Хоровий спів — один з найулюбленіших видів музичної діяльності дітей. Його значення різноманітне: сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мов-лення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні по-чуття.

Проблеми вокального виховання дітей розглядали Т. Овчинникова, Н. Орлова, С. Гладка, А. Менабені, Г. Стулова, Ю. Юцевич та інші.

Значну роль у навчанні співу відіграють правильно сформовані спі-вацькі навички. Як відомо, навички — це закріплені, автоматизовані прийоми і способи роботи, що є складовими моментами в складній, свідомій діяльності. Результати досліджень, проведених науковцями, да-ють підставу стверджувати, що співацькі навички забезпечуються лише через відповідність реального звучання і внутрішніх музично-слухових уявлень учнів. Внутрішні музично-слухові уявлення пов'язані з рухови-ми і створюють настроєність у рухах, готовність до певних дій, що від-повідають художньому завданню.

Вокальними навичками є співацька установка, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування.

Співацька установка, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, го-лови, правильне відкривання рота під час співу. Від неї зале-жать дихання і звукоутворення; крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.

Під час співу важливе значення має дихання. Уміння чи невміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інто-нування й на інших характеристиках хорового звучання. Роз-різняють три види співацького дихання: грудне, діафрагматичне і грудодіафрагматичне (останнє вважають найраціональнішим). Педагоги-музиканти зазначають, що слід не акцентувати увагу дітей на диханні, а виробляти його в про-цесі навчання поступово, у комплексі з іншими вокальними навичками.

Співацьке звукоутворення і звуковедення багато в чому залежить від співацької установки й дихання; якщо ці навич-ки не сформовано, робота над звукоутворенням навряд чи буде успішною. Формувати в голосі дітей співочість, навчити їх «тягти» звук — одне з головних завдань вокального вихо-вання. Від чіткого вимовляння голосних і приголосних зву-ків залежить розвиток у голосі дзвінкості й рівності — важ-ливих властивостей співацького голосу.

Важливою умовою хорового звучання є точне виконання звуків за висотою, тобто стрій і співацька інтонація. Хоро-ший стрій у хорі залежить від того, якою мірою розвинений музичний слух учнів, від їхньої уваги та вміння володіти своїм голосом і співацькими навичками, від фізичного й емоцій-ного стану співаків.

Ансамбль, як відомо, означає суцільність, урівноваженість, узгодженість голосів. У хоровому співі розрізняють інтона-ційний, ритмічний, тембровий, дикційний, а також худож-ній ансамблі.

Складність формування співацьких навичок у тому, що молодшим школярам важко проаналізувати навчальне завдан-ня, побачити зв'язок між окремими навичками, що формую-ться в комплексі, перенести досягнені результати з вивчено-го завдання на нове.

Ефективним засобом формування співацьких навичок є вокально-хорові вправи — багаторазово повторені спеціаль-но організовані вокальні дії. Під час розучування вправ слід додержуватися принципу єдності художнього й технічного, прагнути до емоційно-виразного забарвлення голосу. Для сти-мулювання позитивних емоцій доцільно розучувати вправи, що звучать у мажорному ладі.

На початковому етапі навчання мелодію нової вправи ба-жано підтримувати акомпанементом. Це потрібно не лише для досягнення чистоти інтонування, а й для розвитку гар-монійного слуху учнів. Коли інтонація в них буде стійкою, можна обмежитися гармонійною підтримкою. Іноді для роз-витку координації слуху й голосу корисно співати вправи без супроводу (з попередньою ладовою настройкою).

Початкові вокально-хорові вправи слід співати неголос-но, на природно відтворених звуках (так званий примарний тон, найчастіше це фа* — соль1. Поступово діапазон вправ розширюється. Водночас вибір поєднань голосних і приго-лосних звуків зумовлений завданнями вокально-хорового роз-витку учнів конкретного класу. Корисні різні співацькі впра-ви, зокрема на легато, стаккато, з різним звуковисотним і ритмічним малюнком. Головна умова результативності — про-думаність вокально-хорової роботи, що запобігає безцільним повторенням.

Як показали спостереження за роботою з 6—7-річними дітьми, чистота співацького інтонування формується в них повільно, що пояснюється зокрема недостатньою цілеспря-мованістю навчання. Учитель повинен особливу увагу приді-лити початковому етапові становлення співацької інтонації в дітей.

На підготовчому етапі роботи було поставлено, в основно-му, два навчальних завдання: розвиток музичного сприйман-ня учнів; розвиток зовнішньо-внутрішнього слуху, їх реалізу-вали послідовно, оскільки ми вважали за доцільне спочатку допомогти дітям накопичити музичні враження, розвинути уяву, фантазію, музичну пам'ять. Друге завдання пов'язане з використанням у музичній практиці набутих знань і навичок.

Конкретизуємо перше завдання: під час слухання музики звертати увагу дітей на музичний звук та його основні влас-тивості (зокрема звуковисотність), враховуючи, що розвиток зовнішнього слуху сприятиме розвиткові внутрішнього.

Друге завдання підготовчого етапу реалізували на основі формування внутрішніх музично-слухових уявлень, що від-повідають реальному звучанню. Учням було запропоновано такі завдання:

1. Послухати два різні за висотою звуки (послідовно), по-тім знову послухати їх (під час повторення один із них зміне-но) і визначити, який звук змінився і як саме.

2. Визначити, чи правильно вчитель співає звук порівня-но з тим, що прозвучав на фортепіано (звук навмисно від-творювали неправильно).

3. Послухати три звуки на фортепіано (рух поступеневий), під час повторного прослухування визначити, який з них пропущено.

4. Послухати кілька звуків, що відтворюються одночасно, і визначити їх кількість.

5. Визначити напрям руху мелодії.

6. Прослухати стрибкоподібну мелодію й показати, куди вона рухається.

7. Під час повторення стрибкоподібної мелодії зобразити графічно її звуковисотний малюнок.

8. Брати участь у музичному діалозі, відповідаючи вчите-леві низьким або високим голосом залежно від того, в кого треба перевтілитися — у ведмежат чи пташенят.

Використовуючи викладені вправи, пропонуємо дітям «ді-стати» цей звук. Водночас застосовуємо метод «спроб і помилок», значення якого в даному випадку полягає в тому, що він ґрунтується на