Для дохристиянських колядок властива прославна та гумористична тематика, суспільно пронизана аграрними мотивами. Адже, вони прославляють господаря, його сім’ю, а також веселять їх гумористичними куплетами, надаючи їм святкового настрою. В кінці кожної колядки звучали віншування – своєрідні формули-побажання та вимоги винагороди, що вказувало на священнодійство колядників, на їхню можливість приносити до осель не тільки добро, але й зло.

Для дохристиянських колядок властива як симетрична, так і несиметрична строфіка, яка втілюється переважно у прості однорядкові строфи із приспівами, що втілюють у собі основний смисловий код свята (це переважно “Святий вечір”).

Найпоширенішими ритмічними формами вірша у дохристиянських колядках є нецезурований шестискладник (6), семискладник (7), або цензурований десятискладник (5+5). Ритмічні форми приспівів у колядках бувають значно більшими за обсягом складів ніж самі строфи. Це вказує на їхню домінантну особливість у цих творах в цілому.

Дохристиянські колядки характеризуються силабомелодичним ритмом у формі об’єднання ( ), моторною мелодикою та вузькооб’ємними ладозвукорядами (тетрахорд, пентахорд).

Дохристиянські колядки виконувалися на Різдво дітьми, хлопчиками-підлітками та парубочими гуртами, де заспів виконував, як правило, їхній провідник, а приспів – усі учасники гурту колядників.

Останнім часом на Тернопільщині виконуються лише колядки християнського змісту. Вони як жанр сформувалися у середньовіччі з метою кращого розуміння біблейної оповіді про народження сина Божого – Ісуса Христа. Згодом ці пісні стають складовою частиною і інших обрядових дійств народного походження – “Кози”, “Коня”, “Ведмедя”, лялькового та живого вертепів.

Колядки християнського змісту останнім часом ввійшли у репертуар різного роду сільських та міських гуртів. Вони виконуються і в церквах до і після святої літургії протягом 40 днів після Різдва.

Тематика християнських колядок, в основному, розкриває подію народження Дитятка Божого – Ісуса Христа. Основними персонажами в них є ті особи, які були присутніми при Його народженні – це породілля Пречиста Діва Марія, її чоловік Йосип, три царі, пастушка та ангели. У християнських колядках домінуючими є мотиви радості, святковості, благоговіння, що створюють піднесений настрій та надають самому обрядові величного характеру.

Строфіці християнських колядок на відміну від дохристиянських властива гетерометрична побудова, позначена впливами літературної версифікації. Адже, її першими творцями були переважно спудеї та вчителі колегіумів і академій, які й використовували класичні (переважно латинські) системи віршування. Через те, тут використовуються і новітні силабомелодичні моделі, що основані на формах об’єднання з дробленням або об’єднання.

Християнські колядки переважно укладаються у дворядкові або чотирирядкові строфи, в основному, без приспівів, а їхня мелодика – співна (кантиленна) і реалізується в помірно-повільних темпах.

Більшість колядок християнського змісту базується на гексахордних або на семиступеневих ладозвукорядах як плагального, так і автентичного поєднань.

Друге та третє свято в зимовому календарно-обрядовому циклі Тернопільщини складають Новий рік (тут його називають Старим Новим роком) в порівнянні із іншими зимовими майже повністю вийшов з ужитку і святкується лише на рівні церковного свята Василія – архієпископа Христової церкви в Малій Азії, одного із авторів Святої літургії. З дохристиянської обрядовості в ньому залишилося до нашого часу лише дитяче віншування та парубоче маланкування. Якщо обряд дитячого засівання поширений по всій тернопільській території, то обряд “Маланка” в найбільшій мірі зберігся у її південних районах – Чортківському, Заліщицькому, Борщівському.

Пісні, що виконуються в період цих свят називаються щедрівками. Ця назва, що походить від Щедрого вечора, бере свій початок із далеких дохристиянських часів. Щедрівки як жанр закріпилися в календарній обрядовості в період осілого ведення нашими предками господарства – землеробства.

Новорічні щедрівки, побутуючі на Тернопільщині, складають дві групи: 1) щедрівки, виконувані лише дітьми – хлопчиками та 2) щедрівки, виконувані парубочими гуртами.

Для дитячих щедрівок властива переважно жартівлива тематика. Характерними для цього жанру є мотиви прохання та побажання усяких гараздів.

Дитячі щедрівки, в основному, будуються на невелечких несиметричних строфоїдах формульного характеру, хоча деякі із них є й симетричними (“Щедрик”). Їм переважно властивий нецезурований шестискладник (6) та цезурований восьмискладник (4+4). В них домінує регулярно-часокількісний ритм, хоча в несиметричних щедрівках перевагу має нерегулярна акцентність. Ритмічна організація у сегментах, в основному, тяжіє до об’єднання, а ладозвукоряди – до трихордності.

Дитячі щедрівки виконуються жваво одним щедрувальником або невеличким гуртом (двома-трьома дітьми) під вікнами, в сінях або в оселі. Після щедрівок декламуються невеличкі віршики-віншування побажального характеру.

Парубочі щедрівки виконувалися в давніший період лише в тих хатах, де були дівчата. Останнім часом на Новий рік вони виконуються лише в обрядовому дійстві “Маланка” і тому вони ще називаються маланковими. Їхня поетично-образна та мелосна системи дуже близькі до старовинних колядок, але адресат їхній – це, в основному, дівчина, її краса та прагнення вийти замуж за любимого парубка.

На відміну від дитячих щедрівок парубочі виконуються гуртами у формі антифонарію: сольний заспів та гуртовий приспів.

До нашого часу на Йорданські свята на Тернопільщині збереглися обряди щедрування. Це, в основному, щедрують дівчата парубкам. Адже, це дівоче (жіноче) свято, бо воно прославляє культ народження води (водяного (жіночого) животворчого начала).

Йорданські щедрівки за своїми словесно-музичними характеристиками дуже близькі до новорічних щедрівок. Відмінним у них є лише сам адресат (головним персонажем-образом у йорданських щедрівках є парубок, що прагне одружитися з коханою дівчиною).

Починаючи з другої половини ХІХ ст., йорданські щедрівки значно християнізувалися (в них появилися образи Пречистої Діви Марії та інших свят) і тепер виконуються під кутом зору християнської дидактики. Дівчата та молоді жінки ходять щедрувати на церковні потреби.

Другим найбільшим святом в календарному році