Пісні родинно-побутового змісту на відміну від соціально-побутових пісень мають дещо відмінну структурно-музичну стилістику. Вона визначається у наступному.

Пісні родинно-побутової тематики характеризуються, як правило, дворядковою або чотирирядковою строфою із автоматичним повтором другого або третього та четвертого речень.

Типовими ритмічними формами вірша в родинно-побутових піснях є дванадцятискладник (6+6), чотирнадцятискладник (4+4+6) та п`ятнадцятискладник (5+5+7). Ритмічні форми організації в цих піснях є розмаїтими і скорiше всього впливають із гомогенного фольклорного середовища чи модусу мислення того чи того етнографічного середовища.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики в найбільшій мірі характеризуються кантиленною мелодикою, яка є типовою для цієї групи. Для них властивими є пентахордно-гексахордні ладозвукоряди, хоча часто зустрічається і плагальне поєднання двох пентахордів чи тетрахордів.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики мають властивість виконуватися як сольно (індивідуально), так і гуртом. Вони, в основному, виконуються для задоволення власних потреб.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики останнім часом в репертуарі тернопільських співаків зустрічаються в найбільшому обсязі.

Групу звичайних пісень соціально-побутової тематики на Тернопільщині складають такі народномузичні жанри, як козацькі, рекрутські (жовнірські), емігрантські, стрілецькі та повстанські. Останні в період відбудови української держави найбільш поширені на Тернопільщині. а перші майже повністю вийшли з ужитку.

Їхня жанрова приналежність, скоріше всього, визначається за допомогою тих головних персонажів, які притаманні їхнім сюжетам. Якщо головним персонажем є козак, то пісня належить до козацьких, як рекрут, то до рекрутських і т.д.

За структурно-мелосними характеристиками соціально-побутові пісні близькі до родинно-побутових. Різнять їх лише часті лексичні аплікації, зокрема, „гей”, „гой”, „ох”, „ух”, що служать своєрідними внутрішніми рефренами і надають цим пісням особливого внутрішнього навантаження.

У піснях соціально-побутової тематики частіше зустрічаються і зовнішні приспіви, які підкреслюють смислове навантаження самого жанру і є його основним визначальним чинником. Зокрема, частими приспівами у козацьких чи вояцьких піснях є „раз, два, три”, „шум. трія-ра” тощо.

Звичайні пісні соціально-побутової тематики в порівнянні із родинно-побутовими частіше виконуються чоловіками – як солістами, так і гуртами, тобто вони є пріоритетними у чоловічому виконавстві.

Серед козацьких пісень на Тернопільщині найчастіше виконуються такі пісні, як „Їхав козак через міст”, „Ой три літа, три неділі”, „Ой у полі жито”; серед рекрутських та вояцьких пісень – „Ой у полі верба”, „Чорна рілля ізорана”, „Чорна хмара наступає”, „Ой летіли гуси з далекого краю”; серед емігрантських – „Чорна хмара на Вкраїні”, „Сумно мені, сумно”, „Канадо, Канадо”; серед стрілецьких та повстанських – „Бо війна, війною”, „Зажурились галичанки”, „Прощай дівчино”, „Ой війна, війна”, „Ой там біля лісу”, „Там під львівським замком” та ін. Часто уживаними на Тернопільщині є танцювальні пісні і споріднені з ними (коломийки, жартівливі та сатиричні пісні). Без них не обходилося ні одне молодіжне або сімейне дозвілля.

Танцювальні пісні, як правило, виступали у двох формах: як власне танцювальні пісні і як приспівки до танців (спорадично виконувані у танцях куплети).

Власне танцювальні пісні базуються на козачково-гопакових та коломийкових ритмічних елементах, що творять національний танцювальний субстрат.

На Тернопільщині останнім часом побутують і напливові танцювальні мелодії, на основі яких творяться місцеві пісенні сюжети. До них належать різного роду вальси, польки, краков`янки, обереки, фокстроти тощо. Вони, в основному, мають локальні назви – це „Каперуш”, „Три кроки”, „Чабани”, „Микита” тощо.

Серед танцювальних пісень найпоширенішими є „Ой дівчино, звідки йдеш”, „Танцювала рибка з раком”, „Як ся біда віддавала”, „Наші бабця старенькі” та ін.

Активно-діючим репертуаром, що репрезентує Тернопільський терен, виявилися напливові пісні (пісні літературного походження). Причиною їхньої появи стали поезії видатних українських поетів-класиків І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Шашкевича, І.Франка, Б.Лепкого, С.Чарнецького, Р.Купчинського та ін. Авторами цих пісень на початковому етапі були українські композитори-аматори, вчителі музики різного роду шкіл, а також студенти різних навчальних закладів. З часом через наближеність цих мелодій до народних їхнє авторство призабулося і вони ввійшли в розряд напливових.

За своїми музично-стильовими елементами вони дуже близькі до міського романсу, адже вони й породжені стилем міської аматорської культури. Їх характеризують часті секвенційні поєднання, використання простих двочастинних форм: строфа+приспів, використання класичних форм кадансів, чотирирядкових строфічних форм тощо.

Найпоширенішими напливовими піснями, які виконуються на Тернопільщині є „Летить галка через балку”, „Стоїть гора високая”, „Час рікою пливе”, „Спить ставок, де колишуться віти”, „Чорнії брови, карії очі”, „Чуєш, брате мій” та ін.

Вагоме місце в музичній культурі Тернопільщини займає традиційна інструментальна музика. В давніший період вона виступала, в основному, у формі троїстих музик: скрипка, цимбали і басоля (могли бути і інші комбіновані варіанти). Вона приймала участь у різного роду обрядових дійствах – колядуванні, щедруванні, ходінні з обрядовим рядженням, а також у сімейних та молодіжних дозвіллях – вечорницях, весіллях, вулиці, толоках, хрестинах тощо. На менших гуляннях використовувалися і одиночні інструменти: сама скрипка, дуда, ліра тощо.

За період радянської влади традиційна інструментальна музика під впливом урбанізаційних процесів значно модернізувалася і останнім часом базується на електронних інструментах – електроорганах, електрогітарах тощо. Вона, як правило, використовується у вокально-інструментальних формах.

В її репертуар входять найпопулярніші в останній час пісні-хіти та інструментальні мелодії.

Перші записи народних пісень на Тернопільщині зробив