«Баркарола» чарує своєю плавною мелодією і м'яким звучанням партії фортепіано, що створює враження плескоту, прозорості води.

У «Форелі» Шуберт дає прекрасну жанрову картину. У перших двох куплетах зображаються гнучкі і жваві рухи швидкої рибки, що грається у прозорій воді. Вони передані легкою, грайливою мелодією і швидкими зльотами (ніби сплесками води) в супроводі. У першій же половині третього куплета, коли рибалка, намага-ючись спіймати рибку, каламутить воду і б'ється спіймана рибка, музика зовсім змінює характер. В голосі замість мелодії появляється схвильований речитатив, а у фортепіано гармонія стає напружено-нестійкою, рух акордів переривчастим, різким.

В Шуберта є прекрасні цикли пісень, де описуються блукання і переживання юнака, його любов і страждання, — «Прекрасна мельничка» та «Зимовий шлях». У них велике місце займає природа.

У першому циклі (20 пісень) переважає світлий, життєрадісний або втихомирений настрій. Найбільш відомі пісні «В дорогу», «Куди», «Мельник і струмок» та ін.

Другий же цикл (24 пісні) має більш похмурий, іноді навіть трагічний характер; багато пісень сповнено почуття розчарова-ності, туги, самотності; дуже популярна з цього никлу пісня «Лірник».

Інструментальна музика. Шуберт відомий не тільки як творець прекрасних пісень, але і як автор інструментальних творів — ка-мерних та оркестрових.

З його симфоній кращими е велика чотиричастинна симфонія в до-мажорі, життєрадісна, основана на народних мелодіях, і дуже популярна симфонія в сі-мінорі, так звана «Незакінчена». У цій симфонії, на відміну від встановленого звичаю, не три або чотири частини, а тільки дві. Незважаючи на це, симфонія справляє враження цілком закінченого твору.

Основною частиною, що визначає зміст і характер всього твору, є перша частина. Вона починається з вступу зосередженого, похму-рого (повільна, протяжна мелодія в низькому регістрі).

Ця мелодія надалі розробляється поряд з обома темами (голов-ною і побічною) і набуває значення теми, яка визначає характер усієї частини: нею починається розробка, вона ж звучить і в самому кінці. Після вступу йде перша партія (головна), співуча, трохи сумна, що нагадує своїм характером і будовою пісню (спочатку вступає акомпанемент, потім звучить мелодія). Ця тема майже без переходу змінюється другою (побічною) партією, більш світлою, рухливою, що нагадує танець.

Мелодійне багатство, щирість і доступність мелодій у симфо-нії є причиною її широкої популярності.

Фортепіанні твори. Фортепіанних творів у Шуберта дуже багато; серед них головне місце займають невеликі п'єси, найчастіше тан-цювального характеру, наприклад, лендлери, екосези, марші, але найбільше він любив вальс. Вальси Шуберта невеликі, чарівні щодо своєї простоти, щирості і мелодійності. З інших фортепіанних творів найбільш відомі «Музичні моменти» та «Експромти» наприклад, «Музичний момент фа-мінор».

Значення творчості. Шуберт є одним з найулюбленіших широ-кими масами композиторів. Його музика чарує своєю щирістю, життєвою правдивістю, виразністю, простотою.

Шуберт — лірик; основним засобом вираження у нього є мело-дія, і тут він дійсно невичерпний. Пісенність характерна для всієї творчості Шуберта, але з особливою силою і різноманітністю виявляється в художній пісні.

До Шуберта пісня займала у творчості композиторів другорядне місце. Шуберт же підніс пісню на виняткову висоту, зробив її щодо глибини і значності рівноправним жанром поряд з іншими провід-ними в той час жанрами, наприклад, оперою або симфонією.