Відомі скрипалі.

Уперше скрипка згадується в рукописах початку XVI століття. Кращими скрипковими майстрами були італійці, жителі Брешії і Кремоні. Старі інструменти кінця XVI - початку XVIII століття, зроблені Андреа і Ніколо Аматі, Антоніо Страдіварі, сімейством Гварнері, славляться як найкращі. Дотепер цінуються також старі скрипки Якоба Штайнера з Тіролю. Рідкі по досконалості інструменти робив французький майстер Жан Батист Вільом. З російських майстрів першим заслужив світову популярність кріпак Іван Андрійович Батов, а на початку XX століття користалися славою інструменти А. І. Лемана, Е. Ф. Вітачека. Е. Ф. Вітачека можна вважати засновником радянської школи майстрів. Широко відомі в нашій країні скрипки Г. А. Морозова, Н. М. Фролова, Т. Ф. Підгірського, В. І. Зедніка, І. П. Кривова й інших.

За п'ятсот років свого існування скрипка майже не змінилася зовні. Смичок же прийняв сучасний вид у результаті реформи, проведеної на початку XIX століття сімейством французьких майстрів Турт. Французькі смички роботи Ф. Турта, а також Ж. Б. Вуарена, Д. Пекката і Ж. Б. Вільома визнані кращими. Високо цінуються смички німецьких майстрів К. Грімма і Л. Бауша, а також російського майстра Н. Ф. Кіттеля.

Першими авторами скрипкової музики були, як правило, скрипалі. Найвідоміші з них — Арканджело Кореллі (1653—1713), Антоніо Вівальді (близько 1678— 1741), Джузеппе Тартіні (1692—1770). Багато чудових добутків: концертів, сонат, п'єс — написали великі композитори-класики И. С. Бах (1685—1750), И. Гайдн (1732—1809), В. А. Моцарт (1756—1791), Л Бетховен (1770—1827).

У Росії кінця XVIII століття стає відомим композитор Іван Євстафович Хандошкин (1747—1804), чудовий скрипаль-віртуоз. Ним написана безліч варіацій на теми російських народних пісень.

На рубежі XVIII і XIX століть з'являється велика кількість творів, на яких дотепер вчаться скрипалі всіх країн. Це концерти Р. Крейцера (1766—1831), П. Роде (1774—1830), Д Б. Віотті (1755—1824), Л. Шпора (1784—1859), Ш. Беріо (1802— 1870). Учнем Ш. Беріо був видатний скрипаль і композитор Анрі В’єтан ( 1820 — 1881 ), що написав цілий ряд п'єс і концертів. І П. Роде, і

Ш. Беріо, і А. В’єтан довгий час жили в Росії.

Мистецтво великого італійського скрипаля і композитора Нікколо Паганіні (1782—1840) настільки вражало слухачів, що про нього ще при житті складалися легенди. Збагативши гру на скрипці новими технічними прийомами, штрихами, він зробив переворот в уяві про можливості скрипки. У результаті інструмент зазвучав по-новому — яскравіше, виразніше. Заповіт Н. Паганіні продовжили чудові польські скрипалі К. Липиньский ( 1790 — 1861 ),

Г. Венявский (1835— 1880), німецький — Г. Ернст (1814—1865), іспанський — П. Сарасате (1844—1908).

Незабаром після заснування Петербурзької консерваторії професором у ній став Леопольд Семенович Ауер (1845—1930), учень великого угорського скрипаля, диригента, композитора і педагога І. Іоахіма (1831 —1907). Ауер з'явився засновником російської скрипкової школи, що згодом зробила величезний вплив на розвиток скрипкового мистецтва в усьому світі. Всесвітньою славою користаються імена його учнів Я. Хейфеца, М. Ельмана, М. Полякіна, Е. Цимбаліста, Н. Мільштейна. Інші учні Л. Ауера —

А. І. Ямпольский, Л. М. Цейтлин, Ю. И. Ейдлін — стали основоположниками радянської скрипкової школи. Майже на всіх міжнародних конкурсах, що проводилися з 30-х років, наші скрипалі займали перші місця. У цьому велика заслуга таких чудових педагогів, як П. С. Столярский, Д. М. Циганов,

В. И. Шер, Ю. И. Янкелевич.

Основоположником російської скрипкової школи визнаний видатний музикант, диригент і педагог Давид Федорович Ойстрах (1908—1974). Він брав участь у створенні кращих добутків російських композиторів, часто був їхнім першим виконавцем.

Всесвітньою популярністю користується мистецтво Л. Б. Когана,

М. І. Ваймана, Б. Л. Гутнікова. Учні Д. Ф. Ойстраха В. Климов, І. Ойстрах, А. Ісакадзе, В. Пікайзен, О. Пацюк, молоді скрипалі В. Співаков, В. Третьяков,

Г. Жіслін, О. Каган і інші продовжують славу скрипалів старшого покоління.

Скрипкове мистецтво XX століття неможливо уявити без бельгійця Ежена Ізаі, австрійца Фріца Крейслера, американців Іегуді Менухіна і Ісаака Стерна, французів Жака Тібо і Зіно Франческатті, великого румунського музиканта Джорджу Енеску.

Для скрипки написано багато прекрасної музики: п'єс, сонат, концертів. Скрипкові концерти А. Вівальді, И. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена,

І. Брамса, П. І. Чайковського, А. К. Глазунова, Я. Сібеліуса, П. Хіндеміта,

А. Берга, І. Ф. Стравінського, С. С. Прокоф'єва, Д. Д. Шостаковича,

А. І. Хачатуряна належать до кращих добутків музичної класики.