до цієї групи народних ткацьких технік входять: “закладне”, “ворсове” і “ретельчасте” ткання. Килим, виготовлений закладною технікою ткання є гладкою, без ворсовою, двосторонньою тканиною, витканою полотняним переплетенням на двох ремізному верстаті. Кольоровий узорний ефект килима створюється вовняним підтканням, яке щільно збите і цілком покриває товсту міцну основу. Характерною особливістю закладного ткання є те, що різнокольорові шматки ниток підткання вручну закладаються в утворений ремізками зів, перетягуються між потрібною кількістю ниток основи і виводяться на зовні, відповідно до малюнка. Заклавши нитки спіткання по всій ширині тканини, закриваємо зів, прибиваємо. У новий зів нитки спіткання прокидаємо в проте лижний бік. Прокидаючи нитки то в один бік, то в другий, починають вимальовуватись контури різнокольорових площин, які з’єднуються між собою по вертикальній, косій та східчастій лінії.
Строго вертикальні і східчасті контури узору тчуть на “межову нитку” (дод. ), чіпляючи нитки спіткання обох кольорів утворюють щілинеа-ажур. Скісні контури тчуть “на косу нитку” (дод. ), при якій ткач повертає сусідні кольори – кожен на своїй нитці основи і на межі кольорів утворюється щілина. Заміщуючи нитки спіткання одного кольору над іншими на одну-дві нитки основи. У техніці килимарства можна використати будь-яку лінію – пряму, криву, коло. Щоб ткати складні композиції, архітектуру, пейзажі, людські фігури потрібно точно по контуру виконувати переплетення, обов’язково враховуючи з’єднання і переходи двох кольорів. Так, пряма вигнута лінія утворюється полотняним переплетенням, а настила піт канна в окремих місцях не з’єднуються між собою, між ними утворюються проміжки. Тоді наступні прокидки перекривають основу там, де не сполучилися між собою попередні прокидки спіткання. Таким способом тчуть і округлі площини (дод. ).
Найскладніша і найпоширеніша в Україні техніка ткацтва (округлення): кольорові нитки спіткання укладають по колу, неначе наносячи пензлем.
У килимовому ткацтві часто використовують техніку обвивання джгутів. Поєднанню гладкої поверхні з кількома обвитими джгутами на площині килима дає красиву сітку. Можна виділити окремі ділянки малюнка кольором. Працюючи в цій техніці, треба міцно і щільно обвивати стержньові нитки основи.
Ворсові тканини виготовляють на вертикальних ткацьких верстатах. Лицьова поверхня килима покрита кінцями (ворсинок) кольорової пряжі, якою обв’язують дві сусідні нитки основи і закріплюють у вигляді вузла. Килимові вузли в’яжуть горизонтальними рядами по ширині основи, підбираючи кольори. Кожен вузол зсовують і відрізняють довгі кінці пряжі. Кожен ряд вузлів закріплюють однією чи двома нитками міцно скріплюю чого спіткання залежно від способу в’язання ворсові вузли бувають подвійні і півтора разові. У гобеленах все частіше використовують різноманітні волокна і матеріали. Кубинське волокно сизаль, що має золотаве забарвлення у гобеленах застосовують для створення пухнастої фактури. Для цього поодинокі нитки сизаля вплітають у структуру гобелена, залишаючи вільними довгі кінці волокон, які й утворюють пухнастість. Можна застосовувати і стебла трав для декоративних панно, солому злаків, листа папороті, квіти, пір’я птахів, яскраві намистинки. Прямолінійні стебла утворюють цільну структуру ткання. Коли ж застосовують легкі ажурні листки папороті, то нитки спіткання прокладають легко, не збиваючи їх щільно. Утворюється легкий контур, який доповнюється в результаті перевивання кількох ниток основи в певному ритмі. Стебла трави і листя прокладають через одну нитку основи.
Після того, як закінчили ткати килим, його треба зрізати з обох боків і старанно закріпити країн. Для цього кожні дві нитки основи зв’язують вузлом. Існують два варіанти обробки країв: обшити виріб густим обкидним швом або завершити бахромою. Бахрому можна виконати з ниток основи або додатково прив’язати нитки. У бахромі можна застосовувати різноманітні види китиць, можна виплітати намистинки тощо. У майстра є безліч варіантів оздоблення виробу. Фантазія ткача дає змогу творчо підходити до виконання різних матеріалів і технік. Важливо тільки все виконувати майстерно.
Розділ ІІІ
3.1. Я за мету взяла виконати гобелен триптих, якому дала назву “Мої крила”. Центральний гобелен, який є найбільший, я виготовляла як курсову роботу.
Гобелен почався із задуму. Спочатку це були прості ромби. Кольором вони переходили від світлих до темних тонів. Пізніше ескіз удосконалили до даного рівня. Пізніше ескіз я розробила в натуральну величину і ткала. Спочатку я робила бахрому, яку приткала гобеленом. Витканий гобелен я оздобила китичками, витягнутими петлями, джгутами, крученими косами.
Отже, виготовлення виробу декоривтно-ужиткового мистецтва (тканого гобелену триптиху “Мої крила”) включає:
Виконання кольорового ескізу.
Виготовлення картону – графічного виконання проекту роботи в натуральну величину.
Підготовка інструментів і матеріалів для ткання.
Натягування основи на дерев’яну рамку.
Нанизування бахроми.
Ткання гобелену за ескізом.
Технічне завершення гобелену, оздоблення різними техніками.
Гобелен-триптих “Мої крила” складається із трьох частин. Центральний гобелен прямокутної форми розміром 500 х 350 мм. Крайні гобелени також прямокутної форми однакового розміру 500 х 180 мм, всі три гобелени мають бахрому довжиною 250 мм. Композиція визначається симетричними ромбами, що надають виробу цілісності. Елементи композиції виконані в геометричній формі.
Найпершим головним етапом виготовлення гобелену є підготовка кольорового ескізу і картону. Ескіз виготовляється у кольорі, довільного розміру, а на картоні, за яким виконуємо гобелен, пропорційно збільшуємо елементи малюнка, відповідно натуральної величини. В процесі ткання важливо дотримуватись відповідності малюнка витканому. Картон гобелену складається у пропорційній відповідності з ескізом. Бавовняні нитки основи намотую на дерев’яну рамку розміром 500 х 350 (мм) перехрестним способом. Основа середнього натягу, щоб неважко утворювати зев для прокладання ниток підткання.
При заправленні нижнього краю виробу виконую рівняльний ланцюжок для рівномірного розміщення ниток основи. В процесі ткання дві крайні нитки беру за одну, щоб
