Відпрацьовані у процесі діяльності багатьох поколінь народних майстрів певні форми, технологічні прийоми з роками досягли досконалості, ставали зразком для наслідування, основою розвитку майбутніх форм, пропорцій.

Також вироблялися стандарти - досконаліші і обов'язкові елементи, форми, що ставали мірилом художньої довершеності, відповідали технічним, науковим, естетичним вимогам свого часу.

Популярною формою декоративного оформлення сучасних інтер'єрів стала композиційна схема плахтового орнаменту, де також бачимо вміле використання стандартних елементів з урахуванням традицій народного мистецтва.

І не дивно, що наші монументалісти прагнуть випробувати все найкраще, найпрогресивніше, нові прийоми, матеріали, техніки.

Скарбниця світової культури, взаємовпливи сучасних культур різних народів - усе це діє на розвиток і окремих видів мистецтва і особливостей художників.

Поширилось захоплення старовинною технікою плетіння з конопель - "макраме". Таким чином народилося монументально-декоративне панно, плетене з конопель, в інтер'єрі київського кафе "Хрещатик" (автор Д.Захарченко ).

Архітектурно-художня практика свідчить про те, що монументально-декоративний живопис стає все більш змістовним.

Науково-технічна революція відкриває перед художником монументально-декоративного мистецтва захоплюючі перспективи експерименту.

Сміливим експериментом (із застосуванням автогенних апаратів) стала робота А.Рибачук і В.Мельниченка по створенню меморіальної композиції у Києві.

Мистецтво активно впливає на всі сфери життя суспільства, виховує нову людину, стимулює в ній творче начало, творче ставлення до своєї справи як до справи загальнонародної, загальнодержавної.

У мистецтві реалізму образ людини - це образ нашого сучасника, особистості діяльної, активної, здатної на подвиг, носія гуманістичного ідеалу, творця нових форм життя впевненого у своїй долі і долі України.

Можна беззаперечно стверджувати, що інтерес до особи сучасника, виявлення характерних рис його інтелекту, фізичних, моральних, духовних якостей знаходяться в центрі уваги наших майстрів образотворчого мистецтва.

Свідченням цього є значні твори живопису, графіки, скульптури, монументально-декоративного мистецтва, що експонувалися на головних художніх виставках. Такі роботи несуть світу правду про життя нашої країни.

Художня практика українського образотворчого мистецтва обумовлена тим, що сама дійсність породжує людину.

Живопис, декоративне мистецтво наповнюють навколишній світ високим змістом.

Монументальне мистецтво покликано приймати участь у формуванні навколишнього середовища.

Мистецтво в шкільних і позашкільних закладах стає для дітей джерелом пізнання життя, знайомить їх з оточуючою дійсністю, стимулює і формує їх інтереси, сприяє самовизначенню особистості.

Воно покликане відкривати прекрасне в житті, пробуджувати відчуття краси, викликати яскраві естетичні переживання.

Монументально-декоративне мистецтво несе в собі величезний інформаційний потенціал. В архітектурі шкільних і позашкільних закладів воно відіграє роль перетворюючого начала, включаючись, з одного боку, в процес організації архітектурно-художнього середовища, а з другого, - в процес реалізації ідейного, розумового, естетичного і морального виховання дітей.

Досвід роботи монументалістів в типовій архітектурі шкіл можна відраховувати від початку 60-х років.

Особливий інтерес становлять роботи монументалістів в інтер'єрах шкіл. Тут художник має широкі можливості у виборі тематики, композиційних і колірних прийомів.

Інтер'єрний живопис стає більш різноманітнішим за сюжетами, більш багатоплановим і відіграє особливо важливу роль в плані художнього впливу на дітей, які знаходяться в близькому, безпосередньому контакті з ним.

Мовою мистецтва розкривається неповторна краса рідного краю, змушує дітей бачити естетичну значимість і виразність явищ, предметів, що їх оточують.

Сучасний стан українського монументально-декоративного мистецтва свідчить про прагнення художників до вирішення значущих громадських тем, символіко філософських узагальнень, до розширення образної палітри.

Почесне місце в творчості художників-монументалістів займають образи сучасників - героїв нашого часу, людей праці.

Художники прагнуть підходити до теми праці диференційовано, з глибоким знанням справи, особливо з глибокою повагою до працівників сільського господарства, сцени з життя, вшанування переможця жнив.

Праця, наука, техніка подаються в нерозривній єдності, характерній для нашого сьогодення.

Сучаснику неможливо уявити собі нашу дійсність без грандіозних досягнень науково-технічної революції. Вона справляє надзвичайно глибокий вплив на образотворче мистецтво в цілому і зокрема на монументальне мистецтво.

Найкращим приводом для роздумів про монументальне мистецтво, його величну перетворюючу силу стає робота художника над оформленням науково-дослідних або вищих учбових закладів.

"Усе найкраще дітям" - не просто заклик, а спосіб життя нашого суспільства, визначальний напрям усієї виховної роботи з підростаючим поколінням. Її сенс у тому, що загальнонародна культура майбутнього формується вже сьогодні в стінах шкіл і дитячих закладів. А це багато в чому залежить від ідейно-художнього рівня їх монументально-декоративного оформлення.

Митці з належною повагою і відповідальністю ставляться до таких замовлень. Переважають твори, які можна об'єднати під узагальненою назвою "Щасливе дитинство".

Українське монументально-декоративне мистецтво має великі здобутки, ще більше звершень у нього попереду.

І слід зробити все можливе, щоб ці звершення були гідними грандіозної відбудови нашої молодої України.

Всі діти в нашій країні мають широкі можливості для навчання, дозвілля і відпочинку.

Отже, перед архітекторами постають завдання: здійснити для дітей художньо-осмислене, образно насичене середовище, яке викликало б їх зацікавленість, створювало емоціонально-надихану атмосферу.

На сучасному етапі лише архітектурними засобами не можна вирішити це питання. Треба включати всі засоби художньої виразності і колір, і озеленення.

Сама структура нових типових учбово-виховних споруд - структура відкрита - передбачає умови для застосування тих чи інших елементів монументально-декоративного мистецтва і різноманітних варіантів включення його в архітектурно-просторове середовище. Воно має бути цілеспрямованим, строго співвіднесеним з багаточисленними функціями даних закладів. Але в даній ситуації мистецтво не можна розуміти як якийсь "момент", що доповнює учбовий процес, як ілюстрацію до учбового матеріалу. Його важливо розглядати з точки зору його вкладу в загальноосвітній і виховний процес, участі в спрямованості розвитку дітей, опосередкованого його впливу на них, що здійснюється через художній образ.

Мистецтво в шкільних і позашкільних закладах повинно стати для дітей джерелом пізнання життя, знайомити їх з оточуючою дійсністю, стимулювати