ІІІ. Художнє різьблення декоративно-вжиткового призначення

Декоративно-вжиткове мистецтво - один з видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне - "прикрашувальне". Термін "ужиткове" увів В.Січинський. Ця назва загальноприйнята у всіх європейських мовах для означення тих галузей мистецтва, що залишаються поза архітектурою і малярством. Основне завдання мистецтва - зробити гарним предметне середовище людини.

Краса творів декоративно-вжиткового мистецтва досягається завдяки декоративності.

Декоративність - єдино можливий засіб вираження змісту та художньої образності, за технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис),за матеріалом (дерево, кераміка, текстиль).

Є три форми розвитку декоративно-вжиткового мистецтва.

1. Художня промисловість. Виробляє твори мистецтва, здійснює промислове тиражування художніх зразків.

2. Реміснича форма: характерна для промислових художніх промислів. Все грунтується на ручній праці.

3. Самодіяльна творчість - проявляється у ремісничій формі виготовлення художніх виробів і пов'язана з індивідуальною творчістю.

Орнамент - візерунок побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилі завданих рослинних чи тваринних мотивів. Він прикрашає посуд, меблі, архітектурні споруди. Основною ознакою його є відповідність художньому образові, формі й призначенню прикрашеного виробу. Один з найдавніших геометричних орнаментів, зразки його знаходяли архіологи в період палеоліту. Народний орнамент порівнюють з музикою. Геометричний орнамент часто зустрічається в народній творчості. В художній обробці дерева, в наборах мозаїки, розписах, випалюванні.

Рослинний орнамент - чітко простежуються національно та етнографічні особливості.

Тваринний орнамент - анімалістичний (зображення тварин) застосування з рослинним і геометричним.

Художні твори декоративно-вжиткового мистецтва впливають на наш розум, емоційний стан своїми образами, формою, зумовленою явною конструкцією. Майстерність вимагає великої і наполегливої праці.

У художніх виробах із дерева народного та професійного мистецтва майстерність проявляється по-різному. У розписах іграшки яворівських майстрів листочки орнаменту нанесені не дуже ритмічно. Однак це не применшує приофесійної майстреності виконавця. Майстерність може перекрити деякі недоліки у композиції твору. Оволодіння всіма прийомами виготовлення художніх виробів - це комплексна майстерність.

Виразність - це особливе, яскраве враження від побаченого. Сюди відносяться всі прийоми композиції: пропорція, контраст, нюанси, ритм, симетрію, етику, динаміку та властиві форми (колір, тон, текстура, фактура, пластика). Декоративна пластика, насичена і повністю заповнена орнаментом, буде гарно виглядати на білій стіні. Тарілка з червоного дерева втратить справжню художню якість на темному килимі. Виразність досягається діяльністю композиції та окремими її елементами.

Виразність окремих предметів підкоряється загалом комплексу середовища, обстановки. Якщо в одному приміщенні велику кількість виробів не об'єднати і не підкорити загальному, то вони можуть заважти один одному, втрачаючи свою виразність.

Вищою формою виявлення художньої майстерності у декоративно-ужитковому мистецтві є образ. Тільки справжнім твором мистецтва властивий цілісний художній образ.

Для декоративно-ужиткового мистецтва характерна своя специфічна форма художньої образності. Вона залежить від утилітарної функції та практичного призначення предмета. Даному виду мистецтва властивий ще й принцип стильового підбору, що зумовлює певну рівновагу предметів, поєднання нових і старих форм, створення ансамблю - першого кроку на шляху створення відповідного образу.

При ознайомленні з виробом звертає на себе увагу його форма. Першим творцем краси є сама природа. Створюючи форми, на основі природних, майстер бере до уваги їх практичне використання, призначення, матеріальні можливості обробки та інструменти. Це все примушує видозмінювати форму так чи інакше.

До зовнішнього вигляду форми належить:

колір, пропорції, силуети. Текстура, фактура, пластичні особливості. Ці якості перебувають у взаємозв'язку і діють спільно.

Національний характер деревообробки виявляється у тісному взаємозв'язку із загальнолюдськими цінностями. Для національних традицій характерні спадкоємність, постійний розвиток і пошук нових форм.

ІV. Різьба по дереву у школі

Навчання різьби у школі введено в програму трудового навчання, у позакласну гурткову роботу. В школі повинна бути добре обладнана майстерня зі всіма вимогами техніки безпеки з верстаками токарними і столярними, інстру ментом для різьби.

Вчитель складає піврічний план роботи для гуртківців, регламентуючи його з відведеними годинами для занять.

На першому занятті варто, після короткої інформації про значення художньої різьби, відвідати музей народного мистецтва Гуцульщини, де діти наочно побачать прекрасні художні твори виконані видатними майстрами-різьбярства з давнини і до наших днів.

Варто зосередити увагу на гуцульському різьбленні та інкрустації. Зосередити увагу на періодах розвитку різьби на Гуцульщині, технології різьблення, елементах та мотивах різьби.

Навчити дітей розрізняти види різьблення.

Вміння поєднати теорію з практикою. Добре володіти інструментом різьбярським, токарною і столярною справою.

Використана література

1. Різьбярі Коломийщини. Облвидав "Галичина" / Каталог виставки. 1992 р.

2. Культура і побут населення України. - Київ: "Либідь", 1991.

3. Соломченко О.Г. Гуцульське народне мистецтво і його майстри. Серій №1, №16. - Київ, 1959.

4. Бузан А.Ф. Різьба по дереву в Західних областях України. - Київ, 1960.