Все красивіші і досконаліші ставали плетені вироби. В ХІІІ ст. в Західній Європі появилася найвитонченіше вузликове мереживо, яке відразу ж покорило серця середньовічних жінок. З грубих чоловічих рук вони взяли в свої ніжні і легкі пальці шовкові нитки, шнурки, шерстяну і бавовняну пряжу і стали створювати рукотворне чудо – штори, скатерті, панно, абажури, ширми і інші унікальні витвори прикладного мистецтва.

В період середньовіччя модним стали вузликові прикраси на сукнях, нижній білизні, накидках. Плетінням обробляли край плащів і капішонів, появилися плетені пояси, тапочки, сумочки і гаманці. Виготовляли їх із самих різноманітних ниток шовкових, бавовняних, шерстяних. Час зберіг зразки цих чудових робіт на старовинних полотнах живописців, а також серед музейних експонатів.

За свою історію мистецтво макраме не раз занепадало і знову відроджувалося. Нерідко змінювалась і його назва : квадратне плетіння, вузликове мереживо, вузликова бахрома, шнурок. Макнамари, мексиканське мереживо і, на кінець остання, яка прийшла до нас ХІХ століття, - макраме. Походить це слово від турецького “мак рана”, що означає шарф чи серветка з каймою.

Змінювалося призначення виробів, їх стиль і художнє оформлення. Але техніка виконання залишилася незмінною. В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самим красивим та прости, необхідним людям для плетіння різноманітних речей.

В нашій країні вузликове плетіння з’явилося наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Наші бабуся прикрашали торочками весільні рушники, білосніжні скатертини та серветки. Складовою частиною нагрудного вбрання були ажурні шалі та хустки, прикрашені каймою і китицями.

У наш час макраме знову ввійшло в моду. Можливості використання його стали надзвичайно широкими. Дедалі частіше зустрічаються вироби, виконанні цією технікою, в опорядження сучасних приміщень, в оформленні одягу. Це елегантні сумки, ремінці, мережані комірці, кашпо, декоративні настінні прикраси, газетниці, скатертини, віконні занавіски тощо. Можливості для творчості в цьому виді рукоділля не обмежені.

1.2. Орнамет та композиційна структура вузлів в макраме.

В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самими красивим та простим, але необхідних для плетіння різноманітних ланцюжків і сіток. Найчастіше ланцюжні і сітки створюють спокійний одноманітний фон на якому чудового читається основна композиція з вузлів.

Простий вузол. Прийшов він до нас з глибокої давнини і виявився настільки живучим і необхідним, що сучасне вузликове плетіння не змогло обійтися без нього. В літературі по рукоділлю згадується кілька назв простого вузла: петельний, круглий, пальцевий, звичайний, вузол “через руку”. Одна із самих старовиних назв – “колач”, дана йому за схожість з хлібним калачом.

Петельний вузол. Інші назви цього вузла: “горизонт”, “вузлик в кружечок”. В залежності від того, яка нитка вибирається в ролі робочої (нитка якою працюють) є ліва чи права, вузол може бути лівим або правим. Як правило ліві вузли зав’язують лівою рукою, правою натягують вузликову нитку (нитка, навколо якої зав’язують вузли) і, навпаки, праві вузли зав’язують правою рукою, лівою натягують вузликову нитку. Зовні вузли не відрізняються один від одного: один - дзеркальне відображення другого.

Вузол “фріволіте”. Так називається вузол, що прийшов із старовинного рукоділля фріволіте, або човночного мережива. Один вузол “фріволіте” складається з двох петельних вузлів і в залежності від того, які вони: ліві чи праві – вузол “фріволіте” одержує свою назву: лівий правий.

Репсовий вузол. Це один із найпопулярніших вузлів макраме. Він складається з двох петельних вузлів. В старовинних книжках його називають: рубчастий, ребристий, випуклий, двійний. Поверхня полотна із репсових вузлів має характерну особливість – вона всі із випускних рубчиків. В плетінні їх називають бридами. Бриди – це ряд репсових вузлів, розміщених щільно одна до другої на вузликовій нитці. Бриди можуть бути горизонтальними, вертикальними, діагональними, фігурними, спіральними. Їх розміщення залежить від напрямку вузликової нитки.

Геркулесів вузол. Цей вузол прийшов з сивої давнини і получив свою назву на ім’я називають прямим вузлом, а серед любителів макраме він відомий як вузол Геракла, плоский без основи.

Стародавні лікарі користувалися ним при перев’язуванні ран або переломів, моряки зв’язували таким способом троси. Використовували геркулесів вузол і як пряжку – застібку.

Із сотні вузлів, знайомих людям з сивої давнини, є особливо виветені, що вражають своєю красою і заплутаністю. Здаються вони вузлами –головоломками, однак в основі цих складних переплетень лежить знайомий всім принцип штопки. До таких вузлів відносяться і дійшовні із найдавніших часів загадкові вузли – талісмани. В житті людей вони мали велике значення: їх обожнювали і приписували чудодійні якості, вірили в їх чарівні сили. Вузли-символи носили як амулети, вишивали золотими нитками на одязі, повторювали в дерев’яній і кам’яній різьбі в написанні початкових букв.

Пройшли століття. І деякі вузли-талісмани за красу, народжену симетрією, стали декоративними предметами нашого побуту: ковриками, серветками, підставками, панно. Тепер ці вузли називають декоративними або орнаментальними вузлами-плетінками.

Одним із головних елементів плетених візерунків є різноманітні ланцюжки, які допомагають з’єднати між собою окремі фрагменти орнаменту в одне ціле і надати йому завершеності.

Ланцюжки – це однотипні або різнотипні вузли, зав’язані один під одним в певному порядку. Вони надзвичайно декоративні і різноманітні по формі, і інколи здається, що навряд чи можна придумати нові, але виявляється, що досить щось трішки змінити і получається ланцюжок, не схожий на всі ніші: щільний боа навпаки, ажурний, листоподібний, прикрашений намистинами або керамікою.

Без ланцюжків в плетінні не