План

Вступ

Розділ І.

Історія розвитку

Територіальні особливості

Орнамент та композиція вишивання одягу

Розділ ІІ

2.1. Народний одяг і вишивка

2.2. Вишивка в сучасному одязі

Розділ ІІІ

3.1. Матеріали та обладнання

3.2. технологічні вимоги

Розділ IV

Методика викладання ДПМ

Висновки

Список використаної літератури

Урок з декоративно-прикладного мистецтва.

Тема уроку: Оздоблення одягу. Технологія оздоблення виробів вишивкою, китицями, мережею.

Мета уроку: Ознайомити учнів із технологією виконання оздоблень – вишивкою, мережею, китицями, квітами. Навчити дітей виконувати квіти, мережу, китиці, вишивку та оздоблювати цими видами оздоблень одяг. Виховувати почуття любові до природи, праці до прекрасного.

Обладнання і інструменти: бавовняна тканина, нитки – муліне, окрило, ножиці, кольорова тканини, чушкове полотно, голки, булавки.

Міжпредметні зв’язки: ботанік, малювання.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І.Організаційна частина.

- Добрий день, діти! Перевірте чи все необхідне є у нас на партах!

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

На сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати різні види оздоблень – це

Оздоблення вишивкою, китицями, мережею, квітами. Я вам розповім і ви коротко запишете послідовність виконання цих оздоблень. Розрізняють оздоблення постійне і змінне. До постійного оздоблення належать складки, строчки, защипи, тасьма, сутаж, бейка, кант, рюш, оборка, вишивка, мережка, бахрома, аплікація і до змінного – коміри, вставки, манжети, пояси, жабо, тощо.

Оздоблення одягу вишивкою та мережею.

З давніх-давен жінки оформляли вбрання і речі домашнього вжитку вишивкою та мережкою. Нею підрублювали серветки, скатертини, доріжки, подоли сорочок. Існує кілька видів мережки – прості прутики і досить складні, що утворюють вишукані узори.

Мережку можна виконати котушковими нитками, цупкість і товщина яких має відповідати цупкості і товщині тканини. Для батисту, маркізету, крепдешину рекомендуються нитки №60-80. Для льняних тканин на базі - №40-50. Можна вишивати мережку в одну в дві нитки. Останній варіант зручніший, коли закріплюють нитку.

Беруть нитку вдвічі довгу, ніж треба для вишивки, складають її навпіл і двома кінцями затягують у голку. На другому кінці нитки утворюється петля, яку закріплюють, к показано на малюнку (б).

Нині мережка знову увійшла у моду і нею прикрашають блузи, спідниці, сукні.

Тим, хто бажає засвоїти прийоми вишивки, потрібно набратися терпіння і спробувати свої сили у виконанні різних видів мережок.

Щоб виконати мережку, на тканині підрізають кілька ниток основи або піткання (утоку) і витягують їх. Утворюється доріжка по горизонталі або по вертикалі, тобто по нитках основи або утоку (а). Ширину і довжину мережки визначають за бажанням або відповідно до фасону.

Основним прийомом мережки є стовпчики, які ще називають одинарними прутиками або стовпчиками. На початку і в кінці мережку закріплюють гладьовим валиком або петельним швом. Розпочинаючи вишивати так: закріплюють нитку (мал.б), на голку набирають 4-6 вертикальних ниток, виводять нитку назовні і обкручують нитки стовпчика, стягуючи їх у снопик (мал.в). Голку вколюють з виворотнього боку на дів горизонтальні нитки вище доріжки. Виколюють голку поряд з чотирма нитками, взятими на перший прутик. З наступних чотирьох ниток утворюють другий стовпчик і т.д.

Подвійний прутик відрізняється тим, що вертикальні нитики мережки обкручують і стягують по верхньому і нижньому краю доріжки, як одинарний прутик (мал.г).

Роздільник-прутик, так звану мережку в розкіл (мал.е), вишивають, як і одинарний стовпчик, але з протилежного боку доріжки беруть по дві нитки від одного прутика і по дві від наступного, ніби розколюючи цим стовпчики навпіл.

Оздоблення квітами.

Квіти для оздоблення можна використовувати як у нарядному одязі, так і повсякденному.

Все залежить від форми квітки, матеріалу з якого її виготовлено.

Троянду виконують у такій послідовності (мал. 1):

Викроюють косу смужку завширшки 9...19 см в розгорнутому вигляді і завдовжки 40-45 см. Складають смужку по ширині вивороток униз, зрівнюючи зрізи, зметують швом 0,71 см.

Згортають смужку у трубочку шар за шаром, як показано на малюнку 1, а, б, злегка стягують нитку змотування. Спочатку складають щільніше, а потім – вільніше, щоб троянда виглядала відкритою.

Закріплюють кінець смужки і нижню частину троянди зшивними стібками нитками в тон тканини.

Для виготовлення листків (мал. 1в) тканину викроюють по колу, діаметр якого 10...12 см. Складають тканину вдвоє лицьовим боком всередину, обшивають зрізи.

Прокладають рідку строчку і стягують нитки. Виправляють листки і пришивають до нижньої частини троянди (мал. 1,г).

Для троянди з окремих пелюсток (мал. 2) необхідно заготовити 5-6 пелюсток різного розміру, викроєних по косій нитці (мал. 2,а).

Оздоблення китицями, помпонами.

Кінці пояса або зав’язок до горловини можна оздобити китицями. Як правило, китиці виготовляють з ниток, які витягують з тканини виробу або з ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток довжиною 10...18 см, складають їх удвоє і закріплюють у точці згину, прикріпивши до кінця шнура так, щоб кінці ниток йшли уздовж шнура. Потім іще раз закріплюють нитки, обкручуючи кінець шнура разом з нитками. Після цього нитки китиці відгинають назад (щоб були продовженням шнура), вирівнюючи навколо шнура і обв’язують угорі, утворюючи навколо китиці голівку. Низ китиці вирівнюють ножицями.

Помпони можна виготовляти з ниток муліне, шерстяних, бавовняних, а також витягнутих із залишків тканини виробу.

Спочатку креслять на картоні два кружки за розміром обхвату котушки, вирізають їх і роблять у них утвори. Відрізають міцну нитку 6...8 см завдовжки, роблять петельку і накладають її на кружок. Другий кружок накладають на перший так, щоб зрізи обох кружків збігалися, а петелька лежала між ними. На одержане таким чином подвійне кільце намотують за допомогою голки, нитки до тих пір, поки не заповниться отвір кільця. Після чого ножицями, або лезом розрізають