Також важливе значення у макраме має сітка з вузлів. Для плетіння сіток існують такі правила: число ниток, навішаних на основу, повинне бути кратне кількості ниток в одному вузлі; вузликові і робочі нитки вузлів, сплетених в шахматному порядку, міняються місцями після кожного ряду, тому витрачаються рівномірно; число рядків підраховують з бокового краю сітки по крайнім вузлам, враховуючи, що вузли непарних рядів розміщені біля самого краю, а парних – відсунута в глибину; число нанизаних ниток залежить від мотиву орнаменту. Сітки можуть бути ажурними або більш щільними в залежності від числа вузлів в кожній ланці: чим менше вузлів, тим сітка щільніша.

Геометричні фрагменти сіток. Режим вузлів сіток легко перестроюється в геометричні фігури: шестигранники, трикутники, ромби. Техніка плетіння їх дуже проста. Наприклад, якщо плетуть трикутник, то на початку і в кінці кожного ряду не пров’язують по дві крайні нитки і тоді получається на один вузол менше, ніж попередньому ряді. Так плетуть, доки не залишитися всього один вузол.

Сітки з вузлів можна також з’єднувати з іншими фрагментами орнаменту. Одноманітне полотно сіток використовується для створення нових візерунків. На сітках різні плетені фрагменти здаються більш рельєфними, випуклими і виразними.

Ромб. Найчастіше сітки з’єднуються з найрізноманітнішими видами ромбів: відкритий ромб з вузлів “фріволіте”, щільний ромб з горизонтальних брид, ромби з одинарних та подвійних діагональних брид, декоративні ромби і ін.

Ромби з одинарних брид можна прикрасити піко або горизонтальними бридами. Всі ці доповнення виконують перед плетінням нижніх сторін ромба. Наприклад, піко утворюють так: зв’язують останній вузол на верхній стороні ромба, повертають робочу нитку зліва направо і виконують нею вертикальний репсовий вузол на цій самій вузликовій нитці. Залишають піко, заколюють його шпилькою і розвернувши робочу нитку справа наліво зав’язують другий вертикальний репсовий вузол на цій же вузловій нитці. Тепер повертають робочу нитку зліва на право і виконують нею діагональний репсовий вузол. Після цього плетуть нижню сторону ромба на цій же вузловій нитці.

Щільний ромб складається з двох половин – правої і лівої. Починають витинати ромб, зв’язавши дві середні нитки діагональним репсовим вузлом, і дальше виконують дві верхні сторони ромба. Потім ліву половину щільного ромба заповнюють групою брид, паралельній лівій верхній стороні ромба. Для кожної бриди цієї групи вузликову нитку беруть з правого краю, при чому вузликові нитки сусідніх брид не зв’язують між собою, тому кількість вузлів в кожній бриді зменшується на один, доки в послідній бриді не залишиться один вузол. Потім так само виконують групу брид, направлених правій стороні ромба. Закінчуючи ромб зв’язують дві середні нитки репсовим вузлом.

Квіти з брид. Як правило квіти випливають з чотирьох пелюстків: спочатку виконують дві верхні пелюстки з нахилом до центру квітки, скріплюють вузликові нитки пелюстків і далі від центру плетуть нижні пелюстки.

Велику ажурну квітку виконують в такій послідовності6 спочатку плетуть верхній фігурний ромб; потім паралельно його нижні сторони виплітають по нижній бриді; далі плетуть горизонтальні бриди на тих самих вузликових нитках, розвернувши їх до центру квітки; і, перевивши в центрі дві вузликові нитки, плетуть нижню половину квітки в дзеркальному відображені.

Майже кожну пелюстку квітки можна перетворити в листочок, якщо його виконувати окремо. Виконувати листочок можна з похилих брид, з подвійних овальних брид; з овальних і похилих брид.

2.1. Матеріали та обладнання.

Інструменти та обладнання, необхідні для занять з макраме, дуже прості, при чому їх зовсім небагато: подушка для плетіння, шпильки, голка з вушком для пришивання ниток, ножиці, сантиметрова стрічка, тонкий і товстий в’язальні гачки для протягування ниток в складних візерунках і шпиця або шило, необхідні при розв’язуванні неправильно затягнутих вузлів.

Робоча основа для плетіння – стійка, напівм’яка подушечка. Чим зручний цей інструмент, тим швидше виконується робота.

Різновидностей подушок так само багато, як і її замінників. Замість традиційної подушки, набитої тирсою або піском, тепер користуються дошкою з пінопласту або м’якого дерева. Годиться навіть кусок фанери або товстого картону розміром 25 х 40, 30 х 50 см. На них кладуть слой паралону, войлоку або вати товщиною 4 – 6 см. і обтягують темним сукном, однотонним сатином або неяскравою картонною тканиною. Якщо тканина тонка, підкладають клійонку.

Найзручніша подушка з невеликим нахилом. Щоб подушка була стійкою, її можна закріпити до столу струбцинами. Деякі люблять працювати з подушкою у вигляді циліндру (діаметром 12 – 15 см., довжиною 30 – 40 см.). її можна замінити валиком від м’якої мебелі, зафіксувавши таку основу в коробці або на спеціальних козлах.

Великі і довгі вироби плетуть на рамці. Для рамки потрібно заготовити три дошки. Дві довжиною 50 – 60 см., одну довжиною 30 – 40 см. Товщина всіх дощок повинна бути 4 – 5 см., ширина 10 см. Дошки бажано відшліфувати і з’єднати у вигляді букви “П”. Готову рамку прикріплюють до стіни на висоті 130 – 150 см. від підлоги (трохи вище зросту рукодільниці). З лівого і правого боку рамки паралельно набивають цвяхи, на які прикріплюють робочі нитки.

Щоб добре і зручно працювалося, треба правильно організовувати робоче місце. При плетенні невеликих виробів на подушечці краще працювати за столом, тримаючи подушку на колінах. Верхньою частиною вона повинна опиратися на край стола. Виготовляючи виріб на дошці, яка прикріплена до столу, на сидіння стільця слід що-небудь покласти, щоб руки