Зразок, малюнка чи схеми повинні лежати зліва, а інструменти краще покласти справа, щоб зручніше було ними користуватися.

Необхідно пам’ятати, що ножиці повинні лежати із зімкнутими кінцями, а гачки та петельки – знаходитись у спеціальній подушечці. Ними фіксують окремі вузли і фрагменти вироби і надають потрібну форму плетеному полотну. Шпильки повинні бути довгими, щоб не загубились в полотні, і достатньо міцними, щоб не зігнутись. Після роботи їх необхідно покласти на місце (у пенал, коробку, подушечку).

Матеріалом для плетіння можуть бути різноманітні нитки: шнур, тасьма, лляна мотузка, джгут, конопляний шпагат, планки, дріт та інше. Найкращі в роботі бавовняні нитки. Вони міцні, м’які і добре в’яжуться у вузли. Можна користуватися синтетичними нитками з нейлону і капрону. Такі нитки мають красивий вигляд, легко в’яжуться у вузли, добре фарбуються, але кінці їх швидко розпускаються, тому, закінчивши роботу, у головному виробі їх слід злегка обвуглити сірниками.

Для плетіння серветок краще використовувати нитку типу “Сніжинка”, “Ромашка”, нитки № 10. на стінці панно можна плести із сутажу, шпагату, лляної мотузки, круглої тасьми. Косинку, шарф, серветку, комірці краще виплітати з товстих шерстяних ниток.

2.2. Технічні особливості.

Перш ніж зв’язати вузли, необхідно нарізати нитки певної довжини. Точний розрахунок довжини нитки зробити дуже важко тому що на кожний вид вузла витрачається повний відрізок нитки. І оскільки одною і тою самою ниткою плетуть одночасно декілька видів вузлів, то звичайно, врахувати розхід нитки з точністю до одного сантиметра неможливо. Крім того, слід брати до уваги товщину у крутку нитки: чим товстіша і щиріше скручена нитка, тим більше її витрачається.

Після того, як нитки будуть нарізані залишається подумати, на яку основу слід навішувати нитки для плетіння.

Основа може бути з тонкої або грубої мотузки, пучка ниток, а також дерев’яною, металевою в залежності від розміру виробу і його ваги. Іноді можна обійтися і без основи достатньо скласти нитку в двоє і прикріпити за згин шпильками до робочої подушки.

Основа повинна бути ширшою ніж виріб, інакше вузли набірного ряду зсуваються з неї під час плетіння, особливо якщо вона дерев’яна, металева або пластмасова.

Визначають довжину твердої основи таким чином: спочатку узнають, скільки кінців ниток буде висіти на ній і потім намотують на основу витків в два рази більше, ніж кінців (наприклад, якщо кінців 12, то витків повинно бути 24). Вкладають витки щільно один до одного. Потім їх розмотують, виміряють довжину нитки і добавляють до цієї довжини 10 – 12 см.

Щоб при плетінні довгі кінці не путались і не заважали в роботі, їх тимчасово укорочують. Роблять це по-різному. Самий простий і легкий спосіб – “метелик”: кінець закріпленої довгої нитки (20 см.) кладуть на долоню, а частину, яка залишається, намотують вісімкою між великими пальцями і мізинцем. Коли довжина нитки стане зручною для роботи, вісімку знімають з руки і закріплюють по середині резинкою – отримали моточок “метелик”. У процесі роботи нитки свобідно витягуються з моточка. Для більш довгих ниток використовують шпульки, котушки або палички з кільцями на кінцях.

Головною і обов’язковою умовою для всіх видів мотузок – міцність, інакше вони порвуться при зав’язуванні тугих вузлів, але якщо таке трапиться то мотузку можна склеїти. Використовують клей для тканин: БФ-6, ПВА, “Унікум”, “Марс”. Перш ніж розклеювати, розплетіть кінці (3 см.) і зріжте частину волокон, кінці, які залишилися, змастіть клеєм і з’єднайте, скрутивши пальця по напрямку крутки. Кінці грубої мотузки не склеюють, а зшивають ниткою того ж кольору, що і мотузка.

У ході плетіння не всі нитики виконують однакову функцію. Нитки, навколо яких плетуть, виконують роль основи, а нитки, якими плетуть вузли – це робочі нитки.

Прикріпити нарізані нитки до тканини можна декількома способами.

Перший спосіб. Складаємо нитку навпіл і на місці згину дістаємо петлю. Правою рукою підводимо петлю до планки так, щоб планка була зверху над петлею. Потім перехиляємо петлю на себе через планку і протягуємо через неї вільні кінці ниток. Нитки добре затягуємо. Петля буде за двома кінцями ниток і утворить “замочок” знизу.

Другий спосіб. Складаємо нитку навпіл, як описано в першому способі. Беремо правою рукою петлю, прикладаємо її зверху на планку. Два вільні кінці ниток протягуємо в петлю знизу вгору через планку. Затягуємо пиро нитки. Тепер петля на двох кінцях ниток зверху і утворює “замочок” зверху.

Третій спосіб. Прикріпляємо нитку до планки так, як описано в першому способі. Потім правий кінець нитки накидаємо через планку зверху вниз. Утворюється петля, в яку протягується кінець нитки. Те саме робимо і з лівою ниткою.

Вчитися в’язати краще на товстих нитках Ш 5....6 мм. Тому що на них краще видно утворення вузлів. Перші роботи також краще плести з товстих ниток – ними лише плести. Пізніше, засвоївши техніку плетіння, можна використовувати тонкі нитки.

За свою історію мистецтво макраме не раз занепадало і знову відроджувалося. Змінювалося призначення виробів, їх стиль і художнє оформлення, але техніка виконання залишилася незмінною.

Методика і послідовність виготовлення виробу.

Для роботи потрібно 2м габардинового полотна шириною 0,75 м та 900 м мотузки довжиною 1,5 мм.

Для верхньої частини штори потрібно 90 ниток довжиною 2 м.

Навішати нитки на основу способом 3. Сплести дві горизонтальні бриди.

Сплести сітку з квадратових вузлів довжиною 5 см.

Виконати горизонтальну бриду і сплести 45 ланцюжків з квадратових вузлів довжиною 2,5 см.

Нитки розділити