Плетіння з лози.

Біля доріг, струмків, на берегах річок, озер, недалеко від будов, у скве-рах, парках можна зустріти великі хащі верболозів або ж дерева з розкинути-ми гілками, які деколи досягають трид-цятиметрової висоти. Верба (лоза) найбільш поширена як природний ма-теріал. Здавна люди запримітили її чу-дові властивості. Міцна, зручна в плетінні, вона годилась для створення великих та малих виробів.

Плетіння з лози — один із найдав-ніших видів народного мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дере-ва, металу. Поява плетених виробів зу-мовлена наявністю сировини в дос-татній кількості, а також простими тех-ніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. У цей період виникли основні види плетінь: просте, спіральне та ін.

Ми майже не знаємо імен народ-них майстрів минулого. Свою май-стерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть — "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої ви-находи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення ок-ремих майстрів об'єднувалися, утворю-ючи скарбницю народної творчості.

Найбільшого поширення плетені вироби набули на початку XIX століття з окореного прута. Про це свідчать акварелі львівського художника Юрія Глоговського, де постаті людей в на-родному одязі доповнювали плетені кошики та інші речі, якими користу-валися селяни, а інколи міщани. Ко-шики мали круглу або витягнуту фор-му вінця, густоплетені, ажурні, з на-кривкою й відкриті.

Поширенню й розвитку народного промислу в XIX столітті сприяла місце-ва керівна влада, яка дозволяла й до-помагала створювати навчальні май-стерні-школи. Одна з перших шкіл була відкрита 1879 року в с. Нижневі Тлумацького району Івано-Франківсь-кої області. Подібні школи пізніше організовувались у м. Сторожинці (1891) на Буковині, у с. Іза на Закар-патті та інших місцевостях.

Велику роль у популяризації плете-них виробів відігравали господарські виставки-ярмарки, які відбувались у Полтаві (1837), Харкові (1849), Києві (1852), на західних землях України — Львові (/877), Коломиї (1880), Терно-полі (1884). У цей період розширюється асортимент плетених виробів і меблів (столи, крісла, дивани, дитячі качалки, дорожні речі, кошики, хлібниці)

У даний час плетіння набуло чи не-найбільшої популярності і як вид ху-дожнього промислу ввійшло до про-відної групи ремесел, поступаючись лише вишивці, ткацтву та кераміці.

Для плетіння використовують од-норічні пагони різної довжини, при-датний також окорений і нескорений прути. Кору знімають двома способа-ми: очищають від кори свіжозрізані прути (липень—серпень, березень – квітень), які кип'ятять протягом 30— 120 хв. (залежно від об'єму посудини та кількості води). Після очищення прутики сортують, просушують, зв'я-зують у невеликі пучки та ставлять у сухому приміщенні на зберігання.

Для початкових занять із лозоплет-іння потрібні однорічні прутики дов-жиною 30—120 см різної товщини. З них можна виготовляти нескладні, ма-лої форми вироби: квіти, ромашки, хлібниці, кошики, за основу яких бе-реться кругле денце.

Для виготовлення круглого денця потрібно 6—8 паличок однакової тов-щини завдовжки 8—12 см. Половину

їх розколюють посередині так, щоб утворився отвір, у який вставляємо другу половину паличок. У результаті отримуємо хрестовину. Потім беремо два тоненьких прутики і тоншим кінцем закріплюємо в хрестовині, після чого починаємо плести косичкою з двох прутів. При плетінні денця кінці хрестовини розгалужують від центру на рівні відстані, поступово їх запліта-ючи. Кругле денце можна виплітати різних діаметрів, залежно від того, як воно буде використано в подальшій роботі.

На перших заняттях, використову-ючи кругле денце, рекомендується виготовляти нескладні вироби. Так, добавивши до круглого денця кілька прутів, матимемо квіти, сонечко , ме-телика. Коли поєднати ці елементи, то створимо чудові композиції: "Букет квітів", "Ромашки". Після такого про-стого завдання бажано переходити до виконання складніших виробів: хлібничок, вазочок, кошичків різних розмірів та форм, поступово вивчаючи косич-ки та види переплетень.

Заняття з лозоплетіння дадуть змо-гу учням навчитися ще одному виду народної творчості. Узявши до рук лозу, дитина матиме можливість ство-рити речі, які раніше здавались їй не під силу.