РЕФЕРАТ

ТЕМА: Вишивання та нанизування бісером

ВИШИВАННЯ БІСЕРОМ

Ще у Х-ХІ ст. поряд з вишиванням лляними, шовковими, золотими і срибними нитками існувало на Русі садження- вишивання перлами, коралами коштовним камінням, бісером і стеклярусом.

Особливо поширеними були прекраси з бісеру на південному сході Росії, у Поволжі, Приураллі, Сибіру, на Далекому Сході й Крайній Півночі, у Середній Азії та Закавказзі, в окремих районах Білорусії та Литви.

На Україні здебільшого бісером і стеклярусом вишивають на Буковіні, Прикарпатті й Закарпатті. Тут ним оздоблюють жіночі й чоловічі сорочки, пояси, кептарі,спідниці, головні убори.

Техніка вишивання бісером не дуже складна. Виконують цю вишивку вручну, досить часто в поєднанні з оздоблювальними швами – гладдю, хрестом, шнуром і вузенькою тасьмою – по сукну, шерсті, оксамиту й шовку, полотну, льону з лавсаном. Нитки для вишивання мають бути міцні, навощениі, щоб бісер не перетирав їх, і відповідати за кольором основній тканині.

Для вишивання та нанизування згодиться бісер круглий і гранчастий, одно- і різноколірний, залежно від узору; стеклярус різної довжини, дрібне намисто, кольорові блискітки. Зберігати бісер і стеклярус краще в маленьких пляшечках, під час роботи можна класти його у маленькі блюдечка або розетки. Так зручніше нанизувати намистинки на голку. Вони повинні мати великі отвори щоб голка з ниткою могла пройти через них двічі . Вишиваючи , слід уважно стежити, щоб намистинки лягали рівно, одна за одною.

Вишивають бісером по канві, яку після закінчення роботи висмикують, або по узору, який наносять на тканину за допомогою прозорого паперу і намітки. Існує кілька способів вишивання намистом і бісером. Розглянем деякі з них.

Шиття упрокол. Кожна намистинка закріплюється на тканини окремо: впритул одна до одної або на деякій відстані. Шиють стібками швів “уперед” або “назад”, справа наліво або зліва направо.

Шиття по рахунку – вишивання за узором для хрестика по рахунку ниток тканини. Спочатку готують візерунок, добирають бісеринки одного розміру і пришивають їх до тканини стібками півхреста так, щоб намистинки лягали щільно, рівно і з нахилом в один бік.

Шиття уприкріп. На закріплену нитку за допомогою голки нанизують стільки бісеринок, скільки знадобиться для тієї чи іншої частини узору. Викладають її по контуру узору, а другою ниткою прикріплюють до тканини в проміжках між бісеринками. Закріплювати намистинки на тканині можна за допомогою вузлкового шва.

Треба пам”ятати, що прикрашати бісером, стеклярусом, штучними перлами можна тільки ті речі, які не потребують частого прання та хімічного чищення.

НАНИЗУВАННЯ

Одним із видів старовинного мистецтва є нанизування. Виготовлення прикрас з дрібного намиста, бісеру й стеклярусу відомо багатьом народам світу. Кілька тисячоліть тому, разом з появою скла, прийшли вони до нас із Стародавнього Єгипту та Індії. У старовинних поховяннях знаходять скляне намисто та бісер різних кольорів розмірів і форм. У нашій країні виготовлення прикрас з бісеру відоме з часів Київської Русі. Але найбільшого поширення здобули ці вироби наприкінці минулого та на початку нашого століття.

Вузькими й широкими стрічками та комірцями з бісеру оздоблювали одяг та головні убори, прикрашали шию, голову, коси. Разноманітні за формою, довжиною й шириною, місцевим колоритом, залежно від їх призначення, орнаментальних мотивів та вишуканости ці прикраси чудово поєднуються з сучасним одягом, прикрашають і доповнюють його. Виготовлення їх не потребує тривалого навчання та складних пристроїв, у чому ви можете пересвідчитися самі.

ПЕРЕЗНІМАННЯ ТА СКЛАДАННЯ УЗОРІВ

Прикраси з бісеру можна виготовляти за узорами для вишивання. Прицьому слід враховувати призначення майбутнього виробу, його форму, орнаментальні мотиви та кольорові поєднання візерунка. після того як візерунок обрано, його треба змалювати і пристосувати для нанизування. Накресіть “канву” у вигляді косої сітки зі сторонами ромба 1см Х 1см. Для зручності та наочності на сітці накреслюють кружечки, взяті з узору за допомогою кольорових олівців або фломастерів. Для ланцюжків, силянок і комірців досить нанести на “канву” потрібної довжини вибраний узор або окремий рапорт орнаменту.

ВИГОТОВЛЕННЯ АЖУРНИХ ПРИКРАС

Ці прикраси можна виготовити кількома способами. Познайомимся з техніками виготовлення ажурних прикрас на зразок в”язання мережива гачком повітряними петлями, сіткою з вічками у вигляді ромба, квадрата-решітки, бджолиних сот (ліхтарика).Одна сторона вічка може мати 3,5,7,намистинок.

Чим дрібніший бісер і більша кількість намистинок у вічку,тим ажурнішою буде прикраса.Під час роботи необхідно

дотримуватися точного рахунку намистинок,щоб не спотвори-ти виріб.Щоб нитка під час роботи не скручувалась .її наво-щують.Кінці заправляють у голку.Якщо немає тонкої голки, нанизувати можна самою ниткою,замастивши її кінець клеєм або лаком для нігтів та за допомогою нитковдівача.

ЛАНЦЮЖКИ ТА СИЛЯНКИ

Ланцюжками різної довжини і ширини можна оздобити одяг,прикрасити шию,чоло,головний убір.Ланцюжок у дві нитки є першоосновою виготовлення багатьох народних прикрас.

Можна виготовити ланцюжок із кілець у шість намистинок для першого кільця.Тоді на голку.яка знаходиться з права набирають по три,а на ліву-по дві намистинки

Комбінуючи яскраві бісеринки,намистинки й стеклярус, можна виготовити ланцюжки з різними орнаментами,які будуть чудовою прикрасою до блузки чи сукні.Якщо довгий ланцюжок оздобити на кінцях торочками, вийде гарний поясок,намисто чи стрічка на голову.

Силянка в одну нитку може бути вузенькою, у пів вічка, або широкою. Драбинка також виконується однією голкою з ниткою. Вісімка - силянка завширшки “у півтора вічка” ромбом.

КОМІРЦІ

Техніка виготовлення ажурних комірців схожа на техніку виготовлення ажурних ланцюжків “вісімка”. Щоправда, у комірцях верній край рівний, а нижній трохи розширений і прикрашений торочками або висульками – петельками.

Ліхтарик, або “соти”. Такий комірець нижуть з чергування вічок, сторони яких складаються з парної