козацькій шапці і кожусі.
ОБРОБКА І ВИЧИНКА ОВЕЧИХ ШКІР
(зі слів Братівника Ярослава (Василя) Івановича – сучасного кравця, кушніра):
Потрібно шкіру посолити: 1 кг солі на 1 шкіру, шкіра має бути засолена не менше як 10 днів і зберігатись в прохолодному місці, не доступному сонячним промінням, в розпростертому вигляді.
Процес вичинки.
І. Відмока.
Якщо волос брудний, шкіру миємо, при цьому можна застосувати пральний порошок “Новость” або “Саналь ОП-10”.
Готовимо ванну для відмоки.
Вода – t 30оС.
150 л води з розрахунку на 6 шкір, додаємо 20 г солі на 1 л води. В цей розчин закладаємо 6 шкір, витримуємо 48 годин, помішуємо.
Через 48 годин шкіри вибираємо і складаємо на перекладину, щоб із них стік розчин.
Віздрення:
Після того, як із шкір стече вода, починаємо віздрити (очищаємо від залишків м’яса та жиру шкафою (півкруглим гострим ножем).
Ще раз шкіри миємо, полощимо в добре теплій воді. Вони готові до вичинки.
Беремо дерев’яну бочку (цебер) не менше 200 л, готовимо розчин на 6 шкір. Це тому, що на 1 кожух потрібно 6 шкір.
Вода: t 30-40оС. – 150 л
Сіль 30/40 г на 1 л води,
Оцтова кислота – 12 г на 12 л води.
Гіпосульфіт – 10 г/л води, Хром 40% - 1 г розчину на 150 л води.
Воду заливаємо в цебер t 30-40оС.
Додаємо сіль і оцтову кислоту, розмішуємо і потім закладаємо шкіри в цей розчин (кладемо одна на одну волосом догори).
Робимо протяжку із нижньої до верхньої: вибираємо нижню, кладемо на верх і так всі шкіри, щоб верхня зробилась внизу (це для того, щоб рівномірно шкіри всмоктували в себе розчин).
Витримуємо 48 годин (помішуємо) тобто робимо протяжку.
Через 48 годин виймаємо на пролежку, ставимо над цебром перекладину, складаємо одну на одну, розправляємо, ложимо віздра до віздри.
Витримуємо 24 години.
Потім підігріваємо цей розчин до t 30-40оС, додаємо гіпосульфіт і закладаємо шкіри (робимо протяжку).
(Дублення – хромом).
Через 2 години доливаємо хром, періодично помішуємо.
Через 24 години вибираємо, ставимо на пролежку, через 6 годин шкіри миємо в проточній воді і ставимо на сушіння (сушимо в тіні, на вітру, вовною вниз, по мірі висихання шкіри на п’єлах розтягуємо ключем.
Коли шкіри висохнуть, проводимо шліфовку.
Шкафою знімаємо верхній шар віздри, потім спец. каменем (ракушняк морський) шліфуємо так, щоб на шкірі виступив бархатний покров, розтягуємо ключем.
Після цього, якщо шкіри жирні, виводимо жир. Шкіру натираємо бензином або спеціальним розчином для обезжирювання – фреон –113, три хлор –етилен і шкафою знімаємо жир.
Тепер шкіра готова до покраски. Фарбу розводимо в теплій воді t 30оС. Пензлем або щіткою наносимо рівномірно на поверхню шкіри і кладемо сушити на перекладинах вовною вниз. Цей процес повторюємо 4-5 разів. Після цього шкіру розтягуємо і шліфуємо.
Якщо волос великий – стрижемо, на 5-7 см залишаємо на шкірі.
Це весь хімічний процес вичинки шкір.
ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ШКІРИ
Мистецький хист наших кушнірів яскраво виявився в оздобленні святкових кожухів і кептарів.
До поширених технік оздоблення хутряних виробів належали: аплікація сап’яном чи сукном, нашивання шнурків, ґудзиків або китиць, вишивання вовняними, шовковими нитками або кольоровим гарусом, набивання металевих капслів.
Аплікація сап’яном була домінуючим способом декорування овечих виробів більшості кушнірських осередків кінця ХІХ – І половини ХХ ст.
Високохудожні зразки в цій техніці створили кушнірі с. Розтоки, міст Косів, Яремча, сіл Космач і Пістинь.
У ХХ ст. набуває дедалі більшого поширення вишивка кушнірських виробів (показую фотографії вишитих кептарів моєї мами і Насті Слижевої).
У розробці орнаментальних мотивів, їх композиційного ладу виявилось багатство фантазії гуцульських (зокрема – пістинських) кушнірів.
Незалежно від характеру орнаменту він творився з безлічі простих елементів, які в минулому виступали як певні символи, знаки оберегу.
ЛІТЕРАТУРА:
“Гуцульщина” – історико-етнографічне дослідження – стор. 147-141, 417-422.
Місцевий матеріал.