Вона нагадує мішок один бік якого розшитий (мал. ...). В негоду верхній зшитий ріжок гулі одягали на голову, як капюшон. (мал....) Гуля застібалася під шиєш металевими чепрогама з’днаними ланцюжками або вовняними кенурами.

Іншою різновидністю плащовидного одягу гуцулів була манта – широка, довга з капюшоном, шилася із доморобного сукна. Носили її внегоду і морози поверх кожуха. Слово “манат” французького походження (manteau – широке жіноче пальто). Відоме воно також і в гуцульскиз чоловіках.

Ще одним типом верхнього одягу гуцулів є сердак. Серднаки виготовляють з червного вабо чорного сукна, переважно тунноподібного крою. Секрдак міг мати по боках два клини, які доходили до рукавів. Це був одночасно і жіночий і чоловічий одяг. Його носили поверх безрукавок, оздоблювали по коміру, полах, подолу, рукавах та швах кольоровим шнуром і китицями з різнобарвних вовняних ниток – дармовисами.

Чудові зразки верхнього сукняного одягу Гуцульщини знаходяться в фондах Коломийського музею6 Манта 1937 р. с. Жаб’є, Верховинського району (мал......). Чоловіча манта пошита з сірого домотканого сукна. Верхні китиці (півкруглі), стоячий комір – червоний. Комір обшитий червоним шнуром та трьома кривульками (ясно-жовта, зелена, рожева). Кишені обшиті ясножовтою косичкою, різнокольоровим шнуром та кривулькою (синьою, рожевою) прикрашені п’ятьма ґудзиками.

Багато прикрашений капюшон: - поділений на дві частини, які обшиті кривулькою з рожевого шнура та маленькими ґудзиками. На кінці капюшона – вовняна “чічка” (помнон). (мал.....)

Манта кругом обшита червоним шнуром. На передах – червоний шнурок з однієї сторони якого чергуються більші та менші ґудзики з волічки.

На обох передах 4-ри великі петлі зроблені з кремової кісочки. (мал.....) Автор невідомий.

Сердак 1899 р. с. Яворів Косовського району (мал....). Пошитий з червоного домотканого сукна. Кругом і на швах потрійно штикований. Комір стоячий. Спереду прикрашений петельками з чорного шнура та штикованими жовто-зеленими зубцями. На плечах кучерики і розетки, чорний шнурок.

Перед сердака прикрашений багатими ґудзиками з перевагою земного та кремового кольорів.

Сердак обшитий чорним шнурком-пісочкою. Домоткане бите сукно, вовняні китиці, штапівка, гладь, Автор невідомий.

Сердак 1900 р. с. Замагора, Верховинський район, з темнокоричневого сукна, вишитий вовняними нитками ясно-жовтого, зеленого, рожевого і голубого кольорів (мал.....)

Навколо потрійно штикований ясножовтими та зеленими нитками, на передах нашита ясно-жовта косичка, з однієї сторони якої зелені петельки з вовняної косички, з другої вишиті великі півкруглі зубці та малі волічкові ґудзички.

Великі яскраві волічкові ґудзики та дармовиси. Клини під пахвами декоровані у верхній частині ясно-жовтою косичкою, навколо півкруглого вирізу внизу вишиті кучері та нашиті ґудзики. Над ними вишити кругленькі розетки.

Комір стоячий, декорований півкруглими зубцями та ґудзичками. Автор невідомий.

Гуля 1900 р. с. Річка Косовського району (мал....) з домотканого білого сукна. Горловина обшита петлями з зеленої вовняної кісочки та різнокольоровими волічковими ґудзиками.

На капюшоні зелена розетка, нашиті тир пісочки та обшита такими ж ґудзиками (мал.....)

Гуля кругом обшат чорною вовняною кісочкою, прикріплена білими, рожевими, ясно і темно-коричневими, голубими, ясножовтими, ліловими і зеленими нитками. Внизу в кутах полів нашиті три різнокольорові волічкові ґудзики. Автор невідомиф.

Гуля поч. ХХ ст.. с. Ясенів Горішній, Верховинський район (мал.....) з допомогою білого сукна. Прикрашена чорною пісочною та та кольровими волічковими ґудзиками з перевагою гарячих кольорів.

Обшита кругом чорною пісочкою. Біля шиї петельки з пісочки, посередині вирізу – хрест з ґудзиків.

На капюшоні – один більший (посередині), та три маненькі хрестики з ґудзиків. Автор невідомий.

Основним поясним чоловічим одягом є штани.

Існують різні типи крою штанів. Еволюцію їх крою можна простежити на гуцульському вбранні ХІХ-ХХ ст.. Під час великих морозів гуцули натягають “колошні” з білого сукна(грубого). Сукняні гуцульські гачі являють собою окремі колошні об’єднані трапецивидного вставного ззаду. (зшиті з конопляної тканини вони звуться портянгиці).

Гуцульські гачі не доходять до пояса сантиметрів на 15 і тримаються шнуром на клубах. Гачі заправляють в онучі або носять поверх онуч і тоді вікочують на кінцях сантиметрів на 10. (мал....) Колошні по шву вишиваються різнокольоровою геометричною орнаментичною (мла....)

Основне призначення одягових тканин – захищати та прикрашати тіло. Дома шевський М. Історія Гуцульщини // Народне вбрання Гуцульщини в контексті українського національного строю – Л.: “Логос” 2001 , с. 277.

ВИСНОВКИ

Народні промисли є важливим засобом виховання найкращих людських якостей сприйняття світу за законами краси.

Характерним для народної творчості Гуцульщини є те, о виготовленні виробів декоративно-прикладного мистецтва кожне село має свої традиції особливості.

Народні майстри у своїй творчості і протягом сторіччя відбирали лише найдоцільніше і найхарактерніше.

На Гуцульщині важливе місце серед домашніх промислів займала обробка рослинної і трав’яної сировини, що було зумовлено заминутістю натурального господарства: природно географічних, соціально-економічних факторів, особливостями сільськогосподарської діяльності.

У полі господарських занять кожної гуцульської родили здавна важливе місце займала обробка вовни. Оскільки найважливіше місце у господарській діяльності гуцулів займало вівчарство і основним ремеслом була обробка вовни та виготовлення вовняних виробів зокрема сукна.

Вивчення цього питання займалося багато дослідників: Я. Головацький, В.Гнатюк, В.Сидорович, В. Шухевич та інші.

В дослідженні сукнарства дуже допомагають знахідки прядильно-ткацького приладдя, функціонуючі тепер знаряддя, згадки готової продукції.

До наших днів в окремих селах Гуцульщини ще займаються цим видом ткацького ремесла і не тільки продовжують його підтримувати а й розвивають і вдосконалюють його.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Антонович Є., Харчук-Чугай М., Станкевич М., Декоративно-прикладне мистецтво // Художнє ткацтво- Л.: “Світ”, 1992, с.29.

Гошко Ю.Г. Гуцульщина // Історико-етнограчне дослідження – К.: Наукова думка, 1987, с. 470.

Горинь Г.Й. Грендиш Я.Д. Никорай О.І. Гуцульщина// Домашні промисла і