У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


косошарість та інші вади, тому що така деревина важко обробляється, псує зовнішній вигляд виробів.

Підготовку матеріалу можна поділити на певні етапи:—

заготовка колод із стовбура дерева. Найбільш придат-ною є серединна частина стовбура, в якій знаходиться най-менше природних вад, на відміну від вершинної і прикорене-вої. Вибираємо найбільш рівну, пряму частину довжиною близь-ко один метр від кореневища;—

пиляння «ковбків» на довжину дог із запасом не менше п'яти сантиметрів;—

розколювання «ковбків» на колениці в радіальному на-прямку, спершу на четвертини, а потім ще раз на тонші частини, обов'язково в радіальному напрямку. При розколюванні колениць на заготовку, тобто найтоншу частину, з якої будемо вистругувати догу, обов'язково відкидаємо гострий край, який міститься ближче до серцевини. Доги, виготовлені із коленої деревини таким способом, легко обробляються, не коробляться, дають малу усушку, а вироби не деформуються, мало розси-хаються;—

складання наколених загото-вок у «штабелі» на сонячному, доб-ре провітрюваному місці, де вони підсушуються до стану повітряної во-логості і стають придатними для обробки.

Коли заготовки висушені, при-ступаємо до виготовлення дог.

Наскільки добре висушено заго-товки, можна перевірити на дотик рукою: сира дога — холодна, а суха — тепла; а також на вагу: сира — важча, суха — легша. Це видно і при обробці: суха стружеться добре, легко, а сира — погано, заминається, на ній лишається ворс.

Саме з доги, яку на Гуцульщині часом називають «клепка», починається бондарський виріб.

Вистругуємо догу в такій послідовності. Колену заготовку закріплюємо одним кінцем у затискачі вісного стільця, натис-нувши на підніжку, яка в нас називається «постолом». Вісним ножем відповідного радіуса заокруглення, залежно від діамет-ра посудини, обробляємо опуклу поверхню, а потім — вгнуту. Товщина доги на всій довжині повинна бути однаковою.

Дальша обробка полягає в тому, що догам треба надати малопомітної клиноподібної форми по довжині і нахил боко-вої грані строго по радіусу посудини. Для перевірки правиль-ності форми доги можна зробити заздалегідь малюнок вер-хнього і нижнього діаметра посудини — це дуже важливо для початківців.

Клиновидну форму, а також нахил бокової грані надають догам за допомогою ножа, сокири, фуганка або півфуганка.

Далі приблизно підраховуємо, скільки потрібно дог для даної посудини. Почергово обробляємо одну за одною, складемо їх у «поставник» — пробний обруч розміром майбутньої посуди-ни, перевіряючи щільність прилягання одна до одної, аж до останньої, якою заклинюємо і в міру необхідності підганяємо.

Поставник добре, щоб був дерев'яний; за відсутності тако-го використовують металевий, зроблений із звичайної бляхи.

При використанні способу примірювання дог по малюнку верхнього і нижнього діаметра посудина виходить кращою, всі доги однакової величини, але ро-бота забирає більше часу.

Народні майстри роблять це від руки і на око. Є ще інший спосіб, теж ефективний: зробити шаблон за розміром верхнього і нижнього діа-метра із відповідним радіусом заокруглення.

Ми розглядаємо технологію виготовлення де-рев'яного посуду конічної форми із прямими стін-ками. Виготовлення посуду бочкоподібної фор-ми дещо складніше і розглядатиметься в окре-мому розділі.

Наступним етапом роботи є підготовка та виготовлення об-ручів. На Гуцульщині поширені два види обручів:—

плетені /віблі/, виготовляються із кущових порід дере-ва (ліщина, горобина, свид або смерекова гілка);—

плоскі стругані /ставчєті, бгані/; бгати — це гнути.

Технологія виготовлення плетених обручів порівняно прос-та і складається з таких етапів.

Заздалегідь примічений кущ ліщини, смерекових нижніх гі-лок чи молодих пагонів ясена, в'яза, горобини оглядаємо, ви-бираємо найкращі, прямі, без сучків і зрізаємо прутики;—

знімаємо кору

розколюємо на дві частини;

вісним ножем малого радіуса заокруглення ви-стругуємо на розколеній стороні частину деревини разом із серцевиною, на одному кінці роби-мо замок /зуб/;—

пропарюємо або про-варюємо;

розпареною заготов-кою обгинаємо посудину в місці, де повинен фіксу-ватись обруч, і позначає-мо замок; —

вирізаємо на другому кінці зуб, швидко скла-даємо замок;—

натягуємо на посу-дину і, злегка постукуючи, ставимо обруч на місце.

Натягнувши один обруч на частину виробу з більшим діа-метром, знімаємо поставник. В технологічній послідовності, описаній вище, виготовляємо другий обруч і натягаємо його на місце. Ножем обрізаємо кінці обруча, які виступають поза зам-ком. Весь процес виготовлення повинен іти саме в такій послі-довності.

Для виготовлення обручів із подвійним переплетенням на маленький посуд гуцульські бондарі часто використовують то-неньку смерекову гілку або смерековий корінь, який має вели-ку пластичність.

При виготовленні плетених обручів кожен майстер засто-совує ще й свої власні технологічні знахідки, але загальна тех-нологія і послідовність виготовлення майже однакова.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПЛОСКИХ (СТАВЧЄТИХ) ОБРУЧІВ

Плоский обруч є одним із найкращих і найміцніших. Він є одночасно й декоративним доповненням до загальної форми виробу. Але технологія його виготовлення дещо складніша від плетеного, тому вимагає добрих навиків у роботі та майстер-ності у володінні бондарським інструментом.

На Гуцульщині найчастіше плоскі обручі виготовляють із явора та ясена, хоча можна застосовувати деревину молодого дуба, береста, в'яза.

Деревина явора, ясена відзначається великою пластичніс-тю, в'язкістю і щільністю, піддається крученню, під час скла-дання замка не тріскається вздовж волокон.

ПОЕТАПНІСТЬ ВИКОНАННЯ ОБРУЧІВ

Вибираємо деревця ідеально рівні, без сучків, кривизни й інших дефектів та вад, не старші 10-15 років, з діаметром 8-12-15 сантиметрів і більше. Деревця бажано вибирати ті, зру-бування яких не приносить шкоди природі, у яких обламана верхівка, які ростуть по двоє, близько одне до одного або надто густо.

Потім ріжемо шматки стовбура на довжину майбутнього обруча, за-міряючи попередньо окружність виробу з запасом 8 — 10 см;—

розколюємо в радіальному напрямку на дві, потім на чотири, а потім ще на тонші пластини. Розколюючи на тоненькі плас-тини, треба слідкувати, щоб не по-псувати багато деревини через бо-кове сколювання. Тому, зробивши сокирою чи ножем надкол на од-ному кінці заготовки, вставляємо вісний ніж


Сторінки: 1 2 3 4