Курсова робота

з історії мистецтв

на тему:

“ Рогатин – місто древнє”

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історичний екскурс міста Рогатина

Розділ 2. Мистецтво Опілля

2.1 Архітектурні пам’ятки

2.2 Декоративно-прикладне мистецтво

2.3 Народний костюм

Розділ 3. Шляхи збереження мистецьких надбань

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Запитайте будь-кого з освічених людей про давні міста, котрі свого часу зазнавали нищівної руйнації і знову поставали з руїн та згарищ, немов міфічний птах фенікс, і вони як Oтченаш назвуть і Рим, і Варшаву, і, звісно нашу столицю. А що ж до міст невеликих, але не менш відомих, без яких тьмяною і неповною була б вітчизняна історія і географія, то тут наші знання далебі скромніші. А дарма, бо звертання до рідних джерел, заглиблення в минувшину, то такі красномовні уроки державності і духовності, без яких не зрозуміти ні сьогодення, ні тим паче, прийдешню днину.
З часів галицького князя Ярослава Осмомисла (XІІ ст.) поблизу славного Галича виникло не менш славне місто Рогатин. Історична хроніка свідчить, що в давнину місто-фортеця було оточене щільними мурами з розвідними мостами і двома брамами, які існували ще до XVІІ століття. Та міцні мури все ж не вберігали його від знищення, але не од забуття.З 1415 року тут знову вирувало життя, ремесла, торгівля. Процвітало самоврядування, Магдебурзьким правом. Давні історики пишуть: багатим і пишним був Рогатин, через що не бракувало охочих заволодіти містом.
У Середньовіччя він славився велелюдними ярмарками, виробами своїх мечників і ковалів, майстрів іконопису та музичних інструментів. Чимало горя і страждань завдали рогатинським міщанам набіги турецько-татарських орд. Та на згарищах виростали нові споруди і невтомні городяни знову мостили вулиці, ремонтували брами і бралися до ремесла.
Найбільше заслуговує на повагу саме той історичний факт, що рогатинське міщанство з давніх-давен сповідувало як наріжні камені свого буття духовність, освіту і культуру. Саме воно свого часу взяло на себе роль оборонця національних інтересів після Брестської унії, згуртувалося проти примусового окатоличення українства.
На кошти городян тут будували храми і пам'ятники. З 1591 року тут вже працювала братська школа з великою бібліотекою. З 1602 року у Стратині поблизу Рогатина діяла одна з найдавніших українських друкарень. З початку минулого століття в місті започатковано гімназію імені Володимира Великого.

Язик не повертається назвати Рогатин провінцією. Немов магніт він у всі часи притягував художників, письменників, композиторів, журналістів.
Ще не раз по тому зазнавало місто лиха - у Північну, Першу і Другу світові війни, за сталінського лихоліття. Але вічні істини - вони нетлінні. І ступивши нині на цю одвічну українську землю, відчуваєш подих віків і неповторну духовно-культурну ауру.
В чистоті міських площ і вулиць, у ставленні до пам'яток старовини, які місцева громада берегла і збагачувала впродовж майже восьми століть.
Згадаймо про столітню гімназію, нині колегіум національного університету "Києво-Могилянська академія". Про церкву Різдва Пресвятої Богородиці, родовід якої тягнеться з XІІ-XІV століть, про унікальну пам'ятку української дерев'яної архітектури - церкву Святого Духа, котрій щонайменше півтисячі літ, іконостас якої - то високохудожній витвір, і по праву вважається одним з кращих в Європі.

Розповідь немовби розширює межі невеликого міста, адже вони не лише у просторі, а й у часі. Хитросплетіння історії поєднали тут пам'ятники польським стрільцям і полеглим воїнам УГА, пам'ятний знак на місці розстрілу євреїв у 1942 році і монумент Адаму Міцкевичу.

Міжнаціональна і міжконфесійна злагода - то теж яскрава прикмета духовного здоров'я тутешніх громадян.

Тут варто побувати хоча б для того, щоб вочевидь пізнати вічні істини нашого великого народу.

Розділ 1.

Прикарпатське місто Рогатин мальовничо розкинулося серед пологих пагорбів галицького Опілля, на перетині гомінких шляхів між Івано-Франківськом, Львовом, Тернополем. Давнє місто широко відоме як батьківщина Роксолани (Насті Лісовської). Доньку місцевого священика у 1520 році спіткала гірка доля тисяч співвітчизників. Під час руйнівного нападу турків на Ро-гатин її забрано було у ясир і продано на невільничому ринку в Криму. Згодом юна русинка потрапила до султанського гарему Сулеймана II (Пишного) і тривалий час істотно впливала на політичні справи мо-гутньої Османської держави, її ім'я ще за життя оточене було леген-дами в багатьох європейських країнах. Донині з пошаною згадують його й рогатинці, адже побутує думка, що Роксолана робила все можливе, щоб криваві набіги турків та кримчаків обминали її рідну Роксоланію-Україну.

РОГАТИН У XVI—XVII ст.

Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріплено-го дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька.

Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. В буллі папи Боніфація IX перемишлському єпископу Рогатин вперше на-звано містом.

Інтенсивний розвиток міста починається після надання йому 1415 року магдебурзького самоврядування та пов'язаних з ним при-вілеїв. Включений до числа королівських володінь, Рогатин часто переходив від одних орендарів до інших.

У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого ремісни-чо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оле-нячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура