Крім іконостасу, в музеї експонується церковний живопис XVI ст. Представлені також твори декоративної різьби та скульптури, виконані народними майстрами. Експонати музею викликають значний інтерес у відвідувачів.

Працівники музею проводять значну роботу по вивченню і збереженню вітчизняної художньої спадщини.

Пам'ятка архітектури — Святодухівська церква — свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але й і про високу культуру наших сучасників, шанобливе ставлен-ня до пам'яток старовини, про прагнення зберегти їх для май-бутніх поколінь.

Високі ворота, дерево потемніло від часу й дощів. Хвіртка відчиняється поволі, натруджено скрипить. Кілька кроків у подвір'я — і опиняєшся поза часом. Галасливе і швидкісне сьогодення залишається за дерев'яним муром. Він — це межа. Всередині триває шістнадцяте століття. На пагорбі, до якого від воріт веде заросла пахучим зіллям доріжка, — старезна церковця. Обабіч неї тихо спить кладовище: з високої трави і заростів квітів піднімаються вкриті мохом надгробки, залізні хрести, пофарбовані у блакитне. Давні могили вже зовсім втратили вигляд поховань, перетворившись на зелені пагорби. Сонячно цвіте пижмо. З-під дашка каплиці вилітають ластівки. Тут спочиває історія.

У літописах Опілля не зазначе-но, коли саме була зведена Церква Святого Духа в Рогатині (Івано-Франківщина). Однак на північній стіні храму є напис: 1598. Дослідники вважають, що його зробили будівничі. Сьогодні храм та його іконостас є однією з найвизначніших пам'яток давньоукраїнської дерев'яної архітектури та монументально-декоративного мистецтва. Церкву відносять до десяти найцінніших дерев'яних сакральних споруд України. Храм збережено в такому вигляді, яким він був більш, ніж чотириста років тому. Відтворено п'ятиярусний вівтар, споруджений у 1650 році на замовлення і коштом рогатинського Братства — місцевого просвітницького об'єднання. Перший в Галичині ренесансно-бароковий іконостас був мальований олійними фарбами. Припускають, що його виконали майстри Львівської школи. В експозиції іконопису, скульптури і різьби, яка діє в церкві Святого Духа з 1983 року, представлені автентичні образи вівтаря, а також інший сакральний живопис. Полотна презентують церковне малярство Галичини 16-19 століть.

Найдавніший образ «Іван Хреститель Житній» (початок 16 ст., візантійський стиль) унікальний тим, що на одній картині відображено все життя Предтечі. Полотно розбито на частини, кожна з яких відтворює якийсь біблійний епізод земного шляху Хрестителя. Збереглися іще шість ікон найдавнішого іконостасу. Серед них дві, на які обов'язково звернуть увагу гостей. На лівих, так званих дяківських, дверях Царських врат зображено Архангела Михаїла. Автор відступив від церковної традиції зображати грізного захисника у важких обладунках. Натомість він намалював Архангела життєлюбним молодим чоловіком, який, здається, настільки впевнений у своїй силі й свободі, що мимоволі проймаєшся відчуттям його непереможності. На протилежних дверях доволі рідкісна картина — Авраама з переможного походу зустрічає Цар Сарімський. «Якщо тлумачити ці зображення у світському, філософському контексті, — каже хранитель храму Михайло Сімка, — то маємо в особі Архангела втілення нашої міці, Авраама ж — мудрості. Художники, які створювали ікони для вівтаря церкви Святого Духа, без сумніву, поєднували релігію з історією та сучасністю України

На східному боці площі Роксолани височить 30-метрова чоти-рикутна мурована вежа, яка завершує давню культову споруду. Це костьол святого Миколая, споруджений, за архівними документами, в 1666 р. Проте архітектурні прийоми свідчать про більш раннє походження цієї пам'ятки, якій властиві елементи готики і пізнього ренесансу.

В конструкції костьолу органічно поєднуються принципи оборонної і культової архітектури. Вежа використовувалась не лише як дзвіниця, а й спостережний пункт. Під час облоги Рогатина захисники міста вели вогонь по ворогу з вузьких бійниць костьолу. Костьол, перекритий стрільчатим склепінням вражає своєю величністю.

Розділ 3.

Новий музей у Рогатині

     В Рогатині відкрився історико-меморіальний та художньо-етнографічний музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного. З огляду на теперішню байдужість до проблем українського музейництва це воістину подія року.

     За статистикою, в Україні близько 300 музеїв, що дорівнює кількості таких закладів у Голландії. Але ж територія цієї країни не набагато перевищує Івано-Франківську область. Отож коментарі зайві. Рогатинці славляться своїм патріотизмом, глибокими традиціями міської культури і, звичайно ж, культом Роксолани. А тому не дивно, що відкриття відбулося за дружною участю голів райдержадміністрації, районної і міської ради, керівників культури, освіти, громадських організацій, а також директорів обласних музеїв — художнього і краєзнавчого.
     Микола Угрин-Безгрішний (Венгжин) (1883 — 1960) — один із чільних представників національної еліти, яка в 20-30-х рр. гуртувалася навколо української приватної гімназії ім. Володимира Великого в Рогатині — одного з найпотужніших навчальних закладів Галичини міжвоєнного 20-ліття. У ній навчалися або викладали такі відомі особистості, як письменники Антін Крушельницький, Осип Турянський, Юліан Опільський, Денис Лукіянович, Никифор Гірняк, Антін Лотоцький, історик Іван Крип’якевич, архітектор Роман Грицай, композитор Борис Кудрик, художник Володимир Баляс та ін. Виходець з-під Перемишля Микола Угрин-Безгрішний вчителював тут після закінчення філософського факультету Львівського і Чернівецького університетів. Літературну творчість філософа-письменника прихильно сприйняв Іван Франко. Пробував свої сили в малюванні. Серед меморіальних документів експонується репродукція його олійної композиції на полотні «Христос серед дітей».
     Під час Першої світової війни Безгрішний сформував у Рогатині сотню Українських Січових Стрільців, а в період ЗУНР активно співпрацював у пресовій кватирі УСС, редагуючи стрілецькі видання та часопис «Червона калина». Тема визвольних змагань стала провідною в його літературних творах. Спільно з Антоном Лотоцьким Угрин-Безгрішний упорядкував декілька граматик української мови для гімназій і народних шкіл.