Реферат на тему:

Архітектура Південно-Східної Європи в ранньому залізному віці .

Зміст.

Рівень розвитку суспільства.

Греко-варварська архітектура на півдні Степу

Архітектура населення степу

Архітектура давніх слов'ян

Рівень розвитку суспільства.

Доба раннього залізного ві-ку на початку І тисячо-ліття до н. є. ознаменувалася появою виробів із заліза. Ши-роке впровадження цього ме-талу створило якісно нові умови для розвитку продук-тивних сил, а це в свою чергу посприяло загальному розвит-ку суспільства й виходу його з первіснообщинного ладу. У цей час можна виділити дві зони розвитку архітектури. Це Степ — зона кочового ско-тарства й Лісостеп, де меш-кали племена, зайняті орним землеробством.

З самого початку епохи Степ зайняли кочові скотарі — кіммерійські племена, яким на зміну на початку VII ст. до н. є. прийшли зі Сходу скіфи. Розквіт Великої Скі-фії, яка досягла рівня дер-жави, або, в усякому разі, мала політичну організа-цію з зародками держав-ності, припадає на V—IV ст. до н. є. Азійську частину Боспору тоді займали схіндомеотські племена. У III ст. до н. є. в північно-причорноморських степах поширюються при-йшлі зі Сходу ірано мовні, як і скіфи, сарматські племена, які зійшли з історичної арени у III ст. н. є. З кінця III ст. н. є. в південній зоні поширю-ються осілі племена черняхівської культури, занепад яких пов'язаний з навалою гунів.

З погляду архітектури пере-лічені племена кочовиків залишили нам практично лише поховальні пам'ятки. Це такі величезні споруди, як слав-нозвісні скіфські, так звані царські, кургани — Солоха, Чортомлик, Товста Могила, Мелітопольський та ін. Під-земна частина цих комплек-сів складалася з глибокої пря-мокутної в плані вертикаль-ної шахти та поховальної камери. У Чортомлику гли-бина шахти становила близько 11 м. Унизу розміщувались чотири поховальні камери (до однієї з них прилягала ще одна — п'ята), вирізані в шарі лесу по кутах шахти. Величезний земляний насип (висота на час розкопок — 21 м) оточувала міцна муро-вана крепіда.

Поряд з кочовими племе-нами, на півдні Степу при-близно в IV ст. до н. є. вна-слідок позитивних контактів з античними державами відбу-лася седентаризація варвар-ських племен, яких умовно на-звали "пізніми скіфами". На їх поселеннях сформувалася змішана греко-варварська ар-хітектура.

У Лісостепу в кіммерій-ську добу існувало значне об'єднання автохтонних зем-леробських, так званих чорноліських, племен, яке ефек-тивно протистояло кочовикам Півдня. З появою скіфів пле-мена Лісостепу могли опини-тися в певній політичній за-лежності від них. Відтоді про-стежується певною мірою безперервне існування ар-хітектурних традицій аж до давніх слов'ян і згодом — до Київської Русі. Розвиток слов'янських племен у межи-річчі Вісли та Дніпра нале-жить до часу появи в III ст. до н. є. зарубинецької куль-тури. На її основі у III ст. н. є. сформувалася Київська куль-тура, а на її базі в V—VI ст. склалися ранньосередньовічні слов'янські племена. VIII — X ст. стали часом відокрем-лення ремесла від сіль-ського господарства, що при-звело до розвитку торгівлі. У 2-й половині І тисячоліття н. є. розпадаються первісно-общинні відносини, у VII — VIII ст. у східних слов'ян зміцнюються міжплемінні вій-ськові союзи і до IX ст. фор-муються політичні, адміні-стративні, ремісничі, торго-вельні й культові осередки.

Греко-варварська архітектура на півдні Степу

У Північному Причорномор’ї античної епохи вна-слідок тісних контактів різноетнічних груп населення, що мешкали тут, — греків і жи-телів північно-причорномор-ських античних міст і поселень, з одного боку, а також варварів, в основному скіфів, синдів, меотів, а пізніше сарматів і черняхівців, з іншого боку, — виник ряд поселень і городищ, населення яких, варварське в своїй основі, було еллінізованим. Це при-звело до утворення зміша-ної греко-варварської куль-тури, яка виникає в IV ст. до н. є. її суть щодо архітектури полягає в поєднанні місцевих традицій з античними прийо-мами, пристосуванні їх до по-буту й укладу життя навко-лишніх племен. У до римські часи ця традиція проявилася на поселеннях Криму — в Неаполі Скіфському, Керкінітіді, Калос Лімені, на нижньо-дніпровських городищах та Єлизаветівському городищі в гирлі Дону крім того, — на поселеннях біля с Семенівка, в Золотій Балці та на поселеннях черняхівських племен В районі Ольвії. Особливості архітектури цього напряму проявились у містобудуванні, оборонному будівництві, в конструкціях і декорі, але особливо яскраво — у житлових будинках.

Що стосується містобуду-вання, то йдеться насампе-ред про виникнення на дея-ких варварських поселеннях квартальної забудови й вулич-ної мережі (Чайкинське посе-лення, VI ділянка в Танаїсі Золота Балка, Семенівка). їх поява має античне похо-дження, але криволінійність (Танаїс, Семенівка) і нечіт-кість розпланування окремих кварталів пов'язані з варвар-ськими традиціями. Яскра-вим прикладом цього є Зо-лота Балка.

В оборонному будівництві античний вплив виявився в появі регулярних захисних лі-ній у вигляді кам'яних куртин і башт (Неаполь Скіфський) або тільки куртин (Золота Балка), у розширенні муро-ваних стін донизу та засто-суванні сирцевої цегли. Варваризація античних прийомів призвела до мурування з необробленого каменю і взагалі до примітивізації конструк-цій.

Стосовно конструкцій і де-кору античні традиції відби-лись у появі на варварських пам'ятках сирцевої цегли, ви-користанні іноді тесаного пря-мокутного каменю у найвід-повідальніших місцях (кутах стін) і для облямування двер-них прорізів, у застосуванні розмалювання стін і, нарешті, в будівництві примітивних портиків (у мегаронах Неа-поля Скіфського).

На Єлизаветівському горо-дищі, що існувало в IV — 1-й третині III ст. до н. є., вияв-лено землянкові та підвальні споруди (заглиблення — 1,7— 1,9 м), які мали відносно чітке прямокутне розпланування. Стіни — кам'яні або каркасно-стовпові, покрівлі — двосхилі з опорами під коньковим про-гоном.