Іншим центром, заснова-ним босфорськими еллінами в гирлі Дону в 1-й чверті III ст. до н. є., є Танаїс, у примісь-кому районі якого розко-пано будинки змішаної тра-диції. Розпланування будин-ків і кварталів цього району цілком стихійне (відсутність будь-якої регулярності, на-явність криволінійних струк-тур). Будинки — багатока-мерні, з внутрішніми дворами, безордерні, приміщення дифе-ренційовані за призначенням. Двори розташовувалися в основному в південній частині будинків. Стіни — кам'яні на всю висоту, підлоги — глинобитні, покрівлі — з са-ману або очерету. Мурування стін — переважно двошарове, на глині або земляному роз-чині, виконане за одноряд-ною постилистою системою в основному з необробленого матеріалу.

На відміну від будинків Єлизаветівки, антична тра-диція в будинках Танаїсу про-явилася передусім у типології будинків, характері та якості кам'яного мурування.

Особливий інтерес на Бос-порі становить поселення II — III ст. н. є. біля с Семенівка, структура кварталів якого від-носно уніфікована. Основним типом тут був однокамер-ний у плані житловий буди-нок з внутрішнім двором, що розміщувався в південній час-тині споруди. Будинки мали другі поверхи. Характер роз-планування житлових квар-талів свідчить про те, що бу-дівництво на цьому поселенні було продумане заздалегідь і велося централізовано. Виді-лення чітких кварталів з одно-типними будинками, відносно прямокутне регулярне розпла-нування, двоповерховість, до-тримання південної орієнта-ції критих приміщень — усе це є наслідком впливу античних домобудівних традицій. На противагу цьому розпла-нувальна типологія будинків, що наближається до класич-ного мегаронного типу, добре відомого у скіфських шарах, зокрема, Калос Лімена і Не-аполя Скіфського, за своїм походженням є варварською. До варварської традиції нале-жать і криволінійність, низька якість нерегулярного мурування та відсутність тиньку и черепиці.

Серед міст і поселень цен-трального та західного Криму відзначимо Чайкинськс посе-лення, Неаполь Скіфський та скіфські шари Калос Лімена. Якщо розпланування будин-ків Чайкинського поселення (2-га половина II ст. до н. є. — І ст. н. є.) за своєю типоло-гією щонайближче підходить до античних зразків, то на двох інших поселеннях — нав-паки. На них виявлено житла мегаронного типу. У типоло-гічному відношенні їх генезис далекий від античної традиції. Проте прямокутне розплану-вання, застосування сирцево-кам'яних конструкцій, наяв-ність іноді декору та використання єгипетського фута як міри довжини свідчать про досить значний антич-ний вплив.

Неабиякий інтерес станов-лять нижньодніпровські по-селення Знам'янське, Гаври-лівське, Козацьке та біля Зо-лотої Балки. Нижньодніп-ровські городища площею 8 — 35 га розташовувались на високих ділянках берега. З однієї чи двох сторін вони обмежувались ярами, а з бо-ку поля — ровами, валами та мурами. Акрополі займали площу 1,3 — 3,6 га і були за-хищені кам'яними мурами та ровами (Кам'янське, Гаври-лівське). Зокрема, на Гаври-лівському городищі чітке пря-мокутне розпланування на-земних кам'яних будинків 2-ї половини І ст. до н. є. — І ст. н. є. та застосування в них че-репиці й обробленого каменю контрастують з використан-ням елементів мурування "в ялинку", наявністю глино-плотових та глинобитних бу-динків і напівземлянок. Ви-діляються два типи наземних кам'яних будинків: однока-мерні ізольовані та двокамерні з двором. Останні відомі з перших століть нової ери та-кож на поселеннях черняхівської культури (Киселеве).

Золотобалківське поселен-ня мало практично регулярне прямокутне розпланування. Його квартали — це своє-рідні "садиби" площею 800— 900 м2. Центр кожного квар-талу — великий двір, куди відкриваються криті примі-щення. Основні типи житла — однокамерні будинки з сінь-ми, які прилягають до периметральних стін кварталу, та зблоковані окремо стоячі бу-динки. Мурування стін типове для варварської традиції — ортостатні цоколі з необроблених плит, вище — нерегу-лярне мурування з необробленого каменю, іноді елементи "в ялинку". Як бачимо, типологічна основа розплану-вання будинків і конструк-ції мурування стін пов'язані з варварською традицією. Але відносно високий ступінь ор-ганізації розпланування по-селення — наявність квар-тальної структури, її чіткість і регулярність — є наслідком впливу античної традиції.

Про архітектурні особли-вості черняхівської культури Північно-Західного Причорномор’я свідчить поселення біля с. Олександрівка. Обо-ронні лінії тут складалися з вала й рову, вхід на городище фланкувався круглою баштою. Три менші башти розміщу-вались у південно-західному куті городища, яке в плані наближалося до прямокутника. Територія була забудована багатокамерними зі стрічковим розташуванням моно функціональних камер житлами, що розміщувались паралельними рядами. Кожне приміщення було самостійною житловою структурою з власним виходом назовні. Кам'яні цоколі — тришарові, фасадні стіни вимурувані за нерегулярною постілистою системою.

Цікаві зразки розплануван-ня дво- і багатокамерних жи-тел, що відрізняються від ві-домих зразків, виявлені на поселеннях Кам'янка-Анчекрак і Киселеве. На цих по-селеннях виявлено кам’яне мурування поколів стін, ви-конане за іншими системами — ортостатною однорядною та в ялинку. Переважно пря-мокутну форму споруд у плані та намагання чіткої організації простору поселень можна пов'язувати тут з античним впливом. Поряд 3 описаними будівлями її деяких захід-них поселениях черняхівських племен відкрито так звані тринавові житлові будинки.

Зі зникненням з історичної арени племен скіфів, сарматів, черняхівців зникла й змі-шана греко-варварська архітектурна традиція. Античні традиції збереглися лише в се-редньовічних містах Криму, зокрема в Херсонесі, Феодо-сії, Пантікапеї та ін., де життя не припинилося а закінченням античної епохи.

Архітектура населення Лісостепу

Вже у чорноліських поселения змінюються невеликими (пло-щею менше гектара) укріпле-ними поселеннями, що ста-новили певну систему для за-хисту проти кочівників Степу.