У середні віки Херсонес зберігав прямокутно-сітчасте розпланування. Античні традиції використовувались і в житловому будівництві: при-міщення групувалися навколо огородженого дворика. Як і раніше, дахи покривали плос-кою черепицею. Лише муру-вання стін тепер виконувалось на вапняному або глиняному розчині.

Про забудову поселень VI—VII ст. свідчать садиби під Загайтанською скелею в Інкермані, розташовані яру-сами на чотирьох терасах. У межах кварталу садиби роз-ділялися східчастими прохо-дами. За відкритим з боку вулиці двором з тарпанами і зерносховищами, які вирубу-валися в материку, розташовувався прямокутний у плані житловий будинок розмі-рами 6,6x7,0 м. Житлові бу-динки часто зводили на муро-ваних цоколях, стіни викону-вали каркасними з сирцевим або глинобитним заповнен-ням, дах покривали черепи-цею. Перед будинком влашто-вували критий навіс, який став прообразом веранд, характер-них для кримських жител на-ступних епох.

Захищаючись від варва-рів фортецями, Візантія на-саджує серед місцевого насе-лення християнство. У IV ст. виникли херсонеська й боспорська єпархії, а згодом, до початку VII ст. з'явилися гот-ська і судейська. У Тавриді розпочалося інтенсивне будів-ництво християнських храмів, у зв'язку з чим постала херсо-неська будівельна школа. На відміну від константинополь-ської школи, в якій у IX ст. сформувалася хрестово-ку-польна система, основним ти-пом херсонеської до X ст. були базиліки та зальні храми.

Кілька базилік V—X ст. побудовано на східному, пів-нічному й західному бере-гах Тавриди. Це були тринавові у плані споруди з нар-тексами, покриті керамічною дахівкою по дерев'яних крок-вах. Цікавою була тринавова базиліка на горі Тепсень біля с. Планерського (Кок-тебель) — головний храм ве-ликого поселення, мешканці якого за культурним типом були дуже близькі до аланів і слов'ян. Тепсенську бази-ліку збудовано у VIII —IX ст. на місці більш ранньої бази-ліки VI ст. Довжина и — 37, ширина — 21 м. Ряди стов-пів з аркадою класично чле-нували внутрішній простір на три поздовжні ниви. З заходу до базиліки прилягав перекри-тий склепінням нартекс. Стіни вимурувані з тесаного каменю на вапняному розчині. Спро-щені форми капітелей, своє-рідні обломи архівольтів ар-кад і різьблених прикрас над вікнами, а також деякі особ-ливості застосування буді-вельної техніки свідчать про формування місцевої архітек-турної традиції.

Низку великих церковних споруд базилікального типу відкрито археологічними роз-копками на південному узбе-режжі Криму. Одна з них розташовувалась у Партеніті, де у VIII ст. містився центр готської єпархії. Церква мала три пави й нартекс; стіни ви-мурувані з частково обтесаних кам'яних брил. Найбільшу ба-зиліку відкрито в Судаку. її вважають кафедральним со-бором Св. Софії Сурозької, яку будував перший єпископ Сугдеї Стефан. З наземних споруд Ескі-Кермена певний інтерес становить велика тринавова базиліка VI ст.

Рештки численних споруд VI —IX ст., розкопаних за півтора сторіччя досліджень Херсонеса, збереглися до на-ших часів. Найцікавішими по-стають "Уваровська базиліка" (названа іменем її першого дослідника — графа О. Ува-рова), "Базиліка 1935 р." (тобто досліджена 1935 р.), баптистерій та хрещаті в плані храми "За містом " і "З ков-чегом".

Найбільша за розмірами — "Уваровська базиліка" (кі-нець VI — початок VII ст.). Мабуть, це був головний храм міста — Св. Петра. Його дов-жина — близько 45, ширина — 21 м. Усередині базиліка чле-нована мармуровими коло-нами на три нави. На сході центральна нава закінчувалась великою напівкруглою в плані апсидою. На заході приля-гали широкий нартекс і екзо-нартекс. Нави перекривалися дерев'яними кроквами. По-крівля даху виконана з великої плоскої черепиці, яка за формою наближалася до антич-ної. Кам'яні стіни вимурувані на вапняному розчині з доміш-кою битої цегли — цем'янки. Художній ефект в оформленні внутрішнього простору бази-ліки створювали різнобарвні мозаїчні підлоги. Стіни все-редині оздоблені мозаїчними інкрустаціями та фресковим живописом. Велику базиліку оточували численні храмові споруди, завдяки чому ство-рювався ансамбль головного центру Херсонеса.

Перед входом до базиліки розміщувався атрій, а поруч — центричний у плані баптис-терій, стіни якого збереглися до висоти понад 2 м. Він збу-дований з рядів квадратної в плані плоскої цегли-плінфи та рядів каменю технікою змі-шаного мурування (орик тіх-Іит), властивою візантійській архітектурній школі, що була відома ще з римських часів. Усередині баптистерію влаш-товано мармуровий басейн. Нижня частина стін обкла-дена мармуром, верхня розма-льована фресками.

Цікавою була базиліка, роз-копана 1935 р. в північній час-тині Херсонеса. її споруджено в VI і перебудовано в X ст. Три нави розділялися колонадами з проконезького мармуру. Ко-лони були прикрашені різьб-леними капітелями. Підлога середньої нави вимощена мар-муровими плитами з античних саркофагів, повернутих деко-рованими площинами вниз. Ці плити, на яких з вели-кою майстерністю зображені античні боги, сцени подви-гів Геракла тощо, є чудовим зразком античного мистец-тва на північному узбережжі Чорного моря. Ззовні бази-ліка, як і всі інші споруди ві-зантійської доби, була майже не прикрашена; лише смуги цегли змішаного мурування пожвавлювали її суворі стіни.

Крім базилік, у Тавриді бу-дувалося чимало невеликих зальних церков з прямокут-ними в плані молитовними за-лами та апсидами у вівтар-ній частині. З-поміж них ви-різняється