Загалом можна сказати, що архітектура Київської Русі Ґрунтувалася певною мі-рою на двох основних напря-мах давніх архітектурно-бу-дівельних традицій Східної Європи — лісостепових і сте-пових племен І тисячоліття до н. є. — І тисячоліття н. є. та античних міст Північ-ного Причорномор'я, збага-чених у ранньосередньовічні часи візантійськими впли-вами (досить згадати нащад-ків античних міст Херсонеса, Пантікапея, середньовічного Корчева, Феодосії та ін.). У першому випадку це прин-ципи будування акрополів та "кінців", дерев'яні частокільні та зрубні фортечні системи, основи житло будування, де-рев'яні, насамперед зрубні, конструкції, спеціальні ре-місничі та виробничі будівлі тощо. У другому — традиції мурованого будівництва, пе-редусім культового. Останні тією чи іншою мірою майже безпосередньо мали прислу-житися архітектурі Київської Русі. Зокрема, не можна про-йти повз формування херсо-нсської будівельної школи з її базиліками та центрально-купольними храмами, а почи-наючи з X ст. — хрестово-купольними. Такі храми буду-валися не лише в Херсонесі, але і в інших містах Криму (згадаймо хрестово-купольну церкву Іоанна Предтечі в Корчеві).