Ще більш завуальовано, особистісно і болісно переживається романтичний індивідуалізм у творах ОЛЕКСАНДРА КОЗАРЕНКА. Маючи здобутки не лише у композиції, але й у музикознавстві, виконавстві, він належить до числа так званих "інтелектуалів", що прагнуть перенести в творчість не лише власні, але й набуті, пережиті крізь призму всієї художньої практики минулого поняття і образи, немов перепустити їх крізь себе. Цей типовий для пізньоромантичного світобачення універсалізм робить його твори виразно "белетристичними", захоплюючими: з ними можна не погоджуватись, їх можна активно не сприймати, проте на них не нудьгуєш. Не випадково і як музикознавець він знайшов свою тему саме у "пасіонарній особистості" Лисенка - нашого найяскравішого романтика, і як піаніст найбільше чується у своїй стихії - саме в романтичних творах. Емоційність, "неоромантичність" його власної музики специфічна за властивостями; на внутрішню незахищеність переживання постійно вбирається маска, як спосіб самозахисту. Романтичні герої завивались у широкі плащі, Козаренко завивається у шати "іншомовних" героїв. Але і в епатуючих вихватках кабаретового П'єро (кантата "П'єро мертвопетлює" на вірші Михайла Семенка), і в цинічній чуттєвості Дон Жуана з Коломиї, і в фольклорних "образках" "Concerto Ruteno", природня течія наспівності, музикальності у найбільш природньому своєму вираженні, а відтак і особистого чуттєвого переживання "перетікає" крізь хитросплетіння сюжетно-інтелектуальних поворотів, часто із застосуванням незвичних, епатуючих публіку прийомів. Проте на історично вже віддаленому авангардовому тлі виявляються відмінності сучасного експерименту. Козаренка, переважно, цікавить у завоюваннях композиторської техніки п'ятдесятих - шістдесятих років не самодостатня виразність авангардової творчої "технології", а можливість висловлення з її допомогою цікавої символіки, він у жорстких модерних рамках перекидає арки до біблійних, античних, фольклорних образів, будить яскраві сюжетно-картинні асоціації. В такому ключі вирішена дуже незвична і експресивна монодрама для актора-читця та інструментального ансамблю за трагедіями Есхіла "Орестея".  

Разом з тим глибоко емоційно і суб'єктивно - як типовий романтик, хоч і нового покоління, збагачений мудрістю подальших поколінь - сприймає Козаренко і релігійні образи, до яких впродовж останніх років звертається декілька разів: у "Богородичних піснях" для солістів і жіночого хору та у ораторії для солістів, читця, мішаного хору та оркестру "Страсті Господа Бога Нашого, Ісуса Христа", знову ж нав'язуючи до традицій галицької композиторської школи, в якій саме духовна музика стала одним з найбільш цінних набутків нашої культури ХІХ сторіччя.
   Чисто "жіночий", лірико-рефлексивний аспект неоромантизму репрезентує ОЛЬГА КРИВОЛАП. Перевага камерно-інструментальних жанрів у її доробку зумовлена прагненням вибудувати свій ліричний, чисто жіночий світ переживань.  

Проте інтелектуальна музика теж утримує свої позиції, хоч і в дещо іншому ракурсі. Нагадаймо, що для її розвитку у Львові було достатньо підстав - тут працювали прихильники "модерну", такі як послідовники і адепти нововіденської школи у тридцятих роках Й.Коффлер і Т.Маєрський, а довгі роки потому - такий визнаний майстер, як А.Нікодемович. У нього консультувався ЮРІЙ ЛАНЮК (випускник класу Дезидерія Задора в консерваторії), відтак вплив авангарду досить ясно помітний в багатьох його творах, зроблених раціонально, винахідливо, з глибоким замилуванням у невичерпних технічних можливостях сучасного звуковидобування, і разом з тим проявом власних ліричних рефлексій крізь призму "раціо". рафіновано ілюзорна п'єса Seraphitus для віолончелі, фортепіано та магнітної стрічки. Делікатна суб'єктивна лірика забарвлює і модерну в цілому палітру "Музики для "Решершу".  

Наприкінці огляду подамо трохи статистики, котра продемонструвала б міжнародний резонанс музики сучасних мистців і водночас змалювала б її жанрово-стильову перспективу. Зараз музика львівських композиторів постійно виконується і в львівських концертних залах, і за кордоном, на міжнародних фестивалях, конкурсах, концертах. Найчастіше виконуються твори М.Скорика, зокрема, його симфонічна поема "Спогад про Батьківщину", Соната № 2 для скрипки і фортепіано вперше були виконані в 1991 р. в США, Партита № 6 вперше була виконана в США (1996). Автор неодноразово виступав у США, Німеччині, Канаді, Австралії з програмами, в які включав свої твори. Група львівських музикантів виступила в США і Канаді (1993) з програмою "Музика композиторів Львова". Камерний оркестр Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка під керівництвом М.Скорика та Артура Микитки неодноразово гастролював з програмами української музики у Байройті (Німеччина). Хорові твори В.Камінського у виконанні заслуженої хорової капели України "Трембіта" звучали в концертах під час закордонних гастролей у Німеччині, Данії, Польщі. Кантата-симфонія на вірші І.Калинця "Україна. Хресна дорога" транслювалась по німецькому радіо "Зюд-Вест-Функ" (1993). Музична вистава Львівського академічного драматичного театру ім. М.Заньковецької "Маруся Чурай" Ліни Костенко з музикою В.Камінського була показана під час гастролей театру у США та Канаді. Камерні твори Ю.Ланюка звучали у Польщі, Англії, США, Канаді. "Concerto Ruteno" О.Козаренка ансамбль "Київська камерата" виконував у Польщі, Франції, Швейцарії та Росії. На концертах "Композитори України - жертвам голодомору" твори М.Скорика, В.Камінського, О.Козаренка та Ю.Ланюка були відзначені нагородами ім. І. та М.Коців (США). На щорічних міжнародних фестивалях "Київ-Музик-Фест" та міжнародних фестивалях "Контрасти" звучали твори М.Скорика (Симфонічні поеми "Спогад про Батьківщину", "1933", Концерт № 2 для скрипки з оркестром, Диптих для камерного оркестру, "A-r-i-a" для віолончелі з оркестром, Партита № 6), В.Камінського (Кантата-симфонія "Україна. Хресна дорога." на слова І. Калинця, кантата "Іван Підкова" на вірші Т.Шевченка, "Соната псалмів" для двох флейт і фортепіано, Концерт для фортепіано з оркестром, Концерт для чотирьох солістів, камерного оркестру, клавесину і органу), О.Криволап ("Симфонія елегій", "Симфонія марень"), Ю.Ланюка (Музика для 21 інструменту, "Соната Чекання" для віолончелі та фортепіано, "ТанГоПак" для