МИСТЕЦТВО ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Нахил до художньої діяльності людина виявила на зорі свого існування. Творчість стала для неї могутнім засобом пізнання навколишнього світу, важливим фактором розвитку.
Перші кроки образотворчого мистецтва припадають на епоху пізнього палеоліту (від грецького «палеос» — давній і «літос» — камінь), тобто на пізній період давньокам'яного віку. У періоди кам'яного віку так звані Оріньяк (40—ЗО тисячоліття до н. е.), Солютре (ЗО—15 тисячоліття до н. е.), Мадлен (15—10 тисячоліття до н. е.) первісні люди залишали свої уявлення про реальний світ на скелях і стінах печер у вигляді малюн-ків, у різьбленні по каменю і кістці, у рельєфах і круглій скульптурі.
До найдавніших зображень належать відбитки людських рук, контурні малюнки тварин (зокрема, оленя, бика, коня, ведмедя), а також перепле-тення хвилястих ліній — «макарони». Культура оріньякського періоду представлена і першими пам'ятниками круглої скульптури.
В епоху Солютре спостерігається певний прогрес у художньому пізнан-ні світу. Постаті тварин малюються більш чітко й впевнено. Високого ми-стецького рівня досягають розписи в печерах Фон де Гом (Франція), Кастільйо (Іспанія).
Розквіт мистецтва палеоліту припадає на епоху Мадлен. Первісні ху-дожники малюють коней, що скачуть, чорних биків, корів з телятами, по-ранених бізонів і носорогів. Найбільш відомі розписи цього періоду знахо-дяться в печерах Альтаміра (Іспанія), Ласко, Комбарель (Франція) та інших.
Новий етап розвитку первісного мистецтва спостерігається в пам'ятках середньокам'яного віку — мезоліту (10—7 тисячоліття до н. е.). У цей час людина винайшла лук і стріли.
Наскельне мистецтво мезоліту дає яскраві зразки багатофігурних ди-намічних сцен: військових дій, колективного полювання, збирання меду тощо.
Новокам'яна епоха, або неоліт (6—4 тисячоліття до н. е.),— наступний, більш високий етап у розвитку людства. У цей період виникав тваринницт-во, землеробство, гончарство.
З епохи неоліту залишилися малюнки, висічені на скелях, які зобра-жують різних звірів; надалі розвивається скульптура; стає популярним оздоблення домашнього начиння. До найбільш яскравих прикладів худож-ньої культури даного періоду належать наскельні зображення в районі ріки Ангари, в Узбекистані, Іспанії та інших місцях.
Шедевром неоліту вважається трипільська культура (верхня течія Дні-пра), характерною особливістю якої в інтенсивний розвиток круглої скульптури й кераміки. Трипільський посуд щедро оздоблений геометрич-ним орнаментом.
У наступний період — епоху міді — бронзи — створюються мегалітичні (з великих каменів) споруди. Ці пам'ятники за будовою і формою поділя-ються на три типи: менгіри — вертикально встановлені камені, які іноді утворюють алеї; дольмени — кам'яні брили, поставлені вертикально і пере-криті плитою (вони дещо нагадують житло); кромлехи — кола з верти-кально розміщених каменів. Мегалітичні споруди деякі вчені пов'язують з поховальним культом.
Залізний вік (2—1 тисячоліття до н. е.) е останнім етапом розвитку первісного мистецтва. У цей період почався процес розкладу первіснооб-щинного ладу. На території СРСР знайдено велику кількість пам'яток скіфської культури, в Західній Європі — гальштатської.
МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
МИСТЕЦТВО ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ
У 4—1 тисячоліттях до н. е. в Передній Азії виникло ряд рабовласни-цьких держав, а саме: Шумер, Аккад, Вавілон, Ассірія, Мітанні та інші.
Необмежена деспотична влада царя, релігія з культом жорстоких і все-сильних богів, поставлена на службу монархії, загарбницькі війни за воло-діння землями і рабами — усе це було характерним для держав Давнього Сходу. В умовах рабовласницького суспільства мистецтво було покликане прославляти насамперед панівні класи. Але незважаючи на обмеження, мистецтво цього району досягло значних успіхів.
Характерним для мистецтва Давнього Сходу було обов'язкове додержан-ня усталених норм побудови художнього образу.
Одними з найбільш ранніх культур Передньої Азії були культури країн, що знаходилися в басейні річок Тігру та Євфрату (Месопотамія або Дворіччя).
Насамперед слід виділити мистецтво Шумеру (4—3 тисячоліття до н. е.), країни на півдні Передньої Азії.
Завдяки археологічним розкопкам було відкрито кілька ранніх храмів, присвячених богам. Головні особливості цих споруд є характерними для архітектури всієї Передньої Азії. Основним будівельним матеріалом була висушена на сонці цегла. Храми зводилися на високій штучній платформі, стіни ділилися вертикальними нішами, вікна мали вигляд вузьких щілин, приміщення розподілялися довкола внутрішнього відкритого двору.
Типовим для шумерської архітектури 3 тисячоліття до н. е. є храм в Ель-Обейді (за шість кілометрів від міста Ура), що стояв на цегляній платформі. Стіни храму членуються вертикальними нішами. Над входом був на стовпах навіс, з двох боків його охороняли дерев'яні статуї левів. Поверхню стін прикрашено трьома стрічками фризів із1 зображеннями свя-щенних птахів і звірів, а також ритуальних сцен. Колонки на фасаді деко-ровані інкрустацією перламутром і кольоровим камінням. Над вхідними дверима — горельєф: левоголовий орел тримає кігтями двох оленів. Ця ком-позиція згодом стала популярною і її почали повторювати. У Шумері виник зіккурат — вид багатоярусної (3—7 ярусів) культової споруди із святинею головного бога на верхньому ярусі. Деякі зіккурати були заввишки понад 40 м. Усі вони вражали монументальними формами, чіткими пропорціями, масивними об'ємами. Зіккурат в архітектурі Перед-ньої Азії набув такої самої популярності, як піраміда в зодчестві Давнього Єгипту.
Скульптура Шумеру була пов'язана з релігійними культами і військо-вою тематикою. Для статуеток властиві видовжені або присадкуваті про-порції, великі інкрустовані очі, окремі деталі ледь намічені. Статуетки відзначаються виразністю при всій умовності стилю їх виконання.
Особливе місце серед скульптурних пам'ятників Шумеру посідають рельєфи. У них своєрідні тематика зображень і композиції. Як правило, постаті царя чи бога виділяються збільшеними розмірами. Постаті воїнів виконані в меншому масштабі, вони статичні. Голова і ноги фігур подані в профіль, а очі і плечі — у фас. Рельєфні зображення «читаються» по го-ризонталі.
Вершиною рельєфної пластики