Значних успіхів мистецтво Шумеру досягло в галузі художнього ремес-ла (виготовлення виробів із золота, срібла, кольорових каменів).

У другій половині 3 тисячоліття в результаті безперервних війн більша частина Дворіччя потрапляє в залежність від міста Аккада. Його цар Саргон називав себе «царем чотирьох сторін світу» і прагнув об'єднати всі землі в одну державу.

Аккадське мистецтво, у порівнянні із шумерським, відзначається біль-шою досконалістю у відтворенні реальних форм. Уявлення про нього дає стела на честь перемоги царя Нарамсіна над гірськими племенами. Невідо-мий майстер зі знанням справи створює людські постаті, вільно розміщую-чи їх на площині каменя. Царя він зобразив у короткому одязі, що дало змогу підкреслити будову людського тіла. За Нарамсіном піднімається в гори його військо, рухи чоловіків життєві, переконливі. Автор вдало за-стосовує в композиції елементи пейзажу.

Після розпаду Аккадського царства (23—22 ст. до н. е.) нове піднесен-ня пережили південношумерські міста Лагаш і Ур.

Збереглося кілька статуй правителя Лагаша Гудеа, що стоїть або си-дить у молитовній позі. Статуї відзначаються монументальністю, портрет-ною схожістю, високим технічним рівнем виконання. На велику увагу заслуговує і жіноча мармурова голова з очима, інкрустованими ляпіс-ла-зур'ю (мінерал синього кольору), виконана майстром з Ура.

На початку 2 тисячоліття до н. е. значно зростає роль Вавілона. У цей період особливо зміцнюється рабовласництво, обожествляється влада царя. При царі Хаммурапі (1792—1750 р. до н. е.) інтенсивно розвиваються нау-ка, література, мистецтво.

Одним з кращих скульптурних пам'ятників цього періоду є рельєф із зображенням бога сонця і правосуддя Шамаша, що вручає царю Хаммурапі символ влади — жезл і магічне коло. Цей рельєф вирізьблено на кам'я-ному стовпі, нижню частину якого займає клинопис з викладенням зако-нів Хаммурапі.

Про зростання на початку 2 тисячоліття до н. е. культури і мистецтва Передньої Азії свідчать розкопки сучасного Вавілону міста Марі. Великий палац із службовими і житловими приміщеннями, єдині вцілілі пам'ятники давньовавілонського настінного живопису культового значення, статуетки, рельєфи — усе це яскраво свідчить про те, що мистецтво у ті далекі часи відігравало значну роль у житті суспільства.

Новий злет могутності Вавілона припадає на 7—6 ст. до н. е. При царі Навуходоносорі (605—562) у столиці здійснюється велике будівництво. До найвідоміших пам'ятників цього періоду належать зіккурат заввишки 90 м, який пізніше одержав назву Вавілонської башти, і один з трьох цар-ських палаців, де знаходилися знамениті висячі сади — зелені насадження на штучних терасах. Відома також брама Іштар, прикрашена багатьма рельєфними зображеннями диких звірів і фантастичних істот.

Значну роль в історії Передньої Азії на початку 1 тисячоліття до н. е. відігравала Ассірія, що вела безперервні загарбницькі війни на Давньому Сході.

Провідним видом мистецтва була архітектура. Ассірійські царі особливу увагу приділяли будівництву фортець і палаців, дещо менше дбали вони про культове зодчество. Про розквіт ассірійської архітектури свідчить палац Саргона II (8 ст. до н. е.).

Ансамбль палацу побудований на штучній терасі висотою 14 метрів. Він складається з семиярусного зіккурата (загальну висоту його можна прирів-няти до сучасного десятиповерхового будинку) і численних споруд, згру-пованих навколо внутрішніх дворів. Вхід був оформлений баштами. По боках башт стояли гігантські статуї крилатих биків і левів з люд-ськими головами — «шеду», які символізували духів-охоронців. Скульп-тори, прагнучи показати фігури одночасно і в русі, і у спокої, додали їм п'яту ногу: якщо дивитись у фас, вони стоять, а якщо в профіль — ідуть. У палаці знаходилось багато рельєфів, що уславлювали царя і його походи.

Саме з рельєфом пов'язані значні досягнення ассірійської скульптури. Особливої уваги заслуговують плити з палацу Ашурбаніпала в Ніневії, які зображують поранених левів. Вони належать до пізнього періоду розвитку ассірійського мистецтва (7 ст. до н. е.). Невідомий скульптор майстерно передав трагізм ситуації. Він будує композицію на зіставленні ще живої передньої частини тіла тварини із вже нерухомими задніми ла-пами. Смертельно поранена левиця з останніх сил пробує звестися. Автор з великою достовірністю передає її стан. Здається, що навколишню тишу розриває довгий болісний рик звіра. Рельєф «Поранена левиця» належить до найкращих у всій скульптурі Передньої Азії.

Численні розкопки відкрили мистецтво Урарту (13—6 ст. до н. е.), ра-бовласницької держави, що існувала на сучасній території СРСР, Туреч-чини, Ірану. Про значний розвиток архітектури свідчать залишки давніх фортець поблизу Єревана. Скульптура Урарту представлена бронзовими статуями воїнів, портретами з каменю, статуетками. Митці Урарту володіли

також технікою розпису на стінах. Мистецтво цієї держави вплинуло на дальший розвиток мистецтва народів Закавказзя.

В умовах рабовласницького ладу, необмеженого деспотизму, релігійно-го засилля мистецтво Давнього Сходу набувало досвіду художнього засво-єння світу, уславлення людини, реалістичного відтворення її образу.

МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Мистецтво Стародавнього Єгипту розвивалося понад шість тисяч років. Чудові пам'ятники архітектури, скульптури, живопису, декоративно-при-кладного мистецтва, зберегли до наших днів історію життя людей у долині Нілу. Вони і сьогодні вражають досконалістю форм і конструкцій, реаліс-тичною достовірністю, високим рівнем художньої майстерності.

Єгипетський народ створив багату літературу, яка мала великий вплив на античну та арабську літератури. Авторитет єгипетської науки, зокрема математики, астрономії, медицини, географії, історії, у стародавньому світі був досить високим.

Художня культура Єгипту відбила розвиток класових взаємин рабовласницького суспільства. У ній знайшли відображення разючі контрасти ніж соціальним становищем могутнього володаря, намісника