В елліністичному мистецтві набувають поширення також поверхова Декоративність зображень, захоплення побутовізмом, натуралізмом. Усе це властиво, зокрема, скульптурним композиціям «Аполлон Кіфаред», «Фарнезький бик», «Ніл», «Спляча Аріадна» тощо.

В елліністичну епоху важливими здобутками збагатилося декоративно-прикладне мистецтво. Так, успішно розвивалися торевтика й гліптика. Прекрасні вироби виготовлялися в Александрії, Пергамі. До найбільш відомих пам'яток мистецтва належить так звана камея Гонзага з Ерміта-жу, на якій зображено Птолемея II та його дружину.

Елліністичне мистецтво мало велике значення для подальшого розвитку художньої культури людства. Елліністичні майстри внесли неоціненний вклад зокрема в розвиток культури мистецтва Риму. Твори елліністичного мистецтва дають нам справжню естетичну насолоду і продовжують хви-лювати своєю майстерністю та образністю.

МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

Римське мистецтво виникло в результаті взаємодії творчості місцевих італійських племен, насамперед етрусків, з грецькою культурою. Мисте-цтво Риму розвивалось у тісному контакті з мистецтвом підкорених наро-дів, що входили до складу Римської імперії.

В основі образів римського мистецтва лежить реальна дійсність, хоча мотиви з міфології були улюбленими для римлян.

Спадщина стародавнього Риму надзвичайно багата. Римські майстри створили грандіозні архітектурні ансамблі, прекрасні скульптурні портрети, чудові фрески, мозаїки.

Великим внеском у світову культуру е давньоримська література і театр. Неоціненне значення поетичних творів Вергілія, Горація, Овідія, історичних праць Тіта Лівія, філософії Лукреція, промов Ціцерона, сатири Марціала.

Стародавній Рим був типовою рабовласницькою державою. Його історія ознаменована безперервними війнами, а також класовою боротьбою.

Мистецтво стародавнього Риму прийнято ділити на кілька періодів. До нього входить культура доримської Італії (етруське мистецтво (VII— IV ст. до н. е.), мистецтво республіканського Риму (IV—І ст. до н. е.) та імператорського Риму (кін. І ст. до н. е.—V ст. н. е.).

ЕТРУСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Значна роль у розвитку античного мистецтва належить етрускам — пле-менам, що населяли північно-західну частину Апеннінського півострова. Етрурія являла собою федерацію 12 міст-держав. Деякі з них налічували до ЗО тисяч жителів. У соціальному відношенні етруське суспільство поді-лялося на панівну знать, очолювану царем, і рабів. Етруски були прекрас-ними мореплавцями, вели широку торгівлю, займалися землеробством.

Великий вплив на культуру Етрурії мала Греція. Це пояснювалося насамперед виникненням грецьких поселень на півдні Італії. Греки на-вчили етрусків будувати храми з каменю, виготовляти керамічні вироби. Під впливом грецької скульптури й живопису розвивалися етруська пластика й стінопис. Етруські художники запозичували міфологічні образи еллінів. Однак цей благодатний вплив не перешкоджав етруському мисте-цтву зберігати яскраву самобутність.

На межі VI і V ст. до н. е. етруське мистецтво було на вершині свого розквіту. Воно пережило певну кризу в період економічного занепаду Етрурії (V—IV ст. до п. е.) і, поступово зливаючись з римським мистецтвом, збагачувало його своїми давніми традиціями (III—II ст. до н. е.). На початку III ст. до н. е. гегемонія Риму поширилася на Етрурію. Культура Риму значною мірою увібрала в себе етруську. Так, тільки з завойованого міста Вольсіній римляни в 265 р. до я. е. вивезли до своєї столиці 2 000 статуй.

В етруських містах застосовувалося чітко плазування кварталів. Особ-лива увага приділялась обороні міст, про що свідчать залишки фортечних мурів, брам, перекритих різними склепіннями. У містах будувалися різно-манітні інженерні споруди — мости, канали, мощені дороги.

Археологічні розкопки дали змогу дослідити характер храмового будів-ництва етрусків. Храми ставили на високій основі — подіумі. З трьох боків храм замикався стіною, четверту, головну, відкривав глибокий портик. Ві-домий римський архітектор Вітрувій відзначав, що внутрішнє приміщення етруського храму складалося з трьох частин, так званих цел, присвячених трьом головним богам. Будови етрусків мали двосхилий дах з виступаючим карнизом, щедро декорувалися теракотовими деталями і кольоровими ре-льєфами. Тип етруського храму використовувався й удосконалювався в римській архітектурі.

Від етрусків ведуть свій родовід також римські житлові будинки.

Етруське житло мало прямокутну форму. Геометричним центром житла було внутрішнє подвір'я — атріум, довкола якого розташовувалися житлові й господарські приміщення. Атріум освітлювався через прямокутний отвір у даху — комплювіум. Уявлення про архітектуру етрусків дають і гробни-ці. Одні з них складаються з погребальної камери і насипу — тумулуса. Другі висічені у туфових скелях, треті мають вигляд прямокутних буди-ночків.

Широкого поширення в етрусків набула пластика, розквіт якої припа-дав на VI— поч. V ст. до н. е. У цей час храми щедро прикрашувалися статуями з теракоти. Одним з найвідоміших майстрів був скульптор Вулка з міста Вей. Він є автором статуї Аполлона у Веях, виконаної для фрон-тонної групи місцевого храму. Ця теракотова композиція зображала супе-речку між Гераклом і Аполлоном за оленя. В енергійному кроці зображено бога світла і мистецтва. Умовна усмішка, поза, пластичне моделювання нагадують образи грецької архаїки.

Етруски, на відміну від греків, не обробляли мармуру, але бездоганно володіли мистецтвом обробки бронзи, художнім литвом. До визначних па-м'ятників V ст. до п. е. належить бронзова скульптура «Капітолійська вовчиця». Композиція зображала засновників Риму, легендарних братів-близнюків Ромула і Рема, яких годує вовчиця (фігури дітей не збереглися; у XVI ст., їх створив Італійський скульптор). Невідомий майстер-етруск талановито відтворив зовнішній вигляд вовчиці, підкресливши її видовже-ну голову, нашорошені вуха, напружений погляд.

Серед пам'яток етруської скульптури привертають увагу великі статуї воїнів, виконані з глини, та статуетки з бронзи й теракоти.

Етруски зробили значний внесок у розвиток скульптурного портрета. Свідчення цього є теракотова голова з Кюзі {VI ст. до н. е.). Скульптурні портрети вміщувалися на кришках погребальних урн або виконувалися на монументальних теракотових саркофагах.

Зразки етруського живопису найкраще збереглися на стінах гробниць. Вони засвідчують