Розвиток етруського живопису також багато в чому залежав від гре-цького малярства, і справа не тільки в використанні однакових сюжетів. Запозичувалися живописні прийоми таких відомих художників Еллади як Полігнот, Зевксіс, Паррасій та ін.

Найбільшим центром живопису Етрурії були Тарквінії. Тут в одній із гробниць збереглися чудові розписи на теми «Одіссеї» Гомера, а також зображення крилатого демона і бенкету.

До кращих розписів належить сцена бенкету. У центрі зображено чо-ловіків і жінок, що сидять у розкішному залі, стіни й стеля зали прикра-шені декоративними композиціями. Перед учасниками бенкету чаші з пит-вом. Гостям прислуговує хлопчик. Поряд танцюють дівчата й юнаки.

Етрурія славилася виробами декоративно-прикладного мистецтва. Юве-лірні вироби із золота, срібла, слонової кістки користувалися великим попитом.

Високим розвитком відзначалася етруська кераміка. Від тривалого випалювання кераміка набувала чорного кольору — звідси і назва подіб-ної техніки «буккеронеро», що в перекладі з італійської мови означає чорна земля. Після випалювання вазу полірували гарячим каменем і при-крашали малюнками, рельєфами або ліпленими фігурками. Етруські вази мали форму амфор, глеків, чаш.

Мистецтво Етрурії ввійшло невід'ємною частиною до римської худож-ньої культури. Мистецтво Риму виросло на ґрунті високої цивілізації Етрурії, увібравши її кращі надбання.

МИСТЕЦТВО РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

До кінця VI ст. до н. е. латинські поселення на березі Тібра об'єдналися в олігархічну республіку. Римська республіка була типовою рабовласни-цькою державою, основу якої становили аристократи-патриції, бідняки плебеї і раби. З розвитком рабовласництва в Римі посилилася жорстока класова боротьба. Апогей припадає на II—І ст. до н. е. У цей період відбу-лися Сіцілійське повстання, повстання Спартака, тривалі громадянські війни, які зумовили падіння аристократичної республіки. Ці та інші со-ціальні зрушення призвели до єдиновладного правління Цезаря (II поло-вина І ст. до н. е.).

На розвиток культури Риму великий вплив мали грецьке мистецтво і мистецтво етрусків. Побут, світосприйняття, культура давніх римлян відзначалися на перших порах суворістю. Найбільше шанувалися такі види мистецтва, де можна було застосовувати практичні знання (архітектура). З часом розквіт рабовласництва вплинув на побут багатих римлян, розви-нув у них прагнення до розкоші. З Греції безкінченним потоком пливли до Риму награбовані твори мистецтва. Проте життя художників у Римі не було легким. Якщо в стародавній Греції художник був рівноправним гро-мадянином поліса, то в Римі дивилися на нього, як на ремісника, що тільки виконує волю освіченого замовника.

Високого рівня розвитку досягла в стародавньому Римі архітектура. «Більшість архітектурних пам'ятників споруджувалася у місті Римі, засно-ваному за легендою, у VIII ст. до н. е.

На рівнині, обмеженій трьома горбами — Капітолієм, Палатіном і Квіріналом, знаходилася головна площа Рима, так званий Римський форум. На ній розв'язувалися найважливіші питання держави, вона відігравала .роль об'єднуючого громадського і політичного центра. На площі були різні споруди: храми, базиліки, будинок архіву. З часом до неї добудували ще п'ять форумів. Форуми прикрашалися тріумфальними арками на честь імператорів, численними статуями.

Особливо популярним у давньому Римі було будівництво театрів, що мали круглу або овальну форму. Тут відбувалися вистави, гладіаторські бої, травля звірів.

Про храмове будівництво в давньому Римі дає уявлення храм богині долі Фортуни Віріліс на березі Тібра. Він стоїть на високому подіумі. Гли-бокий портик з шістьма колонами передує прямокутній целлі, яку оточу-ють з трьох боків напівколони.

Недалеко від храму Фортуни знаходився круглий храм богині домаш-нього вогнища Вести. Тип круглого храму став поширеним в архітектурі, а корінфський ордер — улюбленим у римлян.

Приватні будинки епохи республіки нагадували етруський тип анало-гічної споруди з атріумом у центрі, який прикрашався колонадою, фонта-ном, статуями.

В результаті припливу багатства з'явилися вілли, розкішні будинки із садом, гротами, фонтанами, скульптурами, що органічно вписувалися в рельєф місцевості і доповнювали краєвид. Вілли відзначалися розкішним внутрішнім декором.

На межі III—II ст. до н. е. у Римі з'явився бетон. Спочатку він засто-совувався на будівництві доріг, а потім у більш складних конструкціях. Найдавніша дорога — Аппієва — сполучала Рим з містами південної Іта-лії, її будівництво розпочав у 312 р. до н. е. Аппій Клавдій. Ширина дороги — від 4,3 до 6 м. З обох її боків розташовані родинні гробниці рим-ської знаті, що своєю формою нагадували могили етрусків. До великих інженерних споруд належать акведуки — мости.

Розквіт теорії архітектури сприяв загальному розвитку архітектурно-інженерних знань. Так, у І ст. до н. е. римський архітектор Вітрувій ство-рив наукову працю «Десять книг про архітектуру», яку використовували практики багатьох епох, зокрема епохи Відродження.

У взаємодії з характером архітектури перебував живопис. Стіни бага-тих житлових будинків щедро декорувалися розписами на міфологічні й батальні теми. Розписи, досить скромні в республіканський період, посту-пово ускладнювалися, на стінах почали зображувати колони, портики. Не-рідко архітектурні мотиви доповнювалися пейзажем гір, моря, сільських місцевостей, міста з вулицями й будинками.

Прекрасні ансамблі фрескового живопису збереглися в Помпеях. Най-більший інтерес становлять фрески з «Вілли містерій». Тут є багатофігурна композиція про містеріальне посвячення. Художник з великою майстер-ністю передав почуття учасників містерії: страх молодої жінки, яку по-свячують у супутниці бога Діоніса, натхненну пристрасть молодої вакхан-ки, що виявляється в її танці. Фрески з «Вілли містерій» належать до кращих в античному живопису.

У період Римської республіки набуло поширення мистецтво скульпту-ри. Культ померлих став тим ґрунтом, на якому виріс римський скульп-турний портрет. У багатих будинках римських патриціїв стояли портретні зображення предків. Від майстра вимагалося насамперед створення