З інженерних споруд найбільшу славу здобули грандіозні акведуки. При будівництві акведуків як конструктивний елемент використовували арки. У І ст. було збудовано Гардський міст. Блоки каменю в ньому не з'єднані розчином, а щільно підігнані один до одного. Від цього моста залишилася тільки аркада висотою 49 м, прогони арок завдовжки 20 м, прогін централь-ної арки, яка з'єднує береги річки Гар, 24,4 м.

Характерним для архітектури Римської імперії II—III ст. н. е. є широкий розмах будівництва в провінціях. Величезні комплекси споруд, що виникли зокрема у Сірії, свідчили про впливи давньосхідної, грецької і римської культур. Цей стильовий напрям представлений ансамблями Баальбека і Пальміри, які об'єднують ряд прекрасних храмів. Храм Юпітера в Баальбеку вважався одним з найбільш грандіозних. Його особливістю було широке застосування архітектурної орнаментики і скульптурного оздоблення, а також чергування храмових дворів, обнесених колонадами.

Про принципи планування римських міст найбільше матеріалу дають розкопки Помпей і Геркуланума, що загинули у 79 р. в результаті вивер-ження Везувію. Вулиці поділяли місто на квадрати. Центр займав форум, неподалік знаходилися амфітеатр, школа для гладіаторів, терми, ринок.

Будинки багатих людей складалися з двох частин: в одній (атріум — урочиста вітальня і басейн) приймали гостей, у другій жила сім'я. До ат-ріуму примикали побутові приміщення й перистиль — внутрішнє відкрите подвір'я — місце відпочинку. Біднота жила в тісних кварталах з вузькими брудними вуличками в кількаповерхових будинках — інсулах, що здавали-ся в аренду.

Своєрідних особливостей надало архітектурі християнство, яке, виник-нувши в І ст. н. е., стало з 313 р. панівною релігією Риму. Християнське зодчество виробило основний тип храму — базилікальний. Форма христи-янських базилік нагадувала форму античних базилік — судових і адміністративних будинків. Вони були прямокутні, внутрішній простір поділявся рядом колон на нефи. Середній неф був ширшим і вищим від бічних. Все-редині базиліки оздоблювалися мармуром і мозаїкою, зовні були просто-рими. До ранніх типів християнських храмів належать базиліки святих Марії Великої, Петра, а також Павла, побудовані в IV ст.

Ранньохристиянська архітектура представлена ще одним типом будо-ви — центричним, який нагадував римський круглий храм. Такими є мав-золей Констанци, дочки імператора Костянтина.

У період Римської імперії високого рівня досягло і мистецтво скульпту-ри. Римські майстри створили велику кількість статуй на честь імператорів і політичних діячів. У них, як правило, поєднуються ідеалізація образів з правдивістю в передачі натури. Так, художники періоду правління Авгус-та виражали ідею величі влади імператора. Взірцем такого типу статуї є мармурова скульптура Октавіана Августа. Майстер зобразив його як пол-ководця, босоніж із жезлом у руці. Горда, спокійна поза, ідеалізовані риси обличчя, класичні пропорції фігури — все нагадує статуї грецьких героїв. Біля ніг імператора скульптор помістив зображення амура й дельфіна — символ богині Венери, від якої ніби походив рід Августа.

Інша статуя Августа зображує імператора у вигляді Юпітера, що си-дить на троні. Вона е характерною для римської офіційної скульптури.

Високого рівня розвитку скульптурний портрет досяг у другій половині І ст. н. е., в період правління династії Флавіїв. Йому властива велика образна сила, емоційна насиченість. Скульптори цього часу надзвичайно правдиво передають натуру.

Типовим пам'ятником часу Флавіїв є портрет імператора Вітелія, що зображує його без прикрас. У портреті імператора бачимо важку старіючу голову, масивне підборіддя, у виразі обличчя читаємо самозакоханість чес-толюбця.

Бронзовий бюст банкіра з Помпей Лукія Цецілія Юкунда передає черствість, скупість, цинізм портретованого. Скульптура гротескно розкри-ває характер багатія. Такою ж правдивістю позначені інші портрети: імпе-ратора Веспасіана, дочки імператора Тіта — Юлії.

Нові віяння спостерігаються в розвитку римського портрета в період імператора Адріана та його наступників, коли знову зростає захоплення грецьким мистецтвом. Улюбленим образом стає Антіной, друг імператора, який потонув у Нілі. Численні статуї, бюсти, рельєфи зображують Антіноя як грецького атлета або римського бога. Портрети Антіноя сповнені смут-ку, задуми. Автори цих робіт майстерно володіли обробкою мармуру.

З монументальних портретних творів найвідоміша кінна бронзова ста-туя імператора Марка Аврелія — «філософа на троні» (170 р. н. е.). По-стать Аврелія відзначається простотою: він, одягнений у скромний солдат-ський плащ, вітає військо.

Дальший розвиток скульптурного портрета здійснюється в напрямі достовірної передачі зовнішніх рис і характеру портретованого. Класичним прикладом цього є бюст імператора Каракалли. Портрет позначений дра-матичною напруженістю. Різкий поворот голови, гнівний важкий погляд, грубі масивні риси обличчя вичерпно розкривають образ жорстокого і під-ступного деспота.

Реалістичне відтворення характеру коронованих осіб без прикрас та ідеалізації властиве також портретам імператорів Філіппа Аравітянина та Максиміна Фракійця. В останній період рабовласницького Риму, коли збільшився вплив християнства, скульптурні портрети відзначаються схематизмом. Великі розміри, позбавлені життєвості обличчя, величезні, широко розкриті очі — характерні для даного періоду ознаки скульптури. Так, у статуях Костянтина і Валентиніана простежується відхід від естетичних норм античного мистецтва, від реалістичних засад.

У період імперії значного розвитку набула рельєфна скульптура. У Вів-тарі Миру, спорудженому за часів Августа, стрічка фриза зображав про-цесію на чолі з імператором, членами його сім'ї та почтом.

Широкого розвитку рельєф набув за імператора Траяна. Сцени 200-метрового рельєфу колони Траяна, присвячені переможній війні римлян з дунайськими племенами,— неповторні документи епохи. Вони розпові-дають