Безкінечні війни, походи хрестоносців на Близький Схід сприяли будівництву фортець. Своєрідною була й архітектура замків. Серед романських споруд найкраще збереглася оборонна цитадель міста.

Розвивався романський стиль і в архітектурі роздрібленої феодальної держави. До найкращих пам'ятників німецького зодчества цього періоду слід віднести собори в Вормсі, Шпейєрі та Майнці.

Недоступною фортецею височіє над містом собор у Вормсі (1181—1234). Його чотири кутові вежі, наче грізні вартові, охороняють споруду. Чіткі геометричні форми, вузькі вікна-бійниці, могутні стіни, скупо декоровані аркадами та архітектурними поясками під карнизами,— все це символізує недоступність споруди.

Німецькі будівничі створили чимало оборонних замків. Найбільші серед них, так звані імператорські пфальци, позначені грандіозним розмахом, з численними складами, конюшнями, житлами тощо.

Стратегічно передбачливі феодали надійно будували їх. Наприклад, тюрінгський ландграф звів споруду на високій скелі біля перехрестя доріг, що вели з Гесена в Тюрінгію і таким чином контролювали усю місцевість.

На мистецтво Італії впливала своєрідність її історичного розвитку. В гостру політичну боротьбу тут включилися і феодали, і окремі міста-держави.

Країна впродовж багатьох століть була ареною боротьби з іноземними загарбниками. Італійське мистецтво зазнавало різноманітних впливів. На півдні, в Сіцілії та Венеції відчувалися впливи Візантії, у північних райо-нах Ломбардії виявився романський стиль. Своєрідністю позначено мисте-цтво Рима, Тоскани. Найбільш знаменита споруда Венеції — собор святого Марка був завершений в період готики.

Романська архітектура народилася у Ломбардії, що межувала з держа-вами по той бік Альп. Міський комунальний лад забезпечив розвиток у ній середньовічної культури.

Ломбардські храми виділялися красою декору, багатством арочок, ко-лон. Будівничі звертали особливу увагу на оздоблення порталів. Білий мар-мур облицювання надавав спорудам святкового вигляду.

Типовим зразком італійської архітектури є церква Сан Дзено у Вероні, що має струнку дзвіницю. Фасад церкви прикрашений порталом з висту-паючим навісом, декоративний, з численними рельєфами. Такий тип фаса-ду характерний для багатьох ломбардських споруд.

Ще більш урочисто і святково сприймаються споруди знаменитого пізанського ансамблю, куди входять собор, кампаніла (так звана «падаюча вежа») і баптистерій, розміщені за межами міської забудови. Фасад собору поділяється рядами струнких аркад, розташованих у кілька ярусів. Таки-ми самими аркадами декорована падаюча вежа.

Романська культура Іспанії, зокрема архітектура пов'язана з історич-ною долею цієї країни — війною проти арабів (реконкістою), які в VII ст. захопили майже весь Піренейський півострів. На звільненій території утворилося ряд держав: Леон з Галісією, Кастілія, Наварра, Арагон, Ка-талонія. Французькі ордени монахів, які дбали про поширення своєї влади в Іспанії, вели будівництво нових споруд у романському стилі. Типовим романським храмом, близьким до французьких зразків, є собор у Сант-Яго де Компостела (1078—1128). Проте в романських спорудах Іспанії відчут-ний вплив мавританського стилю. Це спостерігається насамперед в орнаментальних прикрасах, у композиціях арочок, у використанні мі-наретів.

Архітектуру Іспанії, так би мовити, формували війни. Майже всі будів-лі нагадують фортеці з недоступними стінами, численними вежами, вузь-кими проходами. Вони займали вигідне для оборони місце, часто споруджу-валися в горах. Зразком середньовічного міста-фортеці може бути Авіла, розташована серед скелястих вершин. Грізні мури з вежами великим кіль-цем оточують її. Вузенькі вулички, будинки замкового характеру нагаду-ють суворі часи раннього середньовіччя.

Вплив романської культури спостерігається і в Англії. Зв'язок Англії з континентом зміцнився після завоювання її 1066 р. герцогом Нормандії Вільгельмом Завойовником. Це прискорило процес феодалізації і зблизило англійську культуру з французькою. Романські собори з монастирями складали тут єдине ціле. Вони, як правило, були оточені рядом прибудов, стіни яких не виглядали масивно, бо мали численні прорізи аркад, вікон. Собори в Ілі й Дерхемі належать до характерних романських культових

споруд.

Романський стиль поширився в усіх європейських країнах. Розвиток ремесел і промислів сприяв розвитку міст у найбільшому місті Чехії Празі, яка була заснована в IX ст., у XII ст. виріс красивий білокам'яний собор св. Іржі. Замковий характер мала й архітектура Польщі. Тут широко за-стосовувалися ротондові (круглі) споруди. У скандинавських країнах ро-манський стиль склався під впливом німецького та англійського мисте-цтва.

Романські споруди щедро оздоблювалися скульптурою. Скульптурні постаті були різними щодо пропорцій і масштабів (це залежало від того, кого зображували, і від форм архітектури). Так, статуї, розміщені на коло-нах, були вищими, ніж ті, що знаходилися на фризах. Працювали скульп-тори в основному з каменем. Романським скульптурним творам у Франції властива сувора канонізація сюжетів і самих образів. Перші скульптури являли собою спроби пластичного осмислення форми капітелі шляхом вве-дення до неї людської постаті. Поступово розвиток романської пластики приводив до посилення емоційного начала (портал церкви Сен П'єр в Муассаку, початок XII ст.).

Розвиток романської пластики у Франції завершують скульптури біб-лійних персонажів і святих на західному, так званому «королівському» порталі собору в Шартрі, Реалістичне світосприймання художника особли-во виявляється в статуях, розміщених на консолях, жести постатей надзви-чайно виразні, художник одягає їх в сучасний йому одяг.

У Німеччині скульптура прикрашала здебільшого не фасад, а інтер'єр храмів. Використовувалися різні види декоративної пластики: бронзові та кам'яні надгробки, дерев'яні пульти, світильники тощо. Використовувалася техніка литва. Важливою подією було створення бронзових дверей для церкви св. Михайла в