Будівництвом соборів займалися вже не монастирі, а цехи ремісників на чолі з головним майстром, якому підлягали спеціалісти різних професій. Головні майстри-архітектори були людьми високоосвіченими. Готичні собо-ри демонстрували синтез архітектури, скульптури і живопису. Площини фасадів, особливо західного, щедро оздоблювалися пластикою, вікна запов-нювалися вітражами. На стінах тіснилися зображення фантастичних іс-тот — химер, драконів, змій, риб. Навіть водозливи мали форму скульптур. По боках порталів собору, у галерейках верхнього ярусу розміщувалися різноманітні статуї, їхнє розташування так само, як і вибір сюжетів, було суворо регламентоване церковними догмами. Центральний портал західно-го фасаду найчастіше присвячувався Христу, правий — мадонні, лівий — певному святому. Крім того, на порталах містилися алегоричні зображення місяців, пір року. Як бачимо, символічні церковні образи поєднувалися з реальними. Обов'язковим елементом порталу була так звана роза — круг-ле вікно, рама якого виконувалася з різьбленого каменя.

Готичні вікна прикрашалися вітражами — своєрідними живописними композиціями з різнобарвного скла.

Стильові ознаки раннього готичного мистецтва знаходимо в монумен-тальних спорудах Франції другої половини XII ст. (у Нуайоні, Лані, Суассоні та інших містах). Дві області — Іль-де-Франс і Шампань відігравали значну роль у формуванні готики.

Кульмінаційним завершенням мистецьких пошуків ранньої готики став собор Паризької богоматері (Нотр Дам де Парі). Будівництво собору роз-почалося 1163 р., а завершилося в середині XIII ст. Вражають масштаби цього колоса — 9000 чоловік вміщувала п'ятинефна базиліка під час свят-кових церемоній.

Побудований у центрі Парижа на острові Сіте, утвореному течією річки Сени, собор органічно вписується в пейзаж сучасного міста. Західний, особ-ливо пишно оздоблений фасад, прилягає до красивої площі. Три перспек-тивні портали членують стіну нижнього ярусу. Ряд скульптур, що знахо-дяться в нішах над порталом, утворюють фризоподібну «галерею королів». Трохи вище, у центральній частині — вікна-вітражі, які наповнюють приміщення рожево-голубим тьмяним світлом. Від основи до третього ярусу по всій площині фасаду розміщуються стрільчасті арки, які підкрес-люють довжину вертикальних ліній, надають будівлі легкості, стрункості. Західний фасад вінчають дві стрункі башти.

В інтер'єрі також підкреслено вертикалі. Арки й вікна у верхніх ярусах ще більш видовжені.

Важливе значення в історії готичної архітектури має Шартрський собор (1194—1260 рр.). Високі вежі, що підкреслюють силует фасаду, три низь-ких портали, високі вікна другого ярусу, велика роза — усе це справляє на глядача, який входить у широкий центральний неф собору, глибоке враження. Як єдине просторове ціле сприймаються бічні нефи. Інтер'єр собору пронизаний тьмяним світлом, переломленим через вітражі.

Дальший крок у розвитку синтетичної єдності готичної архітектури і скульптури — Реймський собор. Його портали оздоблено численними ста-туями, що відзначаються життєвою виразністю. Скульптурні твори розмі-щені не тільки в галереї королів, а й по боках рози, вікон, на стінах. Чис-ленні ніші, вежі, стовпи, колонки складають одне ціле з площиною стіни. Увесь собор спрямований угору. Динамічність підсилюють гостроверхі вежі — пінаклі, видовжені арки.

Реймський собор — одне з найкращих творінь високої готики. Він спо-руджувався протягом століття (1212—1311). Відомо ряд майстрів, що бра-ли участь у його будівництві. Серед них — Жан з Орбе, Жан де Луп, Гоше де Реймс.

За легендою, на місці, де був закладений собор, хрестили першого коро-ля франків Хлодвіга. У Рейнському соборі коронувалися французькі коро-лі. Тут освячувала свій меч Жанна д'Арк.

До найпізніших пам'ятників зрілого готичного мистецтва належить со-бор в Ам'єні (1218—1268). Серед французьких будівничих існувала цікава приповідка: «Хто хоче побудувати найдосконаліший собор, той повинен взяти від Шартра башти, від Парижа фасад, від Ам'єна поздовжній кора-бель, від Реймса скульптуру».

Досконалі конструктивні прийоми забезпечили значні масштаби будови (висота нефа 45, довжина — 145 м). Багатством декоративних форм, гармонійною пропорційністю відріз-няється від інших пам'ятників готики капела Сент Шапель (1245—1248) у Парижі. Незначні розміри споруди та особливості конструкції дали змогу уникнути масивних аркбутанів — фасад капели вражає витонченістю та легкістю. Інтер'єр капели оточують високі стовпи-стебла, які переходять у нервюри склепіння. Великі вітражі наповнюють приміщення примхливим мерехтінням червоних, синіх, бузкових барв.

У середньовічній Франції інтенсивно розвивалося і цивільне будівни-цтво. У період пізньої готики в Парижі та інших містах країни було збудо-вано чимало приміщень для цехів, ратуш, житлових будинків, розвивалася оборонна архітектура. Яскравим прикладом монастирської готики стало мініатюрне містечко Мон Сен Мішель, розташоване на невеличкому острові біля узбережжя Нормандії. Із споруд, які збереглися, приваблює увагу замок в Авіньйоні. Французька готика значно вплинула на мистецтво Німеччини. У німе-цькій архітектурі довго зберігалися романські традиції. Композиції споруд відзначалися простотою і монументальністю. Особливо часто зустрічалися однобаштові собори.

У ЗО—40-х роках XIII ст. відбувається процес становлення готики, по-збавленої романських впливів. Найвидатнішим пам'ятником цієї перехід-ної доби є церква св. Єлизавети в Марбурзі. Три нефи церкви однакові за висотою. Над західним фасадом здіймаються дві великі башти з високими чотиригранними шатрами. Готичну розу замінює стрільчасте вікно. Порів-няно з французькими соборами значно скромніше оздоблення екстер'єру: площини фасаду і бокових стін заповнені тільки контрфорсами, які під-креслюють суворий аскетичний вигляд споруди. Так, у Фрейбурзі (півден-но-західна Німеччина) споруджується храм з однобаштовим фасадом і цей тип надалі стає популярним.

Яскраво виявився вплив мистецтва Франції на німецьке готичне мисте-цтво у споруді Кельнського собору (1248—1880). Собор має дуже широкий центральний неф, багату скульптуру.

Цегляна кладка, яку застосовували в північних районах Німеччини, стала з часом дуже поширеною. Поєднання рельєфної цегли