Цінним у німецькій готичній скульптурі було прагнення майстрів пе-редати індивідуальні риси, тонкі психологічні характеристики моделей.

На ринковій площі Магдебурга приблизно в середині XIII ст. було споруджено пам'ятник засновнику міста Оттону І. Його поставили в часи, коли місто повело рішучу боротьбу проти місцевого архієпископа за право самоврядування.

Пам'ятник Оттону — перший у середньовічному мистецтві монумент, встановлений на площі. Впевнено тримається вершник. Горда постава, рі-шучий жест символізують силу, здатну зламати опір непокірних феодалів.

Шедевром готичної пластики вважаються портретні статуї у Наумбурзькому соборі (XIII ст.). Невідомий скульптор створив цілу галерею своїх сучасників. У зображеннях місцевих феодалів Еккегарда і Ути, Германа і Реглінди виявилось пластичне обдарування скульптора. Кожна фігура сприймається як завершений індивідуалізований образ, наділений яскра-вим характером. Майстер показав людей такими, як вони були за життя: розумний Еккегард, ніжна, мрійлива Ута, життєрадісна Реглінда. Наумбурзький майстер з життєвою правдою і геніальною простотою вирішив рельєфні композиції собору: «Тайна вечеря», «Суд Пілата», «Зра-да Іуди». Усі сцени, немов узяті з життя, позначені увагою до побутових деталей. Ось, наприклад, «Тайна вечеря». Група людей зібралася за столом і розпочинає скромну трапезу. Перед усіма дерев'яні миски і скибки хліба. Один чоловік п'є воду з глечика, інші руками беруть з мисок страву. Жести людей, міміка, деталі — усе це підсилює правдивість образів. Готичні форми в скульптурі Німеччини зберігалися дуже довго, майже до XVI ст.

Монументальна готична скульптура в різних країнах мала різний ха-рактер. У готичній скульптурі Іспанії під впливом мавританського мистецтва великого поширення набуло мистецтво орнаментики. Користувалася успі-хом також кругла скульптура. Велике значення для розвитку монументаль-ної скульптури цього періоду мали численні статуї і рельєфи в соборі Сант-Яго де Компостела.

Собори Іспанії щедро прикрашалися завівтарними образами (ретабло), що складалися із живописних панно і розмальованих скульптур. Прекрас-ні зразки готичної пластики — мармурові гробниці, дерев'яні лави — знач-не досягнення іспанської скульптури. Цікаві пам'ятки готичної скульптури збереглися в Чехії. Це орнамен-тальні й сюжетні рельєфи, портретні голови королів, кам'яні й дерев'яні статуї мадонн. У рельєфі, що зображує васала, який присягає на вірність сюзерену, переконливо відтворено життєву ситуацію. До найдосконаліших робіт належать скульптурний автопортрет майстра Петра Парлержа, що знаходиться в соборі св. Віта в Празі. У відкритому погляді майстра читає-мо розум, чесність, порядність. Портрет дуже індивідуалізований. Подібні особливості характеризують інші статуї роботи Парлержа та його учнів.

Уявлення про готичний монументальний живопис дають настінні роз-писи і вітражі. Мистецтво вітража досягло особливо високої культури у французькому мистецтві. Сюжетами вітражних композицій були релігій-ні сцени, історичні події, літературні мотиви, трудові процеси ремісників і селян. Вітражі набирали з інтенсивно забарвлених невеличких шматочків скла, свинцевий бордюр у місцях з'єднання скла одночасно був контуром зображення. Деталі — обличчя, волосся, складки одягу малювалися спеці-альними фарбами. Вітраж тримався на залізній арматурі, яка кріпилась иа кам'яних рамах у віконних прорізах. З часом мистецтво вітража збага-чується новими технічними прийомами, з'являються яскравіші фарби. Монументальний живопис у Німеччині мав свої особливості. Із се-редини ХШ ст. у живопису Німеччини зростає інтерес до реальних явищ, з'являються композиції на теми придворного життя, рицарських романів. Заслуговує на увагу меморіальний портрет Ульріха Регенбурзького, вирішений у графічно-декоративній манері, яка була властивою для німе-цької готики. Майстри кельнської школи живопису, типової для XIV ст., виконували станкові композиції на теми із життя Христа, Марії. Образи чарують щи-рістю, ліризмом, людяністю. В іспанському мистецтві все більшу роль відіграють ретабло, причому з роками в їх оздобленні живопис витісняє скульптуру. Італійський готичний живопис за своїм характером наближався до ві-зантійського. Проте в ньому вже зароджуються ознаки нового ренесансного мистецтва. Це видно на прикладі мозаїк Монреальського собору, де в релі-гійних композиціях посилюються світські елементи, зростає інтерес до звичайної людини. Визначні досягнення італійського живопису пов'язані з творчістю Чімабуе (друга половина XIII— поч. XIV ст.). Виступаючи проти схематич-ної умовності візантійського настінного розпису, Чімабуе виявляє інтерес до реального світу, життєвої правдоподібності. Про це свідчать такі його твори, як розписи нижньої церкви в Ассізі, «Розняття» з Ареццо, «Мадон-на», з галереї Уффіці у Флоренції.

Надзвичайно цікаві зразки монументального малярства збереглися в Чехословаччині. Пам'яткою європейського значення стали розписи церкви в Лібіцах (50—70-ті рр. XIV ст.). У композиціях розписів розроб-ляються елементи побуту, пейзаж. У цей час працює видатний майстер Теодоріх, один з авторів оздоблен-ня Карлштейна — резиденції короля Карла IV. Численні твори, які вико-нав Теодоріх (цикли фресок про королів, розписи на дереві), принесли йому заслужену славу. Про значний мистецький рівень чеського іконопису свідчать яскраві композиції Вишебродського вівтаря (бл. 1350). Високою культурою відзначаються розписи майстра з міста Тржебоня, який у 70—90 рр. XIV ст. оздобив місцеву церкву. Велику увагу художник приділяв зображенню душевного стану героїв. За допомогою світлотіні він передавав розміщення постатей у просторі. Композиції тржебонського вів-таря — важливий етап готичного живопису. У XIII—XIV ст. розвивається і книжкова мініатюра. Значним рукопис-ним центром була Франція. Десятки книг французьких майстрів свідчать, що зміни, які відбувалися в усіх видах мистецтва, не минули й мініатюри. У книгах з'являються реалістичні композиції, об'єднані однією дією і по-в'язані з текстом. Слід зазначити, що ілюструвалися не тільки релігійні, а й наукові праці, зокрема Арістотеля, Платона та ін. Французька мініатюра другої половини XIV ст. відзначається посилен-ням ознак реалізму, особливо в ілюструванні