МИСТЕЦТВО ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Доба Відродження (Ренесанс), за визначенням Ф. Енгельса, була най-більшим прогресивним переворотом з усіх пережитих до того часу люд-ством '. Вона принесла із собою докорінні зрушення не тільки в економіч-ний і соціальний розвиток передових європейських країн, а і в усе духовне життя багатьох європейських народів. Вона звільнила розум людини, її активні творчі сили, скуті до того духовною диктатурою церкви. Вона відкрила людині широкий шлях до пізнання навколишньої дійсності та своїх власних можливостей. Це ство-рило грунт для розвитку науки і нових форм літератури та образотворчого мистецтва, які досягли в цей час високого піднесення. Доба Відродження дала світу плеяду блискучих художників. Руйнуючи підвалини середньовічного аскетичного світосприймання, вони складали в своєму мистецтві справжній гімн фізичній і духовній красі людини, роз-кривали красу оточуючого її світу. Але передові ідеї художники Відрод-ження втілювали звичайно в творах на релігійні теми. Церква за тих часів мала ще велику силу. Світогляд широких мас протягом століть фор-мувався виключно на релігійній основі і навіть суспільні рухи ще і за доби Відродження набували релігійної оболонки. До того ж церква за цієї доби лишалася чи не найголовнішим замовником мистецьких творів. Тому за доби Відродження у мистецьких творах нерідко виникало певне протиріччя між традиційним релігійним сюжетом і тим новим, глибоко життєвим, гу-маністичним змістом, який вкладали в них митці.

МИСТЕЦТВО ІТАЛІЇ

Найяскравіше ідеали доби Відродження відобразилися в мистецтві Іта-лії. Зумовлювалося це насамперед тим, що руйнування феодальних поряд-ків тут почалося раніше і відбувалося інтенсивніше, ніж в інших країнах Західної Європи. Феодальні відносини в італійських містах були значно слабшими, ніж за Альпами, а тому міста, звільняючись від місцевих феода-лів, не підпадали під владу короля або іншого володаря. Кожне місто роз-вивалося відносно самостійно в міру свого економічного розвитку. В свідо-мості городян формувалася глибока віра в сили людини. Руйнувався середньовічний ідеал споглядання і пасивного підкорення раз назавжди встановленим порядкам. Новий, глибоко життєвий і водночас піднесений ідеал людини яскраво відобразився в творчості передових італійських ху-дожників. Але складався він поступово. Не відразу було знайдено й худож-ні засоби для його втілення. Розвиток італійського мистецтва поділяється на три періоди. Перший з них, період так званого проторенесансу, припадає на другу половину XIII—XIV ст. Саме в цей час з'явилися перші паростки нової культури. Проте основні її тенденції визначилися тільки в XV ст., у період Раннього Відродження (другий етап), коли особливого напруження досягли пошуки нової художньої мови. Третій, завершальний етап розвитку італійського мистецтва — Високе Відродження (останні десятиріччя XV — перші три десятиріччя XVI ст. і тільки у Венеції до останньої чверті XVI ст.) став періодом найбільш багатогранного і повнозвучного втілення в ньому пере-дових ідей гуманізму.

Перший твір, який свідчив про нову оцінку людини, з'явився в середині XIII ст. у значному за тих часів торговельному місті Пізі. Це була кафедра для проповідника в місцевій хрещальні, завершена близько 1260 року бригадою скульпторів на чолі з видатним майстром Ніколо Пізано (між 1220 — бл. 1278). Загальний задум її оформлення був ще цілком середньовічним, але в деяких алегоричних постатях і в п'яти рельєфах балюстради несподівано пролунали нові мотиви. Сюжети їх були, звичай-но, релігійні, але в зображенні людей вже не було аскетизму, нехтування красою людського тіла. Всі постаті виконані матеріально і вагомо. Поваж-на і гордовита, наприклад, Мадонна у сцені «Поклоніння волхвів», її об-личчя, велична постать викликають спогади про давньоримську богиню Юнону, а царі-маги, що, за легендою, прийшли вклонитися новонародже-ному Христу, теж скидаються на античних богів. Антична художня спад-щина, як бачимо, стала опорою у творчих пошуках художника. І цю роль вона продовжувала відігравати у творчості багатьох передових італійських майстрів доби Відродження. Ще з більшою художньою переконливістю новий етичний