особливо важливу роль у формуванні гума-ністичного світогляду людей. Багато видатних творів живопису й скульп-тури з'явилося в цей період, особливо у Флоренції. На початку століття відбувся конкурс на краще оформлення дверей хрещальні (баптистерію), що містилася на площі біля собору Санта Марія дель Фьоре. Кращими було визнано два рельєфи: один, виконаний Лоренцо Гіберті, а другий — уже згадуваним Філіппо Брунеллескі, який, як бачимо, був не тільки архітектором, а й скульптором. За виконання всієї роботи взявся Лоренцо Гіберті (1378—1455). Понад 20 років наполегливо працював він над цим замов-ленням, і коли закінчив роботу, то вже без конкурсу дістав доручення виконати ще одні, східні двері баптистерію. Цій роботі скульптор присвя-тив 27 років свого життя. Мікеланджело визнав їх гідними бути дверима раю, і відтоді вони дістали назву «райських дверей».
У десяти зміщених на східних дверях багатофігурних барельєфах Гібер-ті дав нове гуманістичне тлумачення старих біблійних тем. Наприклад, мі-фічна сцена створення перших людей та їх життя у раю пролунала як гімн на честь людини, що поступається всіма радощами райського життя заради права на пізнання світу. Надзвичайно майстерно вирішив Гіберті складні композиції рельєфів, використавши закони лінійної перспективи. І досі ці рельєфи приваблюють ясністю просторового враження, дивовижною витонченістю в проробці деталей, багатством архітектурних і пейзажних фонів, точністю гнучкого, гарного малюнка постатей і багатою грою світло-тіні. Але подальший шлях розвитку італійської пластики визначила не лірична, дещо камерна творчість Гіберті, а мужня, піднесено героїчна твор-чість Донателло.
Сміливий новатор Донателло (1386—1466) підніс на новий, вищий ща-бель не тільки італійську, а й усю європейську скульптуру. Саме в його творах ідеал сміливої, активної людини знайшов повноцінне художнє вті-лення. Глибоко реалістична, пластична мова Донателло відзначалася силою й правдивістю. Це була мова митця, який пристрасно вивчав натуру і вод-ночас творчо переосмислював надбання не тільки своїх італійських попе-редників, а й багатий досвід античної пластики.
Талановитий скульптор рано здобув визнання. Його згадують уже як помічника Гіберті під час роботи над першими дверима флорентійського баптистерію. Великою була участь Донателло в оформленні фасаду й ін-тер'єра флорентійського собору. Зокрема, він виконав постать апостола Іоанна (на фасаді), а також оформлення мармурової кафедри для співаків (в інтер'єрі). Його статуї прикрашали і дзвіницю собору, побудовану ще за проектом Джотто.
Донателло запросили до Падуї — визначного центру Північної Італії — для оформлення вівтаря в головному соборі міста. У Падуї перед собором скульптор встановив бронзовий пам'ятник кондотьєру Гаттамелаті, в яко-му втілив значущість живої людини — свого сучасника. Ця скульптура була першим після античної доби вільно встановленим кінним монументом у європейському мистецтві.
Особливою популярністю користувалась одна з мармурових статуй, вирізьблених Донателло для церкви Ор Сан Мікеле, що була однією з го-ловних споруд у тогочасній Флоренції. Церква ця належала ремісничим цехам. Кожний з них був зобов'язаний встановити в одній з ніш у зовніш-ніх стінах церкви статую свого покровителя. Цех зброярів замовив Дона-телло статую свого патрона — св. Георгія. Цього святого звичайно зобра-жали як переможця казкового дракона. У Донателло — це насамперед сильний, юнак у латах, повний сили, здатний на подвиг. Звичним жестом він підтримує" важкий щит. Це був уже не святий. Таким уявляли собі сучасники Донателло ідеального громадянина Флорентійської республіки тих часів, коли місто щойно вистояло у жорстоких війнах з могутнім Мі-ланським герцогством і неаполітанським королем. Художник гостро відчув волелюбний дух свого народу, що відважно боронив свободу й незалеж-ність рідного міста.
Нового змісту надав Донателло і образу біблійного героя Давида. За легендою, молодий чабан, який пізніше став царем, переміг велетня Голіафа і тим врятував свій народ. Донателло показав Давида як гарного юнака, що завдяки своїй власній спритності та мужності здобув перемогу. Всупе-реч легенді скульптор зобразив гнучку міцну постать героя такою, як і в античних статуях — оголеною, але залишив на його голові чабанський капелюх, щоб показати, що подвиг звершила саме людина з народу. Твір великого майстра наче випромінював ту спокійну життєрадісність, яку принесла італійським містам, і насамперед Флоренції, доба політичного й господарського розквіту. «Давид» був виконаний для палацу заможної флорентійської родини Медичі, яка, спираючись на широкі ремісничі вер-стви, неухильно йшла до влади в місті. До речі, глибокий демократизм світосприймання Донателло виніс саме з ремісничого середовища. Син ре-місника середнього достатку, він, як і всі тодішні скульптори, був членом цеху каменярів. Ремісники ж були на той час чи не найактивнішою про-гресивною політичною силою в містах. Тому стверджуваний Донателло гуманістичний ідеал набув такого широкого громадського звучання.
На гребні патріотичного піднесення у Флоренції зросла творчість і тре-тього великого новатора італійського мистецтва доби Раннього Відроджен-ня — живописця Мазаччо (1401—1428). Він не дожив і до тридцяти років, але його внесок в розвиток тогочасного живопису неоціненний. Кілька поколінь митців училися на його розписах, що в капелі Бранкаччі у церкві Санта Марія дель Карміне. Це замовлення було дано живописцю Мазоліно. Він залучив до роботи свого молодого друга Мазаччо, а невдовзі й взагалі полишив роботу раннього. Мазаччо не завершив роботу через передчасну смерть. Деякі фрески були дописано лише наприкінці XV ст. Проте фрес-ки, виконані Мазаччо, стали в циклі розписів визначальними. Серед них найвідоміші — «Вигнання з раю» і «Подать». У своїх композиціях Мазач-чо оспівує сильну духом, мужню людину. І в цьому роботи майстра набли-жаються до творів Донателло.
У фресці «Вигнання з раю» вся увага сконцентрована на