Найталановитіші твори відзначаються і типізацією, і гостротою індивідуальних характеристик. Прикладом цьому є образи царського сина Каапера, вельможі Ранофера.

Розвивається в цей час і дрібна пластика. Широкого поширення набули статуетки селян, слуг, рабів. Оскільки ці твори зображали представників нижчих верств, скульптори мали право не додержувати канону. Тому статуетки вражають своєю життєвістю, точним відтворенням занять давніх єгиптян. Значне місце в мистецтві Давнього Єгипту посідають монументальний розпис і рельєф.

Єгипетські майстри стінопису користувалися барвниками мінерального походження. Білу фарбу одержували з вапняку, червону — з червоної вохри, зелену — з малахіту, жовту — з вохри, голубу — з лазуриту.

Зміст настінних розписів залежав від їхнього призначення. Розписи заупокійних храмах уславлювали царя, зображували битви, захоплення полонених, полювання, розповідали про сівбу, жнива, риболовлю, полювання в заростях Нілу, працю ремісників.

Аналогічні сюжети виконувались і технікою рельєфу. У скульптурі Древнього царства спостерігаються обидва види єгипетського рельєфу: барельєф і контррельєф (заглиблення контурів на поверхні каменя). Композиція рельєфів розгортається в горизонтальних площинах, що знаходяться одна під, одною. Своєрідним є також принцип побудови люд-ської фігури на площині рельєфів: голова і ноги — у профіль, плечі і гру-ди — у фас. Постать царя чи вельможі за розмірами набагато більша від інших персонажів. Додержуючи основних канонів зображення, художники намагалися розширити коло сюжетів і образів, вводячи у композиції сцени праці, жанрові епізоди.

Чимало цікавих сцен, які знайомлять нас з побутом, звичаями і соці-альним укладом Давнього Єгипту, зустрічаємо у рельєфах гробниць IV— V династій. На одному з них, зокрема, зображено отару, що переходить через канал. Погонич несе на плечах телятко, а воно тягнеться до матері, яка йде позаду. На іншому рельєфі — сцена, сповнена соціального змісту. Збирач податків люто б'є землероба, що завинив йому борг. Поряд зобра-ження танцюристок, які розважають свого володаря. Але, незважаючи на реалістичність цих образів, канонізація в єгипетському рельєфі залишаєть-ся ще досить стійкою. Переважають геометризація ліній, контурів, чітке чергування ритму, сувора послідовність у розташуванні на площині фігур, максимальний лаконізм образів. У кінці періоду Стародавнього царства в Єгипті відбуваються важливі соціально-політичні зміни. Постійні війни та гігантські будівельні роботи по спорудженню пірамід та храмів ущент підірвали економіку країни і призвели до послаблення влади фараонів. Єгипет розпався на окремі об-ласті — номи, між правителями яких точилася жорстока боротьба.

СЕРЕДНЄ ЦАРСТВО

Період Середнього царства відзначається боротьбою за об'єднання Єгип-ту, в результаті якої владу захопили південні монархи. Столиця країни переноситься з півночі у місто Фіви, де розпочинається інтенсивне спору-дження царських гробниць і храмів.

Найвидатнішим з фіванських пам'ятників є заупокійний храм царя Ментухотепа в Деїр-ель-Бахрі, на стінах якого збереглися численні рельє-фи, виконані в стилі попередньої епохи. Загалом мистецтво Середнього царства позначено прагненням насліду-вати пам'ятники Стародавнього царства. Продовжується будування піра-мід, щоправда, менших за розмірами. Запозичення давніх зразків спосте-рігається також у скульптурному портреті, який втілює ідеалізований образ царя-бога.

Фіванські майстри створюють ряд прекрасних портретів, наприклад Сенусерта III, Аменемхета III, де відчутні спроби передати внутрішній світ цих фараонів, їхні характери. Цікаво розвивається мистецтво в центрах середньоєгипетських номів. Гробниці номархів прикрашалися надзвичайно цікавими рельєфами та роз-писами, які правдиво розповідають про працю землеробів, полювання на хижих звірів, про розваги та ігри знаті. Особливих успіхів єгипетські художники досягли в зображенні тварин: диких звірів, нільських чапель, гусей, котів, риб. Реалістичні пошуки митців середньоєгипетських номів мали величезний вплив на подальший розвиток мистецтва усього періоду Середнього царст-ва. Цей відносно вільний від релігійних канонів стиль був перейнятий фіванськими майстрами і знайшов втілення навіть у царському портреті. Зміцнення в середині 20 ст. до н. е. централізованої влади зумовлює значні зміни в архітектурі. Особливу увагу знову починають приділяти будівництву царських гробниць і храмів. Однією з найбільш відомих храмових споруд був так званий Лабіринт З пантеону Аменемхета III. Площа храму сягала 72 тисяч кв. м. Його чис-ленні зали й каплиці були оздоблені круглою скульптурою та рельєфом. Особливу роль в архітектурному стилі лабіринту відігравали колонади. Поряд з уже відомими з часів Стародавнього царства «рослинними» коло-нами, тобто колонами у вигляді стеблин лотоса чи папірусу, широко використовуються колони з канельованими стовпами, капітелі яких були прикрашені головами богинь. У Лабіринті ми вперше зустрічаємо портики й тринефні зали, з яких найвищий середній. Уперше в храмовому будівни-цтві ворота оформляються двома пілонами. Усі досягнення майстрів Середнього царства були вагомим внеском у загальноєгипетську культуру.

НОВЕ ЦАРСТВО

У XVIII ст. до н. е. Єгипет завоювали кочові племена. Це сталося в ре-зультаті зростання соціальних суперечностей і послаблення централізова-ної влади. Після ліквідації панування загарбників почався період Нового царства (16—11 ст. до н. е.). Внаслідок загарбницьких війн, які Єгипет у цей період успішно вів у Сірії та Нубії, розширилися його кордони і значно зміцнилася держава. Збагачується царська скарбниця, поповнюється численна армія рабів. У столиці — Фівах — знову широко розгортається будівництво палаців і храмів. Храми Нового царства прямокутні, оточені високими стінами. До храму вела широка дорога, з двох боків якої розміщені статуї сфінксів. Вхід у храм оздоблений двома пілонами з вузькими дверима між ними. За вхо-дом знаходився видовжений двір, обнесений колонадою, який переходить у великий широкий колонний, або гіпостільний зал і святилище. Видатними пам'ятниками цієї епохи стають Карнакський і Луксорський храми бога Амона поблизу Фів. Протягом кількох віків кожний фараон добудовував ці храми, оздоблював їх гігантськими скульптурними зобра-женнями богів і царів,