-У середині XVI ст. в творчості Тіціана дедалі відчутнішою стає тема конфлікту людини і навколишнього світу. Прекрасна людина з усіма своїми благородними пориваннями гине під натиском темних, ворожих їй сил. Так осмислено, наприклад, тему у картині «Коронування Христа терновим вінцем» (1570), Той самий конфлікт відчутний і в картині «Святий Себастіян» (Ленінград, Державний Ермітаж). Самотня постать пронизаного стрілами юнака, бурхлива природа, темпераментний вільний мазок пере-дають хвилюючу життєву драму. Але навіть приречена людина не втрачає в творах Тіціана своєї гідності. Тяжкі випробування долі вона зустрічає із стоїчною мужністю. Отже, і в останні роки свого життя, в умовах посилен-ня феодально-католицької реакції великий художник продовжує стверджу-вати високий ідеал мужньої, сміливої, сильної духом людини.

Підводячи підсумок розгляду мистецтва Італії XIV—XVI ст., треба насамперед підкреслити, що епоха Відродження була часом докорінних зрушень у художньому пізнанні світу. Великі італійські митці, які жили передовими ідеями свого часу, з надзвичайною досконалістю, широко і багатогранно втілили в своїх творах високі гуманістичні ідеали, які і досі не втрачають свого загальнолюдського значення.

ПІВНІЧНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

Доба Відродження викликала велике піднесення мистецтва не тільки в Італії, а й у ряді інших країн, розташованих на північ від неї, за Альпа-ми. Відродження за межами Італії умовно називають Північним Відрод-женням. Принципові зрушення у мистецтві, і насамперед у живописі, коли художники почали виявляти поглиблений інтерес до людини й навколиш-нього світу, намітилися тут пізніше — тільки в XV ст. Боротьба за звільнення розуму від середньовічного світогляду відбувалася в інших країнах Європи повільно, бо надто стійкою була феодальна система. Думки й по-чуття людей перебували в міцних лабетах релігії. Художники, спираючись на традиції готичного мистецтва, довго не порушували старої системи від-ображення світу, а тільки відтворювали поодинокі життєві явища, приді-ляючи особливу увагу ретельному зображенню деталей. Значні зміни в мистецтві Північного Відродження зумовлені могутніми народними рухами та соціальними реформами кінця XV—XVI ст. Близько 1500 р. в мистецтві заальпійських країн остаточно перемогли нові тенден-ції. Певного поширення набули тепер ідеї гуманізму, зріс інтерес до іта-лійського мистецтва. Вирішальним у творчості митців став гострий інтерес до індивідуального образу людини та всього її оточення. Поряд з картина-ми на релігійні теми, осмисленими як життєві ситуації, значного поширен-ня набув портрет, почали формуватися пейзажний і побутовий жанри. Найзначнішими осередками мистецтва Північного Відродження були Ні-дерланди, Німеччина та Франція. У першій половині XV ст. мистецтво Нідерландів висунуло майстра світового значення. Це був Ян ван Ейк — придворний художник бургунд-ських герцогів (тодішніх володарів цієї країни) — людина освічена й тала-новита, яка вийшла з бюргерських верств. Незважаючи на ще середньовіч-не розуміння світу, Ян ван Ейк був закоханий у красу навколишньої природи та звичайних речей, що оточують людину, глибоко цікавився внутрішнім світом своїх сучасників. У найменших виявах життя, в непо-мітних на перший погляд предметах він умів побачити одухотворену красу. У його картинах навіть фарби, чисті й прозорі, сяяли як дорогоцінне камін-ня. Цього враження художник домігся, удосконаливши нову на той час техніку олійного живопису. Пізніше, у XVI ст., незадовго до революції, у Нідерландах розквітла творчість Пітера Брейгеля Старшого на прізвисько Мужицький. Глибоко національна, демократична в своїй основі, сповнена філософських розду-мів про всесвіт, вона оспівувала естетичну цінність народного життя. Це було новим для європейської художньої культури. Наприкінці XV — на початку XVI ст. одним з найвизначніших центрів Північного Відродження стала Німеччина. В умовах реформації та Селян-ської війни мистецтво набуло тут особливо напруженого й драматичного характеру. Саме на цей період припадає творчість Альбрехта Дюрера, що підніс німецький живопис і графіку на рівень світових досягнень. Сміливий новатор у мистецтві, людина, захоплена жадобою наукового пізнання сві-ту, він подібно до Леонардо поєднував високий злет творчої думки з найуважнішим вивченням натури. Творчо розвиваючи традиції національного мистецтва, Дюрер в той же час озброював сучасних йому німецьких худож-ників знаннями закономірностей реального життя і відкрив шлях до гли-бокого розуміння і засвоєння високих надбань італійського мистецтва.

У цей же період, крім Дюрера, в Німеччині працювали і такі значні майстри, як Матіас Нітхарт і Лукас Кранах Старший. Останнім з великих художників німецького Відродження був Ганс Гольбейн Молодший — живописець і гравер, що виявив себе насамперед як видатний портретист. Кого б не малював Гольбейн — уславлених гуманістів Еразма Роттердамського і Томаса Мера чи французького посла при англійському дворі — Моретта, купця Георга Гізе, свою дружину з дітьми, чи англійського короля Генріха VIII,— він завжди об'єктивний, сповнений інтересу до внутрішнього життя людини і спостережливий, точний у своїй лаконічній художній мові. Самобутній, гармонійний і витончений варіант Північного Відродження склався в XV—XVI ст. у Франції. У цей період у Франції відбувався про-цес централізації національної держави, а тому осередком нової художньої культури стали не тільки великі міста, як у інших країнах, а й королів-ський двір. У другій половині XV ст. па мистецтві країни почав позначатися волив Італії. Інтерес до культури Ренесансу посилився в кінці XV і па початку XVI ст. в зв'язку з італійськими військовими походами французьких коро-лів. У Франції в цей час почали вивчати й античну культуру. Тому