Реалістичні тенденції визначили й творчість багатьох інших голланд-ських портретистів — сучасників Гальса. Проте в їхніх творах постають насамперед образи статечних бюргерів і магнатів. І хоча таким творам, звичайно, бракувало Гальсової демократичної безпосередності в ставленні до людини, але вони правдиво відтворювали часто підкреслено скромний зовнішній вигляд зображуваних людей, їх діловитість і самовпевненість.

Інший характер мали пізні голландські портрети, написані вже тоді, коли буржуазія країни повною мірою усвідомила себе як панівний клас. Відкинувши показну скромність минулих років, місцеві багатії поспішали в усьому своєму побуті і культурі наблизитися до аристократичної верхів-ки сусідніх країн. Пишно одягненими, підкреслено величними, але часто з дещо провінціальним виглядом, постають вони на портретах, написаних за фламандськими або французькими взірцями.

Новим явищем в європейському мистецтві XVII ст. були картини гол-ландських живописців побутового жанру. У своїх скромних, простих за темою творах вони не тільки привернули увагу до повсякденного побуту «рядової людини», а й зуміли розкрити в її житті непримітні на перший погляд тепло і красу. Ранні твори цього жанру — це невеликі, дещо строкаті, але жваві за кольором зображення веселих розваг військових, постаті в яких ще запов-нюють більшу частину інтер'єра. Невдовзі тематика розширилася. Худож-ники охоче писали сцени з життя дрібних ремісників, з веселим гумором, як Остаде (1610—1685), зображали розваги і сварки простого люду, приводили глядача в таверни або розповідали про приватний побут горо-дян, як Ян Стен (1628—1679). Сцени з побуту більш заможних бюргерів поетично відтворювали Пітер де Гоох (1629—1683), Герард Терборх (1617-1681) та ін. Поступово в картинах голландських майстрів жанрового живопису все зростає роль інтер'єра, природнішим стає співвідношення постатей і навко-лишнього простору, виразнішою гра світлотіні. Так крок за кроком роз-кривалися широкі можливості побутового жанру. Вершиною цього жанру в Голландії була творчість Яла Вермеєра Дельфтського (1632—1675). У його картинах люди живуть своїм неквапливим життям у повній гармо-нії з навколишнім світом. Глядач відчуває, як ясно у них на душі, як їм добре в світлих чистих кімнатах, який принадний спокій панує навколо них. Сюжети картин Вермеєра дуже прості: дівчина читає листа біля вікна; дама одягає перед дзеркалом намисто; служниця на кухні на-ливає молоко; художник працює в своєму ательє. Митець не підкреслює зовнішню дію. Він виявляє насамперед своєрідну зосередженість почуттів героїв, тому навіть просторий, зігрітий сонячним світлом інтер'єр набуває своєрідного змістового значення, передає тонкий ліричний настрій картини. З часом у буржуазному побуті Голландії все менше залишалося місця для поезії, натомість зростав культ заможного життя. А це відбилося і на картинах голландських майстрів: дедалі пишнішими ставали інтер'єри, ошатнішим одяг, але зникав інтерес до людини, акцент все більше перено-сився на скрупульозне зображення коштовних матеріалів та різних речей. Зміна естетичних смаків позначилася і на жанрі натюрморта. Замість зображень так званих сніданків та кухонних речей, популярних у першій половині XVII ст., численні голландські художники все частіше вдавалися до змалювання коштовних, вишуканих речей, на яких грають жваві полис-ки світла. Наприкінці століття найулюбленішими видами натюрморта стали декоративно вирішені букети квітів і зображення мисливських трофеїв на фоні розкішних парків.

Новаторський характер голландського мистецтва з великою силою ви-явився в пейзажному живописі. Захоплено зображали численні голланд-ські пейзажисти селища на берегах каналів і річок, ліси, широкі лани, до-роги серед дюн, низькі морські береги, море з рибальськими човнами й кораблями, великі міста. Природа для них була близькою, зрозумілою, обжитою і водночас неповторно своєрідною. Усе, що малювали голландські пейзажисти, вкладалося в їхнє поняття про рідну країну. Створені ними у ЗО—40-ві роки пейзажі, зокрема у творчості Яна ван Гойєна (1596— 1656), здаються фрагментами реального простору, в якому всі барви поєднані, дещо згладжені одним тоном вологої атмосфери голландських низин. Зворушливо передавали художники красу далеких просторів і хмарного неба, дедалі майстерніше відтворювали найрізноманітніші стани природи.

Романтично, піднесено сприймав природу найвизначніший майстер гол-ландської національної школи пейзажного живопису Якоб ван Рейсдаль (6л. 1629—1682). Його картини сповнені відчуття матеріальності й багато-барвності навколишнього світу, пройняті схвильованим подивом перед могутністю сил природи, одухотворені навіяними нею філософськими роз-думами. Вражає широта цих роздумів. В одних картинах — таких, напри-клад, як «Лісове болото», художник сповнений віри у вічне оновлення природи, в якій на місці відмираючого розквітає нове. В інших, наприклад, у картині «Єврейське кладовище», він розмірковує над швидкоплинністю життя. У своїх свідомо скомпонованих картинах Рейсдаль — художник, що серйозно і пильно вивчає природу, завжди залишався переконливо правди-вим у цілому і конкретним в деталях.

У другій половині XVII ст. в пейзажному живописі, як і в інших жан-рах голландського мистецтва, дедалі помітнішими стають пошуки зовніш-ньої ефектності, що відповідало зміні смаків у правлячих колах буржуазії. В найбагатшій торговельній державі того часу — Голландії — в середині XVII ст. народ, за влучним висловом К. Маркса, був бідніший і зазнавав утиску чи не сильнішого, ніж у будь-якій іншій країні. Яскраво виявляли-ся класові протиріччя нового капіталістичного суспільства. Чим більше голландський патриціат усвідомлював своє панівне становище, тим більш чужою, а іноді й