МИСТЕЦТВО ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА - «Царство Флори», що об'єднала епізоди з давньогрецьких міфів, в яких герої після с�...

Інше - МИСТЕЦТВО ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

«Царство Флори», що об'єднала епізоди з давньогрецьких міфів, в яких герої після смерті пере-творюються в різні квіти. Художник щиро захоплений поетичністю цих міфів. Він ділиться з глядачем своїми роздумами про красу й невмирущість життя. Цю красу Пуссен розкриває і в легкій грації юних постатей, і в прозорості кольорів, і в гармонійності ритму, що пронизує всю композицію. Піднесено-поетичним залишається Пуссен навіть у «Вакханаліях», де вті-лює ідеал гармонійно розвиненої людини, яка ніколи не забуває про свою гідність. Духовну стійкість людини, що здатна зі стоїчною мужністю сприйняти трагічні сторони життя, оспівує Пуссен в одному з найзначніших своїх творів — картині «Аркадські чабани». В центрі її зображено надгробок, на якому жінка й три чабани розбирають напис. Напис нагадує живим про те, що навіть у міфічній країні щастя — Аркадії людина не може уникнути смерті. З рідкісною майстерністю в стриманій, замкненій композиції ху-дожник розвиває дію так, що глядач відчуває наростання схвильованого переживання героїв. Про благородство мужньої, розумної людини, про велич природи й кра-су сповненого людської гідності життя розповідають і інші картини Пуссена на міфологічні біблійні та літературні теми. Провівши два роки при французькому королівському дворі і зазнавши глибоких розчарувань у людському благородстві, художник почав шукати розумну основу життя в образах природи. Зокрема, ландшафти середньої Італії надихнули майстра на створення повних величі пейзажів. Завдяки своєрідній композиції цих пейзажів, що дістали назву «героїчних», глядач легко сприймає грандіозні простори. Пуссена високо оцінили вже сучасники. Його творчість стала вершиною в розвитку національної французької школи живопису. Проте класицизм не був єдиним напрямом у мистецтві Франції цього періоду. Тут творили такі самобутні наслідувачі Караваджо, як Жорж де Латур (1593—1652), що підіймав у своїх творах складні етичні проблеми, або майстри-реалісти, які захоплювалися життям і побутом селян, брати Ленен, з яких найталановитішим був Луї Ленен (1593—1648). Пуссенівського класицизму з його гуманістичною основою не визнав королівський двір, де вже в першій половині XVII ст. почали утверджува-тися пишні форми стилю барокко, стримані схильністю французьких мит-ців до чітких, упорядкованих форм. Цей стиль, набуваючи все більше зовнішньої величі, став провідним у придворному образотворчому ми-стецтві за часів Людовика XIV, коли з повною перемогою абсолютизму посилилася роль аристократії як у політичному, так і в культурному житті держави. Законодавцем у мистецтві цього періоду вважався Шарль Лебрен (1619—1690). Він очолив Королівську академію живопису й скульптури, керував декоруванням інтер'єрів королівських палаців, писав алегоричні полотна, які звеличували короля, створював картони для шпалер. Усі його твори вражали дещо важкуватою розкішністю форм. Роботи придворних портретистів відзначалися, як правило, піднесеним пафосом. Так, усі люди на портретах Гіацинта Ріго, за висловом Петра І, мали вигляд королів. Еталоном скульптурного портрета в стилі барокко став бюст Людовика XIV, виконаний італійцем Лоренцо Берніні під час його перебування у Франції. Живопис і скульптура придворних майстрів усе більше підпорядкову-валися завданню декорування великих архітектурних ансамблів. Провідну роль у мистецтві Франції другої половини XVII ст. починає відігравати архітектура. Виконуючи великі державні замовлення, перепла-новуючи старі міста, перебудовуючи цілі квартали столиці, споруджуючи ансамблі палаців і насамперед нову грандіозну резиденцію короля — Версаль, французькі архітектори прагнуть возвеличити не тільки короля, а й увесь французький народ. У їх мистецтві класичні форми продовжують живитися надією на перемогу розуму і людської волі. Так, всесвітньовідомий Версальський палац був задуманий архітектором Луї Лево і майстром садово-паркової архітектури Андре Ленотром як центр величезного ансамбля, в який входило і місто, і навколишня природа. Жюль Ардеун Мансар після смерті Лево завершив в основному будівництво палацу, не порушив-ши цього задуму. Фасади палацу сповнені стриманої величі й чіткості класицизму, тоді як в інтер'єрах панує розкіш стилю барокко. Планування всього ансамблю ґрунтувалося на ідеї гармонійної впорядкованості, що відображала ідеальний образ розумно організованої держави і владу люди-ни над природою. З вікон парадних покоїв палацу відкривається широкий вид на тераси парку, партери, фонтани, гладінь водойм, на алеї підстриже-них дерев і глядачу здається, ніби вся природа, перетворена волею люди-ни, покладена до її ніг. Величезне й незабутнє враження справляє цей ансамбль і в наш час.

МИСТЕЦТВО XVIII СТ.

У XVIII от. феодальний суспільно-політичний і господарський лад бага-тьох європейських країн знаходився в стані глибокої кризи. Наближалася епоха капіталізму. Розвиток образотворчої культури, через конкретні со-ціально-економічні умови в різних країнах, здійснювався нерівномірно.

Центром мистецького життя Європи стає Франція. Французька культу-ра XVIII ст.— це і вік «галантних свят», пов'язаних із стилем рококо, і вік Просвітительства, яке висунуло плеяду талановитих філософів, письменни-ків, вчених, публіцистів. Першим піднімається на боротьбу проти абсолю-тизму Франсуа Вольтер. Слідом за ним — Монтеск'є, Дідро, Гельвецій, Ламетрі, Гольбах, Даламбер, Ламарк — люди універсальних знань та інте-ресів. Революційно-критичний дух пронизує всю епоху Просвітительства. У Франції поширюються нові соціальні ідеї, нова філософія, література й мистецтво. Закономірним результатом епохи Просвітительства був рево-люційний класицизм, в основі якого лежала глибока віра в людський розум.

Французька революція 1789 р. активізувала процес демократизації суспільного і культурного життя всієї Європи. Увесь наступний розвиток суспільної думки визначався новим розумінням громадянської ролі ми-стецтва.

Англія була однією з перших європейських країн, що стали на шлях капіталістичного розвитку. Піднесення культури в Англії зумовлювалося інтенсивним економічним розвитком країни. Для творів англійських про-світителів властива особлива злободенність. Письменники Д.Свіфт, Г. Філдінг, художник У. Хогарт бачили загострення протиріч у буржуазному суспільстві і відображали їх в

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64