Фальконе постійно мріяв про створення монументальних творів. У Франції на той час не велося значне будівництво, не ставились величні пам'ятники.

У 1766 р. російський уряд запропонував Фальконе взятися за роботу над пам'ятником Петру І. Близько двадцяти років Фальконе прожив у Ро-сії. Ґрунтовно вивчивши документи, пов'язані з особою Петра І, скульптор створив чудовий пам'ятник, який і сьогодні прикрашає одну з найкрасиві-ших площ Ленінграда.

У пам'ятнику Петру все злито воєдино — і вершник на баскому коні, і постамент, що нагадує круту хвилю й символізує труднощі, які здолала Росія в боротьбі з ворогами. Постать Петра гордо випростана, погляд спрямований удалечінь.

Провідним майстром французької скульптури другої половини XVIII ст. був Жан Антуан Гудон (1741—1828), Відома його скульптура «екорше» — анатомічне зображення людини без шкіри з відкритими м'яза-ми. Протягом століть екорше було посібником не тільки для художників, а й для студентів, що вивчали медицину.

Основну увагу в своїй творчості Гудон приділяв портрету. Йому власти-ве гостре відчуття особистості, вміння реалістично передати вигляд людини та індивідуальні риси характеру. Натхненні образи Глюка, Руссо, Вашінгтона, Франкліна, Луїзи Броньяр, мадемуазель Серва, дітей, численних друзів відзначаються глибиною характеристик.

Вершиною в творчості скульптора стала робота над статуєю Вольтера, великого борця проти абсолютизму і клерикалізму. Вольтер постає перед нами у промінні великої слави. Антична тога, що прикриває плечі Вольте-ра і спадає на підлогу біля ніг,— свідчення його поваги до класичної філо-софії та мистецтва. Статуя поставлена на постамент, через що образ Воль-тера набирає величності. Вольтер сидить у кріслі, трохи нахилившись вперед. Іронічна посмішка вторує роздумам. Погляд Вольтера спрямований вбік, його обличчя спокійне і стримане. З різних точок зору, в міру обходу статуї по колу, відкриваються щоразу нові риси образу.

Скульптура Гудона виражала ідеали Просвітительства, в ній певною мі-рою втілилися заклики філософів-просвітителів до правдивого, реалістич-ного мистецтва.

Наприкінці століття мистецтво Франції поєдналось з потребами Рево-люції, було поставлене їй на службу. В цей час на весь зріст постала яскрава постать Жака-Луї Давида, який передав героїку революції, сувору мужність депутатів Конвента. Проте це вже наступна епоха — XIX сто-ліття.

МИСТЕЦТВО АНГЛІЇ

У XVIII ст. в Англії бурхливо розвиваються література, філософія, наука, мистецтво. Для Англії наступила золота епоха Просвітительства. Провідне місце в мистецтві займає живопис таких видатних майстрів пенз-ля, як Хогарт, Рейнольдс, Гейнсборо.

На перешкоді розвитку мистецтва в Англії стояла релігія. Крім того, панівна верхівка не була зацікавлена в розвитку національної культури, вона користувалася послугами іноземних художників.

В архітектурі панівним стилем стає класицизм. На ранньому етапі він був позначений впливом римського і ренесансового будівництва, на пізньо-му — впливом давньогрецького зодчества. Характер архітектури першої чверті XVIII ст. визначила творчість Кристофера Рена (1632—1723). З його ім'ям пов'язана побудова собору св. Павла в Лондоні — однієї з найбільших церковних споруд у світі.

Особливо популярним в Англії було паркове будівництво, в основі якого лежала ідея єдності людини і природи. З мистецтвом паркобудування тісно пов'язане становлення пейзажного живопису в Англії.

Справжній розквіт в цей час переживають портретний і побутовий жанри.

В епоху Просвітительства англійське мистецтво збагатилося творами Уїльяма Хогарт а (1697—1764), одного з найвизначніших майстрів англій-ського живопису XVIII ст. Картини Хогарта — енциклопедія життя Ан-глії, звинувачення ладу буржуазного суспільства.

У ранній період художник займається графікою. Його гравюри «Хто кого обскаче», «Лотерея», «Маскаради і опери» мають сатиричне спряму-вання, висміюють побут і звички англійських буржуа.

З часом зростає сатиричний талант художника, збільшується кількість актуальних сюжетів, які він розкриває з іронією. Хогарт дбає про типовість і портретність образів. 1735 р. він закінчує роботу над циклом з восьми гравюр «Кар'єра марнотратника». З великою фантазією і сатиричною гост-ротою художник висміює людські вади сучасного йому суспільства, показує моральне падіння багатого синочка, життєва кар'єра якого закінчується у лондонській тюрмі.

Значним успіхом користувалася картина Хогарта «Зборище опівночі» (1732). Образи героїв настільки реальні, що сучасники легко впізнавали їх прототипів — усім відомих вуличних п'яниць.

Хогарт звертається до нових тем. Він малює картину «Бідний поет» — реальну сцену, наповнену великою людяністю до злидаря-літератора та його сім'ї, змушеної жити на горищі. У картині «Похід гвардії в Шотлан-дію» (1745) художник сатиричне зображує морально розкладену і недисципліновану англійську армію.

Хогарт був блискучим майстром портрета. У величезній і яскравій портретній галереї художника бачимо його друзів, меценатів, військо-вих, дітей, артистів, чиновників. Більшість його творів засвідчують майстерне вміння митця розкрити духовний світ портретованого: «Сім'я Строд», «Капітан Корем», «Діти Грехем», «Портрет Гарріка в ролі Річарда II».

Світову славу Хогарту принесла знаменита серія полотен «Модний шлюб». В основі сюжету типова ситуація: зубожілий аристократ одружує невігласа-сина з донькою багатого купця. Майбутніх родичів єднає почуття взаємної зневаги, ворожнечі. Картина будується на контрасті образів, поз, жестів, які правдиво відтворюють конкретну обстановку, достовірну си-туацію.

В останні роки Хогарт серією картин «Вибори в парламенті» висміює існуючу буржуазну виборну систему. Він створює ряд прекрасних портре-тів, життєрадісних, свіжих за настроєм («Дівчина з креветками», «Артист Гаррік з дружиною», «Слуги художника»). За життя Хогарта по-справж-ньому не оцінили. Лише після смерті його демократичне мистецтво здобуло визнання.

Розквіт англійського живопису пов'язаний також з ім'ям Джошуа Рейнольдса (1723—1792), завдяки якому портретний