Т. Руссо (1812-1867), Е. Діаз (1807-1876), Ж. Дюпре (1811-1889) заклали підвалини реалістичного розуміння пейзажу.

Одним з найбільш уславлених майстрів реалістичного пейзажу у Фран-ції був Каміл Коро (1796—1875). З ранніх років своєї творчості він був переконаний, що треба малювати звичайну природу, показувати красу рідної землі, вчити людей бачити і високо цінувати прекрасне в оточуючій дійсності.

По-справжньому захопила і полонила митця рідна природа. Він малю-вав міські види, але особливо охоче зображував сільські пейзажі — села, ферми, вулички, дороги, поля.

З 1829 по 1849 роки Коро вивчав і відкривав для себе красу різних районів Франції, зображуючи морські порти, давню архітектуру, забуті села, розмаїті види в різні пори року.

У 50—60 рр. він створив свої кращі картини: «В'їзд до села», «Старі ворота в Дінані», «Дзвіниця в Аржантеї», «Подвір'я ферми», «Віз сіна», де щиро передав враження від навколишнього.

Значну увагу Коро приділяв показу різних станів природи: заходу або сходу сонця, похмурої грозової погоди, туманного ранку. Кожна його кар-тина — поема в живопису, сповнена правди і глибокого почуття.

Паризька комуна немов у фокусі відбила основні суперечності між про-летаріатом і буржуазією. Значного піднесення в дні Комуни набуває сати-рична графіка. Політична карикатура, плакат, листівка-блискавка стають гострою зброєю боротьби трудящих проти світу капіталу.

Поряд з панівним офіційним мистецтвом, яке спиралося на сентимен-тально-побутові чи міфологічні сюжети, набувають поширення пошуки художників нового естетичного спрямування, яке в подальшому одержує назву імпресіонізму.

У 1874 р. на противагу офіційному салонному мистецтву Наполеона III була організована виставка «незалежних» художників, що знаменувала виникнення імпресіонізму (від назви з пейзажів одного із засновників цього напряму Клода Моне — «Impression. Soleil levant» «Враження. Схід сонця»).

Імпресіоністи прагнули надати своїм творам життєвості за допомогою збагачення живописної палітри, вірної передачі повітря і освітлення в при-роді. Характерним для творчої манери імпресіоністів стало бажання від-творити світловий стан середовища, точно зафіксувати швидкоплинні зміни у природі.

Імпресіоністи малювали чистими, яскравими фарбами, накладаючи на полотно певні кольори один біля одного.

Найбільший успіх імпресіоністів припадає на 70—80-ті роки. До складу цієї групи входять такі художники: Е. Дега, К. Моне, К. Піссарро, О. Ренуар, А. Сіслей. Остання, восьма виставка імпресіоністів відбулася у 1886 р.

Імпресіоністи негативно ставились до уряду Другої імперії, засуджува-ли франко-прусську війну, криваві репресії над комунарами. Імпресіоністи одними з перших почали малювати сучасне їм місто. Обмеженість імпре-сіоністів полягає в тому, що вони не пішли на розрив з буржуазною куль-турою і тому в оточуючому середовищі не змогли знайти справжнього ге-роя. Головною для них залишалася потреба передачі життєвого враження. А це зумовлювало байдужість до змісту твору, однобічний, без розкриття внутрішньої суті підхід до зображення людського життя.

Художником старшого покоління, на авторитет якого спиралися імпре-сіоністи, був Едуард Мане (1832—1883). їх полонили його закоханість у людину, протест проти буржуазної фальшивої моралі.

Едуарда Мане за життя не оцінили належною мірою. Лише після його смерті твори художника потрапили до Лувру та інших музеїв Франції.

1863 р. Мане виставив справжній шедевр — «Сніданок на траві». В цьо-му самому році він намалював одне з кращих полотен — «Олімпію».

Перша з названих картин нагадує твір «Сільський концерт» художника доби Відродження Джорджоне і засвідчує прагнення Мане показати люди-ну в гармонії з природою.

«Олімпія» — програмне полотно митця. Він створює образ красивої жінки — тема, яку порушували Тіціан, Рембрандт, Веласкес, Гойя, Делакруа. На відміну від попередників, не ідеалізує модель, а, навпаки, дотри-мується побутової правдоподібності.

Картина новаторська за живописним рішенням. Гра кольорів, які за-стосовує художник, створюють поетичний настрій і надають образу особ-ливий ліризм.

Період творчої зрілості художника починається з другої половини 60-х років. Спостерігаючи життя Парижа, Мане знаходить матеріал для нових творів, поступово вдосконалює свою майстерність.

Велику роль у творчості Мане завжди відігравав портрет. Від ранньої картини «Портрет батьків», зображень поета С. Маларме, художниці Б. Морізо до образу дівчини у пізній картині «Бар у Фолі-Бержер» відчута ве-лика увага митця до людини, її внутрішнього світу. Автора в кожному конкретному випадку захоплюють характерний жест, поза, рух, він дома-гається поглибленої психологічної трактовки образу, гострої виразної ха-рактеристики.

Едгар Дега (1834—1917) — ще один видатний представник групи ім-пресіоністів, який у ранній період творчості звернувся до портретного жанру. Вже тут виявилися гостра спостережливість і висока майстерність молодого художника. Найбільш значним є груповий портрет родичів Дега «Сім'я Белелі» (1860—1862), у вирішенні якого позначений вплив італій-ських майстрів епохи кватроченто. Особливо відчутний цей вплив у загаль-ній композиції — її строгому, репрезентативному характері. Пози батька, матері і двох доньок урочисті, погляди замислені, в усьому — почуття власної гідності.

На початку 60-х років Дега полонили мотиви іподромів. Він охоче малює жокеїв у червоних, жовтих куртках, коней, що розпочинають або завершують біг, передає стрімкий порив змагань. Ці теми розвиваються в низці його картин: «Перед трибунами», «Екіпаж на іподромі», «Ви-їждження коней». Характерним для Дега є вміння обрати несподіваний ракурс, вдало зіставити образи першого і другого планів.

У своїх творах художник з особливою силою розкриває внутрішній стан людини, її психологію. Це особливо виявляється в циклі картин про життя балету («Оркестр опери», «Балет «Роберт Диявол», «Балерина у фото-графа»).

У балетному циклі переважають сцени буднів, репетиції, екзамени. Наголошуючи на самітності артисток, їх втомі, смутку, переживаннях, ху-дожник показує, що життя балерини не лише осяяне світлом рампи. Думка про самотність бринить у полотнах «Балерина у фотографа», «Екзамен тан-цю», «Балерина