Тернер нерідко доповнює пейзажі стафажем. Його роль часто виконує жанрова сценка: рибалки продають свою здобич («Сонце, що встає в тума-ні. Рибалки торгують рибою») чи маленькі зграбні дівочі постаті, що май-же губляться серед мирної панорами пейзажу («Переправа через потік»). Краєвиди Тернера — це не тільки констатація певного стану природи, це не лише зорові враження митця, а й відображення нерозривної єдності стихії природи і внутрішніх переживань митця. Такими є картини «Заме-тіль, лавина і повінь», «Венеція. Санта Марія делла Салуте», «Фрегат «Сміливий» йде на злом», «Заметіль», «Корабель виходить з гавані і подає сигнали біди, бо потрапив на мілину». Останнє полотно Тернер намалював після того, коли сам, прив'язаний до корабельної щогли, спостерігав, як розгулявся в негоду океан, і зливаються в шалену круговерть густий ту-ман, мокрий сніг та запінені хвилі.

В останній період Тернер особливо захоплюється кольором. Завжди сповнений глибокого змісту колорит втілює зримі образи дійсності, напругу емоцій, настрій, динаміку руху («Дощ, пара і швидкість»). І в цьому Тернер виступає як попередник імпресіоністів. Це, до речі, відзначив францу-зький живописець Поль Синьяк у своїй книзі «Від Делакруа до неоімпре-сіонізму» (1899), згадуючи, як він, Клод Моне, Каміль Піссарро у Лондоні (1871 рік) відкрили для себе Тернера.

Виняткову роль відіграла творчість Тернера у розвитку акварелі. Естетичні принципи англійського живопису середини століття найяск-равіше відбилися у творчості мистецької течії прерафаелітів. Засновниками цієї мистецької течії у 1848 р. стали молоді майстри Д. Г. Россеті, У. Хант, Д. Міллес на чолі з художнім критиком Д. Рьоскіном. Прерафаеліти ратували за повернення до мистецтва дорафаелівського часу, яке, на їх думку, відзначалося винятковою щирістю. Цим самим вони протестували проти офіційної рутини і сентиментальної фальші сучасного їм живопису вікторіанської доби. Однак естетична програма прерафаелітів не передбачала критику соціального життя, а скоріше, навпаки, була своєрідною спробою втечі від потреб реальної дійсності. Звідси посилена увага прерафаелітів До релігійної тематики, історизму, пов'язаного з нею, до давньоіталійських середньовічних сюжетів, легенд про короля Артура.

Новий етап в історії мистецтва прерафаелітів намітився в середині 50-х років у творчості художників Е. Берн-Джонса і У. Морріса. Перший— став виразником символістів, другий — пов'язав своє життя з робітничим рухом.

У 1885—1886 рр. виник «Новий англійський художній клуб». Його чле-ни У. Стір, У. Сіккерт, У. Орпен виступили проти академічного живопису і стилізованого мистецтва прерафаелітів. Ця організація зробила значний внесок у розвиток образотворчої культури Англії XX ст.

МИСТЕЦТВО НІМЕЧЧИНИ

Розмежована на дрібні князівства феодальна Німеччина в першій поло-вині XIX ст. переживає значне суспільне піднесення. Боротьба народу проти наполеонівської агресії прискорює визвольний рух. Перехід до капі-талізму ознаменований зростанням ролі робітничого класу і посиленням експлуатації трудящих. Генеральну лінію розвитку Німеччини визначила боротьба пролетаріату за своє класове визволення. Сілезьке повстання тка-чів 1840 р., революція 1848 р. підтвердили необхідність знищення експлу-ататорських класів і ліквідації будь-яких форм гноблення трудящих. На німецькому ґрунті виросло безсмертне вчення Маркса і Енгельса.

У культурі Німеччини на початку століття під впливом Французької буржуазної революції посилюються романтичні тенденції. Вони переплі-тались з реакційним культом оспівування патріархальної давнини, філі-стерського побуту. У наступний період бездушній еклектиці було проти-ставлене реалістичне мистецтво.

Архітектура початку століття найповніше виявилася в стилі класициз-му. З часом класицизм перетворився в помпезний стиль, відірваний від потреб життя.

В образотворчому мистецтві склався романтизм. Прогресивне крило цього напряму очолювали художники Філіпп Рунге (1777—1810) і Каспар Давид Фрідріх (1774—1840). Перший — працював у жанрі портрета, праг-нув до розкриття внутрішнього світу своїх героїв. Наприклад, у картині «Ми утрьох» художник зображує самого себе з нареченою і братом. Вели-кий вплив на формування уподобань Фрідріха мала сувора природа Балтій-ського моря, яка запам'яталася йому з часів дитинства. Пейзажі Фрідрі-ха — це овіяні поетичним чуттям і тонкими спостереженнями краєвиди.

У середині століття в мистецтві Німеччини чітко визначається орієнта-ція на ствердження реалістичного спрямування в національній художній культурі. Яскравим виразником цих тенденцій був Адольф Менцель (1815—1905). Перші картини Менцеля охоплюють сферу побутового жи-вопису. Він малює краєвиди рідного міста Бреслау, його мешканців, знайо-мих і близьких. Реальна дійсність, звична буденна атмосфера стають у центрі уваги митця. Жанрове полотно «Проповідь у старій монастирській церкві Берліна» майстерно передає характерні типи мешканців: молодень-ка граціозна дівчина, бундючний франт, збіднілий дворянин тощо.

Інше полотно — «Похорони березневих жертв» — сприймається як без-посередній відгук на революційні події 1848 р. І пізніше, вже в 60-ті роки Менцеля захоплює жанрова картина. Він охоче малює життя міста — його магазини, базари, театри, вулиці, кафе. Особливо яскраво талант Менцеля-жанриста виявився в серії творів, навіяних поїздкою до Парижа: «Після обіду в Тюїльрі», «Паризькі будні», «Спомин про Люксембурзький сад».

Особливе місце в творчості Менцеля займає тема праці. Усе життя художник зображує портрети робітників, будівельників, селян, реальні трудові процеси. Живописні полотна «Селянська кузня з водяним моло-том», «Точення ножів у селянській кузні» правдиво відтворюють будні робітників. Особливо значне в цьому плані полотно «Залізопрокатний за-вод», що зображує народження капіталістичних відносин.

Менцель малює свої картини з натури. Реальне життя дихає в його прекрасних полотнах. Відтворюючи працю пролетарів в картині «Залізо-прокатний завод», він детально змальовує обстановку цеху — машини, бло-ки, колеса, показує важку фізичну працю людей, їх нелегке життя.

Славу історичного живописця принесла Менцелю так звана «Фрідріхіана» про життя прусського короля Фрідріха Великого, який правив напри-кінці XVIII ст. З науковою достовірністю художник