Мікенські стінні розписи за сюжетом нагадують крітські. Художники малювали побутові сцени, акробатичні ігри з биками, виїзди дівчат на ко-лісницях, полювання на кабанів.

У розкопаних археологами шахтових гробницях Мікен знайдено багато виробів прикладного мистецтва. Посмертні маски, наприклад, так звана „Маска Агамемнона, золоті діадеми, чаші, бронзові мечі — справжні шедеври. Сюжети рельєфів відтворюють сцени побуту, на одному бачимо приручення диких биків.

Падіння ранніх рабовласницьких держав Пелопоннеса (бл. 1200 р. до н. е.) завершило історію егейських цивілізацій. Але їхня культура мала великий вплив на становлення і формування ранньогрецької культури, яка значною мірою увібрала традиції кріто-мікенського мистецтва.

МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Художню культуру Стародавньої Греції та Риму прийнято називати Дотичною. Термін «античний» походить від латинського слова «antiqus», що означає давній. Цей термін з'явився в епоху Відродження, коли грецька спадщина була своєрідним мистецьким зразком. Взагалі ж художники, письменники, філософи усіх часів і народів зверталися до античного мистецтва, як до джерела натхнення. Карл Маркс вважав, що давньогрецьке мистецтво й епос у певному відношенні зберігають значення норми і недосяжного зразка. Мистецтво античної Греції з великою глибиною і повнотою показало красу людини. Воно прагнуло до розкриття головних проблем через образ людини.

Історія античного мистецтва відповідно до загально історичної періоди-зації поділяється на чотири періоди.

Найбільш ранній — так звана гомерівська Греція, або протоархаїка (XI—VIII ст. до н. е.) — це період розпаду докласового й зародження класового суспільства, а також виникнення міфів і перших пам'яток ранньогрецького мистецтва.

Наступний етап — архаїка (VII—VI ст. до н. е.), період становлення ранньорабовласиицького міста-поліса. Для цього часу характерним в роз-виток таких видів мистецтва, як архітектура, скульптура і художнє ре-месло.

Мистецтво класики (V—IV ст. до н. е.) — мистецтво періоду розквіту рабовласницького суспільства. Грецька культура цього часу характеризу-ється надзвичайно високим розвитком науки, образотворчого мистецтва, архітектури, літератури, зокрема драми й поезії.

Високого рівня розвитку досягла антична філософія, найвидатніші представники якої — Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель. Багато від-криттів зроблено в галузі математики, механіки, астрономії. Яскраві сто-рінки в розвиток світової літератури вписали античні письменники — Сапфо, Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан та багато інших.

Поступово в результаті кризи рабовласницького суспільства мистецтво класики переживає занепад. В епоху еллінізму (III—І ст. до н. е.), позна-чену дальшим загостренням класових суперечностей, виникають великі імперії, які з часом увійшли до складу Римської держави. Мистецтво еллі-нізму відзначається увагою до людських почуттів і переживань. Саме в цей час, точніше в епоху пізнього еллінізму, було створено велику кількість портретних і жанрових скульптурних пам'ятників.

Розвиток землеробства, ремесел і торгівлі в Елладі прискорив класове розшарування грецького суспільства і зумовив виникнення грецьких міст-держав — полісів. Полісна система передбачала захист інтересів не тільки рабовласників, а й усіх вільних громадян. Найважливіші питання життя міста вирішувалися на спільних зборах. Участь у громадському житті для грека була почесним обов'язком. Особисті інтереси в свідомості давніх еллі-нів були невід'ємними від державних, колективних.

У Греції особлива увага приділялася фізичному загартуванню людини. Ідея фізично досконалого громадянина, безстрашного захисника вітчизни живила, збагачувала мистецтво, надавала йому громадянського харак-теру.

Античне мистецтво було глибоко пов'язане з міфологічними уявлення-ми давніх еллінів з поетичним світом легенд і казок. У міфах своєрідно відображалися знання та уявлення греків про реальну дійсність. Міфоло-гія була улюбленою темою для античних митців, захоплювала їх, допома-гала висловити певні суспільні ідеали. Досвід античного мистецтва, традиції античних художників живили і наснажували наступні покоління митців. По шляху розвитку античного мистецтва, його великих гуманістичних ідеалів йшли реалістичні майстри.

МИСТЕЦТВО ГОМЕРІВСЬКОЇ ГРЕЦІЇ

Гомерівський період збігається із зародженням рабовласницького суспільства. У гомерівський період розвивалися деякі ремесла, пов'язані головним чином із землеробством.

Образотворче мистецтво знаходилося на ранній стадії розвитку.

В архітектурі давньогрецьких храмів цього періоду використовувалися особливості мікенських палацових композицій — прямокутний зал з вог-нищем у центрі, названий мегароном, стіни (пронаос), що мали вихідний портик з двома колонами. Грецькі майстри багато в чому запозичили досвід мікенських архітекторів, бо архітектура гомерівського періоду тільки фор-мувалася.

Відносно більшого розвитку набула кераміка. Найкраще збереглися виконані на гончарному колі вази «геометричного стилю», суцільно вкриті геометричним орнаментом або прикрашені рядом кільцевих поясів угорі. Орнамент наносився коричневою фарбою на жовтуватий фон. Яскраво виявився геометричний стиль у так званих дипілонських вазах, знайдених в Афінах поблизу Дипілонських воріт. Деякі з них досягали зросту люди-ни. Орнаментальні мотиви дипілонських ваз іноді поєднуються із сюжет-ними сценами, які зображають змагання на колісницях, погребальні обря-ди, кораблі на морі тощо.

Особливим попитом у той час користувалися статуетки з випаленої гли-ви — терракоти. Вони були ще примітивної, геометризованої форми, проте в деяких з них, наприклад в статуетці «Селянин з плугом», відчутне нама-гання до правдивого відтворення світу.

Виготовлялись також статуетки бронзові або із слонової кістки. Вони кали мотивний характер: їх приносили в святилище, коли зверталися до бога з певним проханням.

У гомерівський період спостерігаються перші пам'ятники гліптики — мистецтва різьблення на камені — печатки, амулети, прикраси.

МИСТЕЦТВО ГРЕЦЬКОЇ АРХАЇКИ

Значні успіхи в розвитку мистецтва припадають на період архаїки. Це був час формування рабовласницьких відносин, розвитку торгівлі й