Про значні досягнення французької скульптури свідчить творчість Арістіда Майоля (1861—1944). Його статуї «Середземне море», «Ніч», , пам'ятник О. Бланкі відзначаються спокійною архітектонікою, виражають глибокі людські ідеї. Уявлення Майоля про прекрасне пов'язано з прослав-ленням людського тіла, здоров'я, фізичної досконалості. Статуї скульптора «Помона», «Флора», «Іль-де-Франс» відображають його захоплення твор-чою енергією, духовною силою народу.

До видатних французьких скульпторів XX ст. слід віднести також Ш. Деспіо (1874—1945), Ж. Бернара (1866—1931), П. Ніклоса (1879—1958).

Велику роль у французькому мистецтві відіграє графіка. Паралельно з естампом, плакатом, книжковою ілюстрацією розвиваються газетно-жур-нальна карикатура, сатира. Традиції французької політичної графіки, по-літичних аркушів революції 1789—1794 рр., а також Дом'є, Стейлена гідно продовжили Ж. Еффель, Камба, Л. Мітельбер.

МИСТЕЦТВО НІМЕЧЧИНИ

Інтенсивний розвиток капіталізму вивів Німеччину в ряд великих імпе-ріалістичних держав. Пруська вояччина спрямувала країну на шлях мілі-таризації і боротьби за новий поділ світу. Прогресивне мистецтво цієї країни, на відміну від буржуазного, додержуючи принципів реалізму, ви-ступило проти класових ворогів трудящих.

Широкий розмах архітектури, спричинений концентрацією виробни-цтва, був властивий більшості капіталістичних країн, в тому числі й Німеччині. Одним з найвидатніших архітекторів був Вальтер Гропіус (1883—1969). Проекти Гропіуса — фабрика «Фагусверк» (1911), будинок у Кельні (1914), редакція «Чікаго Трібюн» (1924), корпус Баухауза в Дессау (1926) — сприяли формуванню засад нової архітектури.

У 1919 р. він організував у Веймарі так званий Баухаз — науково-до-слідний інститут, який водночас був художньо-промисловим навчальним закладом. Принципи художнього синтезу, єдності мистецтва й техніки усе це визначило програму Баухауза і вплинуло на систему виховання архітекторів і художників-конструкторів. У цьому закладі сформувалися основні творчі принципи функціоналізму в архітектурі. У 1933 р. Баухауз був ліквідований нацистами.

Кете Кольвіц, Ернст Бардах — прогресивні митці Німеччини стають виразниками ідеалів трудового народу.

К. Кольвіц (1867—1945) — одна із зачинателів сучасної демократичної графіки. Вона з перших кроків у мистецтві порушувала важливі соціально-політичні теми. Протягом 1893—1896 рр. художниця створила серію графічних композицій «Повстання ткачів», які принесли їй сві-тову славу.

Вірна духові часу, Кольвіц знаходить для своєї тематики гостре соці-ально-спрямоване звучання, її улюблений герой — пролетарці, свідомість якого зростає в ході революційних битв.

З великою симпатією й любов'ю художниця ставилася до Радянського Союзу. Вона взяла активну участь в інтернаціональному поході солідарно-сті прогресивної інтелігенції світу з народами Росії, її хвилювали трудно-щі, які переживала молода Республіка Рад. Це знайшло відображення в та-ких творах, як «Допоможіть Росії!», «Хліба!», «Станемо на захист Радян-ського Союзу!».

1934 р. вона почала працювати над циклом літографій «Смерть», де розповіла про трагедію Німеччини, яка перебувала під владою гітлерів-ців, про соціальну несправедливість. Художниці належить багато автопорт-ретів. Людина-мислитель — така головна ідея більшості її творів. Кете Кольвіц постає в них великим реалістом і гуманістом.

В умовах кризи капіталізму, на початку XX ст. виник новий напрям — експресіонізм. Суб'єктивний світ художника експресіонізм проголосив єди-ною, реальністю, а вираження його — головною метою мистецтва. Ідеї відчаю, хворобливого суб'єктивізму у період загострених протиріч епохи, були властиві буржуазній інтелігенції взагалі. У мистецтві ж вони набули рис гротеску, виявилися в настроях безнадії. Вплив експресіонізму позна-чився на творчості таких великих майстрів, як О. Дікс (1891—1969), Г. Гросс (1893—1959), що різко виступали проти буржуазної облудної «цивілізації». Особливо цілеспрямованою була графіка, що перебувала в крайній опозиції до суспільства експлуататорів.

Ернст Барлах (1870—1938) був видатним графіком і скульптором. Ве-ликий вплив на формування світогляду митця мало перебування його в Ро-сії у 1906—1908рр.

«Пам'ятник полеглим» (1931), виконаний для Магдебурзького собору, зображав шість алегоричних постатей жертв війни довкола хреста. Його характеризує простота форми, переконливість конструктивної композиції. Пластичне трактування образів спрямоване на розкриття глибокої ідеї. Звідси прагнення до відображення внутрішнього стану людини. Драматиз-мом вражають усі шість образів: жінка із стисненими кулаками і хусткою, що спадає на обличчя і повністю його закриває, солдати в касках.

Велика роль у розвитку реалістичних засад мистецтва Німеччини нале-жить художникам Георгу Кольбе (1877—1947), Гансу та Леї Грундінг, О. Нагелю, які своєю творчістю боролися з фашизмом.

Після розгрому гітлерівців розвиток мистецтва Німеччини пішов у двох напрямах: розвивалися традиції демократичної прогресивної культури й формалістичні напрями. Особливо це виявилося після 1949 р., коли утво-рилися дві німецькі держави.

МИСТЕЦТВО ІТАЛІЇ

Італія була однією з найменш розвинених в економічному відношенні імперіалістичних держав Європи. Тут виник і вперше прийшов до влади фашизм — знаряддя монополістичного капіталу,— який проіснував понад двадцять років. Незважаючи на такі складні умови, Італія досягла певних успіхів у галузі культури.

Прогресивні тенденції архітектури були пов'язані з ідеями нового ра-ціонального зодчества, де художні й функціональні якості становлять одне ціле. Ім'я П'єра Луїджі Нерві (нар. 1891), автора Малого палацу спорту в Римі (1957), Палацу праці в Туріні (1961) та багатьох інших споруд відоме в усьому світі. Він винайшов й естетично осмислив новий будівель-ний матеріал — армований цемент, що відкрило широкі можливості для організації архітектурного середовища.

Багато корисного для розвитку італійської архітектури зробив Джіо Понті (нар. 1891). Разом з Нерві він брав участь у будівництві хмарочоса фірми Піреллі в Мілані. Понті успішно поєднував працю архітектора (керував міланськими проектними організаціями) з твор-чістю в галузі монументального живопису (фрески Падуанського уні-верситету) і