Одним з найбільш відомих скульпторів того часу був Мірон з Елевтер, який працював в Афінах наприкінці другої і на початку третьої чверті 5 ст. до н. е. До наших днів дійшли тільки римські копії його творів.

Широку популярність здобув «Дискобол» Мірона. Цій статуї присвячено багато поетичних рядків. Спортсмен, зображений скульптором, приго-тувався кинути диск. Тіло юнака напівзігнуте, ще мить — і воно пружно випростається, і диск злетить у повітря. Автор бездоганно передає анато-мію людського тіла, підкреслює фізичну й духовну красу атлета.

Мірону належить також скульптурна група «Афіна та Марсій», яка стояла на Акрополі. За міфом, богиня Афіна винайшла флейту. Але, коли вона заграла на ній, інші богині почали з неї насміхатися. Схилившись над водою, Афіна побачила, як під час гри спотворюється її обличчя. Богиня викинула і прокляла флейту. Лісовий демон — силен Марсій, зачарований звуками флейти, кинувся, щоб підняти інструмент. У ту мить Афіна озир-нулася, гнівом спалахнуло її лице, Марсій із страхом відсахнувся.

У цій скульптурній групі Мірон об'єднує два протилежні характери. Владним жестом Афіна зупиняє Марсія. Образ сповнений життєвості, правдивості.

Досконала і струнка постать Афіни; владність її жестів поєднується з невимовною грацією рухів. У скульптурі «Афіна і Марсій» сміливо роз-в'язано складний конфлікт двох характерів.

В епоху високої класики (450—410 р. до н. е.), при правлінні Перікла (444—429 р. до н. е.), був створений новий ансамбль афінського акрополя. Залишки афінської святині, яку зруйнували перси, довго лежали, нагадую-чи жителям міста про підступного ворога. Відновити Акрополь стало для жителів Афін справою честі.

Керівником усіх художніх робіт на Акрополі був геніальний скульптор Фідій. Під його керівництвом працювала ціла когорта архітекторів і скульпторів. З ім'ям Фідія пов'язана перебудова ансамбля, який мав вті-лити ідею загальноеллінського центру, а також закріпити провідну полі-тичну роль Афін. Афінський Акрополь — яскраве свідчення синтезу архі-тектури й скульптури. Побачити усю велич, красу і досконалість ансамбля ножна лише поступово наближаючись до нього.

Парадний хід до Акрополя відкривали грандіозні Пропілеї, які спору-див зодчий Мнесікл. На свято Великих Панафіней (воно відзначалося кожні чотири роки) сюди при сході сонця прямувала урочиста процесія. Могутні дорійські колони наче віддаляли Акрополь від Афін. Першим при підході до Пропілен був маленький храм Піки Аптерос, витриманий в іонійському стилі. Автор пам'ятника Калістрат. Храм збудовано на високій скелі, тому його форми виразно читаються на фоні неба. За дорій-ськими Пропілеями, посередині центральної площі Акрополя стояла брон-зова статуя Афіни роботи Фідія. Дев'ятиметрову фігуру покровительки Афін можна було бачити з усіх кінців міста. Грізна богиня правою рукою спиралася на спис, а лівою тримала щит.

Праворуч здіймався Парфенон — один з найдосконаліших храмів в іс-торії світової архітектури. У побудові Парфенона архітектори Іктін і Калістрат посягли дивовижної гармонії пропорцій. Увесь храм побудований з благородного пентелійського мармуру. Сині, червоні, золоті кольори під-креслювали важливі конструктивні деталі споруди.

Усередині Парфенон був розділений на дві частини. В головній, схід-ній — стояла статуя Афіни, виконана Фідієм в хрисоелефантинній техніці (дерев'яний каркас був покритий пластинками із золота й слонової кіст-ки). Висота статуї 12 м. Богиня була зображена на весь зріст, у дорогому одязі, у руці вона тримала фігуру Ніки — символ Перемоги, а другою спиралася на щит, біля якого згорнулася змія — символ мудрості. Круглий щит богині прикрашали рельєфи.

У другій частині Парфенона, так званому «приміщенні для дів», юні афінянки ткали священний одяг для богині. Тут зберігалися скарбниця Афінського Союзу й важливі державні документи.

Фідій був одним з найвидатніших грецьких скульпторів. Він народився між 500 і 480 роками до н. е., вчився у пелопоннеського майстра Агелада. За переказом, у Агелада проходили науку Мірон і Поліклет. Фідій добре оволодів знаннями натури. В його величних скульптурах з найбільшою повнотою виявився дух високої класики. Особливо це відчутно в скульп-турних композиціях і рельєфах, які прикрашали Парфенон. У центрі скульптурних груп на фронтонах була Афіна. На західному фронтоні зо-бражено суперечку Афіни й Посейдона за панування над Аттікою: від удару тризуба Посейдона забило джерело морської води, від удару списа Афіни виросло оливкове дерево. Володаркою Аттіки стала богиня. На го-ловному, східному фронтоні — зображення народження богині з голови Зевса.

Фронтонні зображення, як і інші скульптури, славили рідне місто, його богів-покровителів. На численних рельєфних квадратних плитах — мето-пах, ми бачимо різноманітні сцени: боротьбу богів і гігантів, битву греків з амазонками, лапіфів з кентаврами.

Особливою красою, єдністю й продуманістю композиції відзначаються рельєфи фриза Парфенона завдовжки 160 м, що зображував святкову про-цесію афінських громадян. Автори життєво передали різні моменти руху юнаків і вершників, дівчат у пишному вбранні, служителів з жертовними «заринами, старійшин міста, олімпійських богів.

Навіть тепер, напівзруйнований, позбавлений скульптурного оздоблен-ня Парфенон підкоряє серця глядачів дивною гармонією пропорцій, емо-ційною піднесеністю і життєвою переконливістю.

Згодом, після смерті Фідія, в ансамблі акрополя з'явився ще один неве-ликий храм, присвячений Афіні, Посейдону і міфічному царю Ерехтею — Ерехтейон. Автор будови не відомий. Ерехтейон відбивав витончені смаки кінця V ст. до н. е. В ньому зберігалися святині міста. Храм стояв там, де, за легендою, колись сперечалися Посейдон з Афіною.

Нерівний рельєф місцевості визначив особливості планування храму: його східна половина на 3