На початковій стадії цього етапу, імпровізуючи невеликі мелодії з певним характером або мелодизуючи яскравий по образному вираженню текст, діти інтуїтивно "відбирають" такі засоби музичної виразності, які найбільше підходять для передачі характеру емоційного образу. Наприклад, завдання на мелодизацію словосполучення "сходить сонце" може наштовхнути дітей на створення плавної по характеру мелодії, переважно з поступовим рухом мелодії. А вокалізація слів "сильний вітер" настроює дітей на активну, часто з пунктирним ритмом, в помірному темпі стрибкоподібну мелодію.

Протилежне за характером словосполучення "легенький вітерець” настроює дітей на спокійний рух мелодії, що виконується прийомом легато на піаніно.

На прикладах дитячих імпровізацій ми знайомили дітей з основними музичними поняттями, вибираючи найбільш характерні та доступні для аналізу елементарні засоби музичної виразності. Наприклад, в імпровізаціях на слова "Сходить сонце" ми звертали увагу дітей на висхідний рух мелодії, помірний чи повільний темп, динамічний відтінок піано, штрих легато, що виявляється найбільш характерним для більшості дитячих імпровізацій. На матеріалі словосполучення "Сонечко заходить" увагу дітей ми привертали на низхідний рух мелодії, поступовість і плавність її характеру. Цей метод допомагає відносно самостійному набуттю музичних знань учнями в процесі осмислення інтуїтивно знайдених засобів музичної виразності.

Беручи за основу емоційно природу ладу, ми знайомили дітей з мажорним і мінорним ладами через вокально-імпровізаційне вирішення емоційно-образних ситуацій , як найбільш природного виявлення емоційного відгуку дитини.

В процесі вокальної імпровізації святкову і радісну ситуацію діти втілювали частіше в мажорі, а сумну - в мінорі. Ми знайомили дітей, в процесі проведення однотемних занять з характерним звучанням цих ладів, звертали увагу учнів на внутрішній зв’язок настрою та ладового забарвлення.

Шляхом захоплюючої гри - мандрівки в формі концерту ми знайомили дітей із народним мистецтвом різних країн. Поява глобуса на уроці означало наступну музичну мандрівку. Засобом слухової та жарової ілюстрації, читання віршів і загадок, ми викликали у дітей "ефект присутності: " в цій країні за допомогою яскравих асоціацій та комбінуючого уявлення.

На нашу думку, гра в "мандри" знайомить дітей з народною музичною культурою країн світу і, тим самим, створює гру для більш осмисленого сприйняття програмної класичної музики цього народу. Гра в "мандри по музичній планеті" активізує сприйняття та імпровізаційну здібність учнів. Ми вважаємо, що запитально-стверждувальна імпровізація є стимулюючім початком, так як в запитанні закладені характерні інтонації, ритмічні групування та колоритні особливості народної музики. В процесі ігрової ситуації "мандри по музичній планеті", ми звертали увагу дітей на характерні стильові особливості та жанрову різноманітність музики різних народів.

Починаючи із запитально-стверджуючої імпровізації в процесі спільної діяльності, учні самостійно імпровізують в певному жанрі і все це проходить в ігровій діяльності.

Наприклад, ситуація "день народження": діти приходять до товариша і співають маршові пісні, потім кожен виконує - пісню - подарунок", а пізніше танцюють та імпровізують мелодію танцю за бажанням іменинника. Аналогічні ситуації рольових ігор ми пропонували учням і вони самостійно продумували їх. В цьому, ми вважаємо, проявляється творче став-лення вчителя та можливість варіативності завдань.

В процесі оволодіння та осмислення жанрової та колоритної різноманітності музичної мови учні зустрічаються з більш складними по побудові музичними формами. Виходячи з цього, появляється необхідність ознайомлення дітей із більш складними музичними будовами та поліфонічним викладом музичної думки. Оволодіння прийомом варіювання, на нашу думку, дає можливість познайомити дітей з дво- та три-частинними формами, варіацією та формою рондо.

От, наприклад, як реалізувалось це завдання під час прослуховування твору " К Элизе".

Завдання учнів: визначити, з кількох частин складається твір, який у них характер. Ми запропонували учням підібрати до кожної частини колір, який би характеризував музику даних частин і намалювати відповідні малюнки.

Ми отримали роботи, де учні навіть пронумерували кожну частину і зобразили кожну окремими різнохарактерними малюнками.

Наприклад, І частина - зображене рожеве кошеня, яке усміхається, окреслене рожевими плавними лініями.

ІІ частина - зображені два сонечка жовтого кольору. Це все поки що ніжна музика, але вже яскрава, виразна.

ІІІ частина - зображена зеленим кольором. Дитина намалювала прості загострені лінії з різкими перепадами, ніби відобразила рух мелодії.

Другий приклад:

І частина - ніжні рожеві бутони троянд.

ІІ частина - метелик виконаний у жовтих, оранжевих, рожевих фарбах, який піднімається високо над землею.

ІІІ частина - темно-синя хмара, з якої накрапає дощ із голубих крапель.

Були малюнки, які складали одне ціле, цілісну картину. От, наприклад, дівчинка намалювала пейзаж. Пояснення дитини: слухаючи першу частину я зобразила сонечко, птахів, що летять над землею, величні гори - це все навіває спокій і є заднім планом малюнку. Це нібито загальна картина, на якій потім будуть розгортатися нові події, з’являтися і діяти нові образи. Слухаючи другу частину я намалювала дерева і кущі, між ними прогулюється дівчинка. Прослухавши третю частину я зобразила неспокійну бурхливу річку.

Таким чином, діти ознайомлюються із формами, будовою музичних творів. У них формується уявлення про те, що частини, які складають твір, не є якимось самостійним, відокремленим твором, вони в поєднанні створюють єдину картину, породжують у дітей певний музичний образ, який розвивається в усіх частинах. Завдання такого типу є творчим, адже активізують дитячу пам’ять, мислення, уявлення, фантазію. Школярі самостійно приходять до висновку про будову і форму твору, про правила поєднання частин, про контрастність частин.

Ми можемо запропонувати приблизну схему початкового аналізу дитячих імпровізацій:

1) визначення характеру емоційного образу, відповідність із образною структурою віршованого тексту;

2) визначення метру і ритму;

3) виявлення інтонаційного руху і його варіантів порівняння інтонації