Реферат на тему:

Основні типи композиційних побудов у традиційних українських хороводах та їх класифікаціях

Переважно хороводи однофігурні, тобто якийсь малюнок (чи фігура) повторюється кілька раз. Цей прийом традиційний і закономірні у народному хореографічному мисленні. Деталі малюнка, готуючись у ритмічній послідовності, об’єднуються у загальну побудову (наприклад, вихід пар у ворота).

Заключові хороводи. Серед найдавніших хороводів однофігурові будуються за принципом однієї лінії, ланцюжка. Оскільки вони не пов'язані єдиною композиційною схемою, в них може брати участь необмежене число людей. Приміром, у хороводі "Ой Галочко, Галочко" чим довший ряд, тим святковішим, ефектнішим буде виконання. Дві дівчини ведуть ключ. І, коли проспівають їхні імена, вони, відходячи назад, пропускають усіх у ворітця. Потім хоровод починають спочатку, і ворітця утворюють наступні дві дівчини.

Одноключові хороводи (найчастіше, якщо в іграх беруть участь парубки) інколи ускладнюють. Скажімо, якщо ключ проходить у ворітця, учасники можуть запитати: "Дерево, чи каміння”, “Зозуля, чи качка” тощо. Залежно від відповіді вони стають у ту чи іншу лінію. Поступово, так би мовити, горизонтальний ключ перетворюється, на два вертикальні, розташовані один навпроти одного. Часом хоровод закінчується грою: два ключі перетягують один одного.

Двоключові хороводи. Хороводна гра "А ми просо сіяли", про яку йшлося раніше, - взірець двоключового хороводу. V такому ж композиційному плані будуються: "Мак", "Льон", "Сваха". Зокрема в останньому хороводі також маємо два ключі - жіночий та чоловічий.

Різновидом двоключових хороводів можна вважати двоключові хороводи з солістами, принципи побудови яких подібні до попередніх, але тут збільшується питома вага ілюстративної гри, пантоміми та хореографії.

У хороводі "Кицька" учасники першого ключа ставлять запитання, а "кицька" разом з другим ключем дають відповідь, ілюструючи їх відповідними рухами.

"Воротарі". Цей тип хороводів має кілька варіантів. Одноключові вертикальні "воротарі". Це, по суті, одноключові хороводи, але з доповненням ворітець як композиційного елемента. У цих варіантах затримують останню дівчину, яка повинна сказати, кого вона любить. У хороводі "Королі, королі" затримують одразу двох дівчат. Вони приєднуються до всіх, і хоровод поступово трансформується у двоключовий.

Двоключові горизонтальні "воротарі". У хороводі "Бон, хлопці, еон" виконавці стають у горизонтальному ключі одне за одним. У ворітця, створені першою парою, проходять обидва ключі. Пройшовши ворітця, пара за парою підносять руки вгору, стаючи таким чином перед першою парою. Так утворюється безперервний рух. Цей хоровод інколи ускладнюють, поєднуючи з тією чи іншою народною грою.

У хороводі "Довга лоза" інший принцип побудови: дві дівчини утворюють ворітця, стаючи обличчям до двох ключів. Учасники під музику пробігають ворітця. Воротарі (ведучі) залишаються в кінці ключів, а останні ключові стають ведучими

Надзвичайно оригінальні хороводи типу "Жучок". Дівчата та хлопці (або самі дівчата) стоять одне навпроти одного: кожен виконавець випростовує поперед себе ліву руку, обхоплює її у зап'ясті своєю правою, а лівою обхоплює зап'ястя правої руки партнера-візаві. На руки висаджується маленька дівчинка-Підліток (чи хлопчик-підліток), яка йде по руках, просуваючись уперед.

Прямуючи лінією за хороводом (горизонтальна чи вертикальна побудова, півколо) простим кроком або доріжкою, виконавці утворюють безперервний ланцюжок. Пара, по руках якої пройшов "жучок", біжить наперед і знову стає в ключ.

За таким же принципом будує-, ься цілий ряд хороводів, які ще мають назау "Джудж".

Наступний тип хороводів "Плетениці". Учасники таких хороводів дівчата або діти. Якщо на гуляння зібралося багато молоді, то утворюються кілька ключів, кожен з своєю провідницею (як правило, в кожному по 12-16 дівчат).

Розглянемо найхарактернішу композиційну побудову цього типу. Побравшись за руки і опустивши їх униз, дівчата йдуть простим кроком за хороводницею (провідницею) - вона у цьому танці стоїть останньою - і проходять у ворітця, утворені двома дівчатами. Поступово, такт за тактом, "заплітає!" тин. "Заплетені" дівчата повертаються на 90° праворуч, стоячи на місці. Заплітаючи тин. вони не знімають своєї лівої руки з правого плеча, на якому, до речі, лежить права рука дівчини котра стоїть позаду. Виконуючи ці перебудови, дівчата підспівують.

Таким чином, наприкінці першої частини хороводу "заплітання плетениці" - хороводішця знову опиняється п кінці ключа. Друга частина - тип "розплітається". Дівчина - хороводниця, не відпускаючи лівої руки дівчини, яка стоїть позаду неї, переводить свою праву руку переч голову, опускаючи руки донизу. Дівчата стають у вихідне положення, простою доріжкою обертаючись на 90° праворуч. На наступний такт обертається друга дівчина і т.д.

Якщо виконавців у ключі набирається багато, то "завивати" плетеницю можуть дві хороводити, починаючи зсередини, як, скажімо, у хороводі "Питається мати дочки". Тут хороводниці стають у центр ключа . Потім дівчата "розпивають огірочки" способом, про який йшлося втне.

Хороводи типу "В'юнок". Побудови типу "в'юнок" використовуються також у хороводних іграх . Так, у Ірі "Горішок" дівчата ,які стоячі, на кінцях ключів, пробігаю п, в'юнком до центра, співаючи:

Ой котиться горішок крізь ручки.

Ой ловіть си, дівочки, за ручки!

Гей, ловіть си чотири, чотири,

Щоби вам си легіт женили!

Потім ведучі можуть вести двоклюмовий хоровод або, знову утворюючи один ключ, продовжувати гру спочатку.

У хороводній грі "Воробей" відбувається діалог між "матір'ю" та "дочкою".

Хороводи типу "Кривий танець" мають одну з найпоширеніших композиційних структур, що будується за принципом різноманітних лабіріштиих ходів. Усі ходи "намережуються" навколо дівчат та дітей, які сидять на різних відстанях та у різних напрямках одне від одного . На узліссі "Кривий танець" водять між берізок та молодих сосен . "Кривий танець" - один з улюблених і виконується молоддю майже па кожному