культура вивчається як сукупність моральних і матеріаль-них цінностей;

культура розглядається як специфічний прояв ціннісного ста-влення індивіда до всесвіту і сфер людської діяльності (естетичний компонент);

культура вважається сферою самореалізації індивіда як суб'єкта культурно-історичного процесу.

Оскільки культура є складовою будь-якої суспільної праці, то її можна сприймати як:

міру суспільного прогресу;

ступінь втілення гуманістичних цілей;

особливу форму поєднання багатства, нагромадженого в минулому, і цінностей сьогодення.

Засаднича ідея соціологічного вивчення культури полягає у визначенні її місця і функцій у життєдіяльності індивіда, окремих спільнот, суспільства, у суспільних перетвореннях.

Як уже зазначалося, поняття культури так само широке, як і поняття суспільства, бо культурне пронизує суспільне в усіх його формах і протягом усієї історії людства. У всіх сферах соціуму є обов'язковою наявність компонентів культури, а отже, культура є надзвичайно різноманітною.

Соціальна сутність культури

Термін «культура» використовується соціологією в різних аспектах. У широкому розумінні термін «культура» вживаєть-ся на позначення системи взаємодії (методи, форми, взірці, за-соби, орієнтири) окремих людей, соціальних груп, суспільства в цілому із середовищем існування (природним і соціальним), яку вони генетично не успадковують, а створюють у соціаль-ному житті, засвоюють як досвід попередніх поколінь і вико-ристовують для підтримки певних структур соціальної діяль-ності.

У вузькому розумінні культура — це система цінностей, пе-реконань, зразків та норм поведінки, визнаних певною людиною, соціальною групою, суспільством. Останнє визначення не супе-речить попередньому, а доповнює його, бо культурою є не самі норми, цінності, а саме норми й цінності як засоби, що забезпе-чують підтримку соціальної діяльності, її розвиток. Як стверджує М. Вебер, у цінностях у концентрованому ви-гляді відбивається сенс культури (не в результатах творчої діяль-ності, навіть не в її процесі, а саме в цінностях).

М. Лапін гадає, що система цінностей утворює внутрішній стрижень культури, моральну квінтесенцію потреб і інтересів ін-дивіда і соціальних спільнот. Культура у свою чергу справляє зворотний вплив на соціальні інтереси і потреби, стаючи одним з найважливіших мотиваторів соціальної дії, поведінки індивідів.

Учені виокремлюють такі три складові предмета вивчення со-ціології культури:

суспільство як соціокультурна система (рівень сукупної людини) і субкультури спільнот, що належать до неї;

культура соціальної організації (уся сукупність організацій, в яких діє сукупний працівник);

культура людини-індивіда, що включає такі сфери, як наука, мистецтво, освіта й виховання.

Для більш чіткого окреслення предмета вивчення соціології культури, потрібно визначитися із соціальними функціями, що їх виконує культура. Зі сказаного раніше випливає, що культура самодетермінується знаннями, цінностями, нормами і взірцями як основними соціальними утвореннями, що орієнтують людину в її поведінці, діяльності, взаємодії з іншими людьми. За Я. Щепанським, взірець — це культурне утворення, що визначає, як індивід має реагувати на ситуацію, важливу для нього самого та інших членів групи, щоб поводитися відповідно до очікувань і не потра-пити в конфлікт. Орієнтуюча засада культури є водночас упоряд-ковуючою, організуючою засадою, бо будь-яка організація намага-ється звільнитися від хаосу, підвищуючи тим самим ефективність людської діяльності й поведінки. Отже, основною функцією куль-тури на рівні суспільства є забезпечення взаєморозуміння людей на основі спільних цінностей і пропонування ефективних способів організації множини соціальних взаємодій (діяльності, поведінки).

На рівні соціальної організації головна функція культури — підвищення ефективності діяльності, трудової поведінки людей у межах організації.

На рівні індивіда основною функцією культури є уникнення су-перечностей і забезпечення соціалізації особистості, залучення її за допомогою відповідних механізмів до цінностей, знань, норм, соці-альних взірців поведінки, що є актуальними на даний момент.

Культура своїми механізмами встановлює цінності та їх основ-ні критерії. Такі цінності зв'язані з культурною орієнтацією, ці-леспрямованістю дій людини. Вони стосуються уявлень, взірців поведінки, предметів культури, традицій у процесі особистого та групового вибору і є базовими елементами культури особистості, певної спільноти, суспільства.

Проте людина орієнтується на цінності та норми одночасно. Норми — це схвалені в суспільстві моделі відносин і поведінки людей у певних сферах діяльності й ситуаціях. За Н. Смелзером, норми — це правила поведінки, очікування та стандарти, що ре-гулюють взаємодії людей. Вони (разом із цінностями) як складові культури впливають на стиль поведінки індивідів, організацію різ-них видів соціальної діяльності і принципи їх оцінки, у чому й виявляється ціннісно-нормативне регулювання культури.

Культура як певна система ціннісних комплексів здатна бути регулятором індивідуальної та групової поведінки. Вивчаючи це питання, Е. Дюркгейм наголошував, що суспільство існує лише там, де є спільна система цінностей і норм, що її як загально-обов'язкову визнає більшість громадян, тобто уявлення про цін-ності та їх втілення в моральних відносинах є колективним.

Дещо інший підхід демонструє М. Вебер, який на перший план висуває не колективні уявлення, а ціннісні орієнтації особистості в системі соціальних дій, сенс, який соціальна дія має для її суб'єкта. Він додержувався думки, що типовими зразками орієнтацій у різних сферах життя є етичні вчення головних світових релігій.

Ідеї М. Вебера розвинули американський соціолог Т. Парсонс та його учні. Т. Парсонс розглядав культуру як у певний спосіб організовану систему цінностей, що відповідає потребам, без якої не можуть бути реалізовані соціальні дії; як комплекс ідеальних зразків (норм, традицій тощо), що обмежують і спрямовують ви-бір, надають йому сенсу. Культурні зв'язки відтворюють історич-ний досвід як цінність, котра засвоюється індивідом, стає здобут-ком його духовного світу і спрямовує його соціальні дії.

Через цінності культура спрямовує соціальні дії, поведінку людини, впливає на всі соціальні процеси в