суспільстві, виконує регулятивну функцію. Окрім того, культура зберігає і передає з минулого в сучасне, із сучасного в майбутнє соціальні цінності, людський досвід, врізці поведінки, тобто виконує трансляційну функцію. Разом з тим вона добирає з успадкованих складових елементів необхідні для розв'язання завдань наступних етапів розвитку суспільства, відбраковує морально застарілі й цим ви-конує селекційну функцію. Динаміка елементів певної культури, взаємодія її з іншими культурами сприяє оновленню соціальних цінностей та норм, їх прогресивним змінам, що є підґрунтям для реалізації інноваційної функції. Набуття й засвоєння культури є соціалізацією особистості людини. Саме опанування культури робить людину людиною, а отже, реалізує освітньо-виховну фун-кцію. Окрім того, саме культура допомагає спілкуватися людям, ліпше пізнавати один одного, ті соціальні явища і процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто виконує комунікативну й пі-знавальну функції.
Особливого значення нині набуває інтегративна функція, бо саме культурні заходи об'єднують людей, створюють умови для їхнього знайомства, ліпшого порозуміння. На думку Я. Шепанського, культура справляє надзвичайний вплив на життєдіяльність су-спільства через соціалізацію й формування особистості людини, створення й упровадження цінностей, формування взірців діяльнос-ті та поведінки, створення моделей інститутів та соціальних систем. У загальній соціалізації особистості, інтегруванні її в соціаль-не життя провідну роль відіграє соціалізація саме засобами куль-тури, що означає не тільки навчання розуміння культури, а й уміння жити у світі культури, володіти механізмами і засобами впливу на свою долю і на майбутнє суспільства.
Соціалізація — кумулятивний процес засвоєння людиною культури, соціальних ролей і норм, накопичення соціальних нави-чок, що починається з народження людини і закінчується лише зі смертю. Протягом усього життя людині доводиться, просуваючись соціальними та професійними щаблями, міняти соціальні ролі, свої погляди на життя, правила поведінки, смаки тощо. Завдяки соціа-лізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну, досягає соціальної зрілості, тобто інтерналізує (засвоює) соціальні цінності та взірці поведінки й адекватно виконує ролі дорослого члена суспільства.
Усе необхідне для соціалізації людини закладається в її генах, проте для реалізації цього процесу потрібні відповідні соціальні умови, належне соціальне середовище. Якщо такі не створюють-ся, потенційні можливості людини залишаються нереалізовани-ми, вона не може перетворитися з біологічної істоти на соціаль-ну. Прикладом цього є так звані феральні люди — істоти, що були виховані в ізоляції від нормального соціального середови-ща. Цей термін запровадив шведський учений Карл Лінней, а вперше життя людських дітей, вихованих дикими звірами, почав вивчати 1940 року американський соціолог Кингслі Девіс.
Феральні люди не можуть стати повноцінними членами суспіль-ства, бо процес соціалізації настав у них дуже пізно. Соціалізація має починатися в ранньому дитинстві, коли на 70% формується особистість людини. У дитячі роки закладаються підвалини соціалі-зації, а на наступних етапах життя вона тільки триває. Дитина, що потрапила в ізоляцію від інших людей, соціально гине, хоч доросла людина за такої ізоляції може соціально розвиватися ще успішніше. Отже, початок соціалізації та її продовження — це якісно різні етапи. Діти й дорослі перебувають на різних полюсах процесу соціалізації, і їх відрізняє опанування соціальних ролей.
Агентами соціалізації є як індивіди, так і установи, які відпо-відають за засвоєння культурних норм і соціальних ролей.
Оскільки соціалізація поділяється на первинну, що стосується безпосереднього оточення людини, і вторинну, що стосується опосередкованого чи формального оточення, то відповідно різня-ться й агенти.
Агенти первинної соціалізації — це такі, хто підтримує з лю-диною тісні особистісні стосунки (батьки, родичі, друзі). Агенти вторинної соціалізації зв'язані з людиною формально-діловими стосунками. Агенти первинної соціалізації справляють широкий, багатофункціональний вплив на особистість, вторинної — вико-нують лише одну-дві функції. Вторинними агентами можуть бу-ти як установи в цілому, так і окремі представники цих установ (лікар, учитель, міліціонер тощо). Сім'я — єдиний агент, який справляє вплив на людину протягом усього її життя.
У молодіжному віці (від 13 до 19—27 років) соціалізація на-буває активного характеру, але вона часто ускладнюється через невідповідність високого рівня прагнень і низького соціального статусу, суперечність між орієнтацією на самостійність і залеж-ністю від думки й поведінки однолітків.
Ролевий діапазон у молоді дуже обмежений, у неї менший об-сяг прав і обов'язків проти дорослих, і розв'язання проблем, які постають перед молоддю, уможливлюється переважно в зрілому віці, тобто йдеться про так зване ролеве безправ'я, або ролевий конфлікт. Соціологічним критерієм зрілого віку є економічна, по-літична й соціальна незалежність, яка полягає в тому, що людина сподівається лише на власні сили і не шукає підтримки в оточення.
Молода людина вважається самостійною, якщо вона може:
сама себе забезпечити засобами до існування;
розпоряджатися грошима незалежно від інших;
самостійно обирати спосіб життя;
проживати окремо від батьків.
У зрілому віці соціалізація є найбільш активною, бо саме в цей період засвоюється найбільша кількість соціальних ролей, остаточно визначаються права та обов'язки, потреби й засоби їх задоволення.
Завершується активний період соціалізації з виходом на пен-сію. У цей час людина втрачає свою основну роль — виробника матеріальних і моральних цінностей — і перетворюється на па-сивного споживача.
Літня людина так само безсила, беззахисна і нездатна до актив-них дій, як і дитина, але на відміну від дитини не є головним об'єктом турботи для інших членів сім'ї. Вихід на пенсію лишає особу можливості активного й вільного пошуку засобів до існу-вання, хоч люди похилого віку ще певний час можуть бути гід-ними партнерами чи конкурентами представникам інших соці-альних груп на ринку праці, у системі культури й освіти, веде-нні домашнього господарства, міжособистісному спілкуванні. Однак у всіх цих сферах їхня роль