стає мінімальною: на роботі літніх звільняють першими, а наймають останніми; у домаш-ньому господарстві їм залишають найпростіші функції (замітати підлогу, мити посуд), вирішення всіх принципових питань сі-мейного життя молоді люди залишають за собою. Між іншим, як це не парадоксально, у примітивних суспільствах старі люди є дуже шанованими, бо їх цінують як носіїв знань і життєвого досвіду. В індустріальному і постіндустріальному суспільствах — усе навпаки.
Перехід з фази зрілості у фазу старості супроводжується зву-женням соціального статусу, зниженням працездатності, зміною соціального оточення. Нова роль вимагає від літньої людини но-вого процесу адаптації, а біологічне старіння організму значно зменшує резерви такої адаптації. Через це виникає почуття не-впевненості й недоцільності власного існування.
Психологічний дискомфорт загострює й фізичні недуги.
Трагічність становища людей похилого віку в сучасному українському суспільстві посилюється ще й тим, що за своє довге трудове життя кожний з них дав суспільству незрівнянно більше ніж отримав нині від нього у вигляді мізерної пенсії.
Отже, вихід на пенсію породжує ще й відчуття соціальної не-повноцінності, матеріальної залежності від дітей, родичів, від благодійних «подачок», що морально принижує людину. Як-то кажуть, «стара людина — це ніби дерево, яке вже не цвістиме і не даватиме плодів, а тому нікому більше не потрібне». Тож, проб-леми, зв'язані із соціальним захистом літніх людей (як і інших знедолених соціальних груп), є також предметом вивчення соціо-логії і якоюсь мірою соціології культури.
Важливими функціями соціології культури є соціальна оцінка якісного становища суспільства через визначення місця даної країни у світовій культурі, а також здійснення соціологічного ви-міру культури, тобто окреслення реальних меж її існування в різ-них сферах соціуму, міри її впливу на всі складові суспільства.
З'ясування цих функцій дає змогу сформулювати чіткіше сам предмет соціології культури, закономірності й механізми функ-ціонування та розвитку культури як ознаки соціальної системи.
Соціологія культури досліджує місце й роль культури в суспіль-ній системі, культурну діяльність та культурний рівень різних соціальних груп, становище і функціонування соціальних інсти-тутів і організацій культури, різні форми поширення стійких со-ціальних відносин індивідів, груп, суспільства в цілому з приро-дним та соціальним оточенням, динаміку розвитку цих відносин, що дає змогу визначити рівень культури тих чи тих суб'єктів і робити висновки щодо їх прогресу або регресу.