Більш вишуканою була зачіска, що нагадувала гілку виногра-ду. При цьому пасма волосся скуйовджували в невеликі кульки, скріплюючи їх попелом, горіховою олією, додатково прикрашали мушлями, мідними пластинами, ґудзиками, пір'ям птахів.

Чоловіки племен туркана зверху на голові ліпили з глини корж і вставляли в нього пір'я страуса. Вони вважали, якщо на го-лові не буде цієї споруди, то вітер і сонце виб'ють із неї все, що ду-хи вклали. Щоб корж не зменшувався, до нього весь час додавали нові прошарки глини. Чоловіки також носили на кінці списа зроб-лені з дерева підголівники для збереження цієї дивної зачіски. Підголівники прикрашали різьбленням, малюнками, шкірою.

Цікавою була чоловіча зачіска африканського племені боран, яка нагадувала їжака. Змазане смолою, оформлене у вигляді голок волосся стирчало у різні боки. Посередині голови волосся було коротшим, з боків — довшим. Час від часу його підбивали дерев'яними паличками або гребенем, надаючи зачісці круглої форми. Поверх такої зачіски надівали тканину, формуючи її в чалму. В результаті утворювалася велика куля. Зустрічалися зачіски з горизонтальними та вертикальними проділами, підстриганням волосся, різноманітними малюнками.

Заможні люди носили зачіски з рівно підстриженого волосся, гладенькі, змазані глиною, жиром, прикрашені квітами, стрічка-ми, шнурами, гілками.

Незвичними були зачіски із застосуванням штучного волосся. Це високі, до 50 см, зачіски, що нагадували валик, їх прикраша-ли намистом, кольоровими нитками, порошком, додавали глину, сік трав. Особливо цінувалося чорно-блакитне пір'я райських" птахів.

В африканських племенах існували дивовижні обряди. Так, якщо чоловік готувався до шлюбу, він робив велику і круглу за-чіску, яку зверху прикрашав кошиком із гілок верби або льону. З цією зачіскою чоловік в очікуванні шлюбу перебував у лісі, після чого волосся стригли, а голову змазували жиром тварин.

Рис. 7.59. Прикраси африканців

У деяких племен волосся накручували на дерев'яні па-лички й укладали рядами. Зверху наносили сік трав, чер-вону глину, смолу, кізяки.

У зачісках африканських народів ще й досі побутує зви-чай єднання роду зачісками. Декілька родичів стригли во-лосся, яке складали у глиняний глечик. Робили суміш із піску, води, глини і зрізаного волос-ся. Потім ділили її на кілька частин, скачували в плоскі кор-жі й клали на маківку. Це був символ споріднення, що пе-редавався з покоління в поко-ління. Навіть якщо помирав батько, його глиняний символ належав старшому синові, який продовжував рід.

У деяких племен, крім гілок, шнурів і глини, що абстрактно прикрашали зачіску, робили форми, які нагадували гриву лева, гребінь півня, роги тварин, крила птахів. Ці споруди доповню-вали пір'ям страуса, бісером, мушлями, риб'ячими кістками, паличками, травою, кошиками з гілок верби. За формою вони нагадували кулі або конуси. У свята такі зачіски прикрашали пір'ям колібрі.

Найпопулярнішою африканською зачіскою була така: пасма волосся на маківці ховали під глиняною формою, а те, що зали-шалося поза формою, стригли.

Велику увагу африканці приділяли прикрасам, які доповню-вали зачіски, одяг, тіло. Чоловічі прикраси робили з мушель, камінців, шкаралупи яєць, глини, зубів тварин. Улюбленою при-красою чоловіків було намисто (рис. 7.59).

Жінки віддавали перевагу намисту, прикрасам із соломи та глини, металевим обручам, які прикрашали шию. Робили також прикраси з кісток риб і крокодилів, плодів рослин, бісеру.

Особливо популярним у народів Африки були амулети, яким надавали великого значення, вірили в їхню магічну силу. Амуле-ти носили на шнурку на шиї або на одязі.

Зустрічалися й дивовижні прикраси. Наприклад, воїни племе-ні банту прикрашали одяг великою кількістю дзвоників, на паль-ці рук і ніг надівали багато кілець. Жінки надівали на шию кільця, кількість яких із часом збільшувалася, на руках і ногах носили браслети у вигляді змій.

Жінки в Бенині носили прикраси з коралів та агата. Це були особливі прикраси, які вручали вожді племені, їх неможливо було губити, бо за це суворо карали.

Крім начіпних прикрас, у народів Африки велике значення ма-ло татуювання. Кожне плем'я мало свої малюнки, узори. Татую-ванню надавали великого значення, воно переходило з покоління в покоління. Це були справжні витвори мистецтва. Поступово зміст татуювання втрачався і залишалася тільки традиція розма-льовувати тіло. Процедура татуювання була дуже болісною. Май-стер брав гостру кістку або мушлю, малював нею узор на шкірі лю-дини, а потім засипав деревним вугіллям, кольоровим порошком.

Жінки розмальовували тіло червоною та жовтою фарбами. Використовували духмяні трави, олію, настоянки, якими для блиску змазували тіло.

Крім декоративних прикрас і косметики, африканці в свята користувалися головними уборами як доповненням до зачіски. Це були різноманітні тіари, що порушували природні пропорції своїми великими розмірами. Жінки скручували у вигадливі фор-ми шматки строкатих тканин і прикрашали ними голову. Носи-ли солом'яні капелюхи, головні убори з пір'ям.

Весільні зачіски прикрашали тонкими сріблястими сітками, які прикріплювали за допомогою гребінців. У Конго дівчата та жінки прикрашали зачіски широкою стрічкою. Волосся прихову-вали від стороннього ока під конусоподібним головним убором, а дома обмежувалися круглим капелюшком, прикрашеним бісером.

Жінка вождя племені носила на голові незвичайне кубло. Це були складені в декілька ярусів широкі смуги тканини, до яких прикріплювали ікла собак, кольорове пір'я.

Взагалі африканські зачіски приваблюють самобутнім мис-тецтвом плетіння та оформлення.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.

Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис-тецтво, 2003. 26 с.

Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.

Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.

Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.

Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: